Справа № 640/24887/20 Суддя (судді) першої інстанції: Патратій О.В.
14 січня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного суду м.Києва про визнання протиправними дій,-
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Дніпровського районного суду м.Києва, в якому просив:
1) визнати протиправними дії відповідача, а саме:
- відмову у розгляді у судовому порядку заяви позивача «Про видачу дублікатів виконавчих листів по справі № 2а-6873/11» від 11.08.2020;
- ненадання належно оформлених виконавчих листів у продовж розумного строку;
2) встановити відповідність заяви позивача «Про видачу дублікатів виконавчих листів» від 08.11.2020 нормам КАС України та її прийнятність до розгляду у судовому порядку;
3) зобов'язати відповідача розглянути належно оформлену заяву позивача «Про видачу дублікатів виконавчих листів по справі № 2а-6873/11» в межах 10 днів з дня ухвалення постанови;
4) зобов'язати відповідача видати позивачу оформлені згідно чинного законодавства виконавчі листи по справі № 2а-6873/11;
5) стягнути з відповідача суму моральної шкоди (справедливої сатисфакції) в розмірі 100000,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2020 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України.
Позивач, не погоджуючись із вказаною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що бездіяльність відповідача вчинена у сфері управлінської діяльності адміністрації Дніпровського районного суду м.Києва, а не під час здійснення ним правосуддя, оскільки головуючого судді по розгляду заяви позивача про видачу дублікатів виконавчих листів не призначено.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. Будь-які його письмові пояснення в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується ухвала, постановлена без проведення судового засідання та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, дійшов висновку, що дії або бездіяльність судів та суддів можуть оскаржуватись у встановленому законом апеляційному та касаційному порядку, а не шляхом їх оскарження до суду першої інстанції, оскільки це порушувало б конституційний принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом, тому даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
За наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Предметом спору в цій справі заявлена протиправна, на думку позивача, бездіяльність суду.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Положеннями статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Конституційний Суд України в пункті 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 роз'яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.
Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви № 17160/06 та № 35548/06).
Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.
Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.
Велика Палата Верховного Суду висловила свою позицію в подібних правовідносинах, зокрема, відповідні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 462/32/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 815/110/16, від 27 листопада 2019 року у справі № 1540/4005/18 та інших.
Отже, у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо заявлених позивачем вимог слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.
В той же час, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у розгляді у судовому порядку заяви позивача «Про видачу дублікатів виконавчих листів по справі № 2а-6873/11» від 11.08.2020 обґрунтовані тим, що вказана заява позивача не була передана на розподіл з метою визначення складу суду для її розгляду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, як це передбачено ст.18, 31 КАС України.
З матеріалів справи вбачається, що заява позивача «Про видачу дублікатів виконавчих листів по справі № 2а-6873/11» від 11.08.2020 була зареєстрована Дніпровським районним судом м.Києва 11.08.2020 відповідно до реєстраційного штампу вхідної кореспонденції.
Відповідь на вказану заяву позивача надана листом Дніпровського районного суду м.Києва від 25.08.2020 №6/16187 за підписом Голови суду Бірси О.
При цьому, додані до матеріалів позовної заяви докази не дають можливість встановити, що заява позивача «Про видачу дублікатів виконавчих листів по справі № 2а-6873/11» від 11.08.2020 була розподілена із застосуванням ЄСІТС для визначення складу суду для її розгляду, а тому в даному випадку не можна вважати, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у розгляді у судовому порядку вказаної заяви були адресовані суду (судді), що здійснює розгляд справи № 2а-6873/11.
При цьому, дану обставину можна встановити шляхом витребування у відповідача відповідних пояснень та доказів щодо вчинення передбачених процесуальним законодавством дій стосовно визначення складу суду для розгляду наведеної заяви і передачі такої заяви судді-доповідачу, під час розгляду апеляційної скарги по суті.
Колегія суддів звертає увагу, що положення ст.238 КАС України передбачають можливість закриття провадження у справі, зокрема, якщо після його відкриття встановлено, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, за наслідками перегляду ухвали суду в апеляційному порядку, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції щодо неможливості розгляду в порядку адміністративного судочинства позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у розгляді у судовому порядку заяви позивача «Про видачу дублікатів виконавчих листів по справі № 2а-6873/11» від 11.08.2020, а тому в цій частині ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, разом із вимогами щодо стягнення з відповідача моральної шкоди (справедливої сатисфакції), як похідними.
В той же час, позовні вимоги в іншій частині про визнання протиправними дій відповідача щодо ненадання належно оформлених виконавчих листів у продовж розумного строку; встановлення відповідності заяви позивача «Про видачу дублікатів виконавчих листів» від 08.11.2020 нормам КАС України та її прийнятність до розгляду у судовому порядку; зобов'язання відповідача розглянути належно оформлену заяву позивача «Про видачу дублікатів виконавчих листів по справі № 2а-6873/11» в межах 10 днів з дня ухвалення постанови; зобов'язання відповідача видати позивачу оформлені згідно чинного законодавства виконавчі листи по справі № 2а-6873/11 не можуть розглядатись в порядку адміністративного судочинства та суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі в цій частині, оскільки вказані вимоги заявлені саме до суду (судді) щодо розгляду процесуальних питань в рамках справи № 2а-6873/11.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у розгляді у судовому порядку заяви позивача «Про видачу дублікатів виконавчих листів по справі № 2а-6873/11» від 11.08.2020 та стягнення з відповідача моральної шкоди (справедливої сатисфакції) постановлена судом передчасно, а тому підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.170, 243, 308, 311, 315, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2020 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Дніпровського районного суду м.Києва щодо відмови у розгляді у судовому порядку заяви ОСОБА_1 «Про видачу дублікатів виконавчих листів по справі № 2а-6873/11» від 11.08.2020 та стягнення з Дніпровського районного суду м.Києва моральної шкоди (справедливої сатисфакції) скасувати, направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В іншій частині ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Текст постанови виготовлено 14 січня 2021 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма