Справа № 320/8346/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
14 січня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ірпінсько-Бучанського об'єднаного міського військового комісаріату Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до до Ірпінсько-Бучанського об'єднаного міського військового комісаріату Київської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії Ірпінсько-Бучанського об'єднаного міського військового комісаріату, оформлені витягом з протоколу від 12 червня 2020 року №53 в частині відмови щодо внесення змін в квартирну справу, зарахувавши членами сім'ї ОСОБА_1 онуків позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та включення в розрахунки грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення додаткової жилої площі в розмірі 10 (десяти) кв.м.; зобов'язати житлову комісію Ірпінсько-Бучанського об'єднаного міського військового комісаріату до внесення змін в квартирну справу, зарахувавши членами сім'ї ОСОБА_1 онуків позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та до включення в розрахунки грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення додаткової жилої площі в розмірі 10 (десяти) кв.м.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у даній адміністративній справі на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України.
Позивач, не погоджуючись із вказаною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та передати справу на розгляд до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що спірні правовідносини виникли щодо соціального забезпечення позивача, пов'язаного з проходженням ним військової служби, яка належить до публічної служби, а тому даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що вказаний спір стосується надання постійного житлового приміщення і не стосується проходження військової служби.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується ухвала, постановлена без проведення судового засідання та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, дійшов висновку, що спірні правовідносини, пов'язані із захистом порушених житлових прав ОСОБА_1 , а тому цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися в порядку, визначеному нормами ЦПК України.
За наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є полковником у відставці та перебуває на обліку офіцерів у відставці в Ірпінсько-Бучанському об'єднаному міському військовому комісаріаті з 06.12.2016, військове звання «полковник запасу» присвоєно наказом Міністра оборони України від 10.03.2006 №140, що підтверджується довідкою Ірпінсько-Бучанського об'єднаного міського військового комісаріату від 15.07.2020 №418.
02.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявами про внесення змін до його квартирної справи, зарахувавши членами його сім'ї онуків ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та просив прийняти рішення щодо включення в розрахунки грошової компенсації за належне позивачу для отримання жиле приміщення додаткову площу в розмірі 10 кв.м.
Рішеннями житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлених протоколом від 12 червня 2020 року №53 відмовлено позивачу: у внесенні в квартирну справу онуків ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та залишено на квартирному обліку зі складом сім'ї чотири особи; у включенні в розрахунки грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення додаткове площу в розмірі 10 кв.м.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
За змістом п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Частиною 1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Положеннями п.1, 5 ч.1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Слід зазначити, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
За змістом ч.1 ст.9 Житлового кодексу Української РСР громадяни мають право на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом. А згідно зі статтею 48-1 вказаного кодексу порядок та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення визначаються Кабінетом Міністрів України.
У спірних правовідносинах відповідач у межах та у порядку, встановленому законодавством, наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем права на соціальну гарантію - пільгу, надану йому в силу особливого статусу, визначеного Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Крім того, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема з приводу проходження публічної служби (п.2 ч.1 ст.19 КАС України). А за змістом п.17 ч.1 ст.4 КАС України військова служба належить до служби публічної.
При цьому, позовні вимоги мотивовані приписами Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.12 якого визначає, що Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Така гарантія соціального захисту як вказана компенсація є однією з передбачених зазначеним законом пільг для осіб, які проходили військову, тобто публічну службу та набули статус військовослужбовця.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 червня 2019 року у справі № 135/617/17 та від 29 вересня 2020 року у справі №712/5476/19, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
При цьому, у постанові від 29 вересня 2020 року у справі №712/5476/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила про наявність підстав для відступу від висновку сформульованого у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16, щодо необхідності розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства. Означені спори належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв'язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг).
З наведеного вбачається, що даний спір є публічно-правовим, і його слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав передбачених п.1 ч.1 ст.170 КАС України для відмови у відкритті провадження у адміністративній справі.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на судовий розгляд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Враховуючи рішення Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку щодо відсутності встановлених п.1 ч.1 ст.170 КАС України підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.170, 243, 308, 311, 315, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Текст постанови виготовлено 14 січня 2021 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма