Справа № 640/23556/20 Суддя (судді) першої інстанції: Патратій О.В.
14 січня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ЕФ ДЖІ ПРОМОУШЕН" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ЕФ ДЖІ ПРОМОУШЕН" до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування вимог,-
У жовтні 2020 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просив визнати протиправними та скасувати Вимоги Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16 вересня 2020 року № 006417-20, № 006416-20, № 006415-20, № 006661-20 про демонтаж рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності ТОВ "БІ ЕФ ДЖІ ПРОМОУШЕН".
Крім того, разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:
1) зупинити дію вимог Управління з питання реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16 вересня 2020 року № 006417-20, № 006416-20, № 006415-20, № 006661-20 «Про демонтаж рекламних засобів», які належать на праві приватної власності ТОВ "БІ ЕФ ДЖІ ПРОМОУШЕН", до набрання законної сили рішенням у даній адміністративній справі;
2) заборонити Управлінню з питання реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та іншим особам, які діють від імені/або на замовлення відповідача до набрання законної сили рішенням у справі вчиняти дії, спрямовані на демонтаж рекламних конструкцій ТОВ "БІ ЕФ ДЖІ ПРОМОУШЕН", які розміщені за адресами, що зазначені в Актах обстеження відповідача, які являються невід'ємною складовою оскаржуваних Вимог, а саме:
- м. Київ, Дніпровське шосе, 220 км. від зупинки "Хутір Вольний" у напрямку Києва розміщуються TOB "Бі Еф Джі Промоушен" на підставі укладеного з AT «Українська залізниця» в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Договору ПЗ/ПЧ-З-195547/НЮ від 28 березня 2019 року;
- м. Київ, Дніпровське шосе, 410 км. від зупинки "Хутір Вольний" у напрямку Києва розмішуються TOB "Бі Еф Джі Промоушен" на підставі укладеного з AT «Українська залізниця» в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Договору ПЗ/ПЧ-З-195547/НЮ від 28 березня 2019 року;
- м. Київ, Дніпровське шосе, 500 км. від зупинки "Хутір Вольний" у напрямку Києва розміщуються TOB "Бі Еф Джі Промоушен" на підставі укладеного з AT «Українська залізниця» в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Договору ПЗ/ПЧ-З-195547/НЮ від 28 березня 2019 року;
- м. Київ, Дніпровське шосе, 1 км. 50 м. від зупинки "Хутір Вольний" у напрямку Києва - розміщуються TOB "Бі Еф Джі Промоушен" на підставі укладеного з AT «Українська залізниця» в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Договору ПЗ/ПЧ-З- 195547/НЮ від 28 березня 2019 року
Заяву обґрунтовано тим, що у разі невиконання вимоги у термін до 07 жовтня 2020 року рекламні засоби буде демонтовано Комунальним підприємством «Київреклама» на підставі відповідного наказу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про демонтаж рекламних засобів». Позивач вказує, що у разі демонтажу рекламних конструкцій при подальшому задоволенні судом позовних вимог, відновлення порушених прав позивача потребуватиме значних зусиль, часу та витрат, а у разі встановлення на відповідних об'єктах залізничного транспорту рекламних конструкцій третіх осіб, відновлення порушених прав та інтересів позивача може стати взагалі неможливим.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачем станом на час подання заяви про забезпечення позову не надано доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для їх відновлення.
Підкреслив, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити подану останнім заяву про забезпечення позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ували про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення позову неповно та не об'єктивно досліджено всі матеріали справи, не надано юридичної оцінки доказам, які були представлені, тим самим порушено принцип повноти та об'єктивності розгляду порушуваних питань.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року було відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що зазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.
Водночас, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
У зв'язку з цим, суд у кожному випадку повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співрозмірним з позовними вимогами та чи відповідає від меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Тому в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, апелянт вказує на те, що демонтаж 4-х рекламних засобів вже завдав матеріальних втрат позивачу, оскільки останній повинен компенсувати витрати за демонтаж КП "Київреклама" та/або іншій підрядній організації, здійснити витрати на відновлення (встановлення) демонтованих рекламних засобів на своїх попередніх місцях. До того ж позивач поніс втрату доходу від надання зазначених рекламних засобів в оренду.
Заявник повідомив, що демонтаж інших конструкції КП «Київреклама» до постановлення рішення у справі може призвести до понесення позивачем ще більших фінансових витрат на відновлення даних конструкцій в разі задоволення позову судом.
Крім того, позивач зауважив, що Управління з питання реклами виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) уповноважене здійснювати лише нагляд за дотриманням розміщення зовнішньої реклами, однак не вправі здійснювати нагляд та демонтаж рекламних конструкцій із реклами на транспорті, яка у розумінні ст. 18 ЗУ «Про рекламу» не потребує отримання дозволу органу місцевого самоврядування.
Водночас, на переконання судової колегії, відповідні доводи позивача є за своєю суттю підставами позову, надання оцінки яким повинен здійснювати суд під час розгляду справи по суті.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 800/521/17 дійшла до подібного висновку, зазначаючи, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Як було зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зупинення дії вимог Управління з питання реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16 вересня 2020 року № 006417-20, № 006416-20, № 006415-20, № 006661-20 «Про демонтаж рекламних засобів», за відсутності об'єктивних та достатніх підстав, зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб'єкта владних повноважень, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.
При цьому, посилання апелянта на те, що невжиття судом заходів забезпечення позову призведе до порушення майнових прав позивача, колегією суддів оцінюється критично, оскільки не вказують на наявність обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що, у матеріалах справи відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи порушує права та інтереси позивача.
Крім того, сама лише незгода позивача із діями суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 400/722/19.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції щодо необґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову у повному обсязі, оскільки, як було встановлено вище, викладеними у ній доводами не підтверджується існування підстав та обставин для вжиття відповідних заходів. У зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ЕФ ДЖІ ПРОМОУШЕН" - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
І.В. Федотов