Справа № 640/8502/20 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.
14 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Федотова І.В., Коротких А.Ю.
за участю секретаря Ковтун К.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва" до Шевченківського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), головного державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС в м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мороз Лесі Євгенівни про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Шевченківського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі - відповідач 1), головного державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС в м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мороз Лесі Євгенівни (далі - відповідач 2) про визнання протиправними дії відповідача 2 щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 25 березня 2020 року ВП №61543, про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 25 березня 2020 року ВП №61543525, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 25 березня 2020 року, про стягнення виконавчою збору від 25 березня 2020 року; визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 25 березня 2020 року ВП №61543525, про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 25 березня 2020 року ВП №61543525, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 25 березня 2020 року, про стягнення виконавчого збору від 25 березня 2020 року.
Окружний адміністративний суду міста Києва своїм рішенням від 07 жовтня 2020 року позов задовольнив.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.
Дана справа належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 287 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в місті Києві стосовно позивача складено Акт перевірки №2890-1 від 08.07.2019 року.
За результатами розгляду справи щодо додержання вимог законодавства про захист прав споживачів та на підставі Акта перевірки №2890-1 від 08.07.2019 року Головним управлінням Держпродспоживслужби прийнято Постанову №178 від 26 вересня 2019 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» та застосовано до позивача штраф у розмірі 5067742,50 грн.
25.03.2020 року головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу ДВС в м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрито виконавче провадження ВП № 61543525 з примусового виконання постанови №178 від 26.09.2019 року про стягнення з позивача боргу у суму 5067742,50 грн.
Цього ж дня державним виконавцем було прийнято постанови про зміну (доповнення) реєстраційних дій, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення виконавчого збору.
Не погоджуючись з такими діями та рішенням державного виконавця позивач звернувся з позовом до суду.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 26 Закону №1404-VIІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону №1023-XII передбачено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В даному випадку Постановою Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №178 від 26 вересня 2019 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» було застосовано до позивача штраф у розмірі 5067742,50 грн. та зобов'язано Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва" у 15-ти денний термін з дня отримання постанови сплатити в установленому порядку штраф у зазначеному розмірі до Державного бюджету.
Крім того, у постанові зазначено, що її може бути оскаржено суб'єктом господарської діяльності до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів або до суду.
Частиною 3 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі невиконання в добровільному порядку суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, визначених у статті 26 цього Закону рішень (постанов) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та його посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»
Суд першої інстанції правильно зазначив, що отримавши постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №178 від 26 вересня 2019 року позивач 17.10.2019 року оскаржив її до Окружного адміністративного суду міста Києва.
За результатом розгляду справи № 640/19786/19, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020 року було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 березня 2020 року та задоволено адміністративний позов Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва" про скасування постанови Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №178 від 26 вересня 2019 року.
Вказані обставини на переконання колегії суддів свідчать про те, що постанова Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №178 від 26 вересня 2019 року станом на час відкриття державним виконавцем виконавчого провадження ( 25.03.2020 року), була оскаржена до суду, а тому не набрала законної сили і, відповідно, не підлягала виконанню в примусовому порядку.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на повно встановлених обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, з правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд першої інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну заяву та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: І.В. Федотов
А.Ю. Коротких