Справа № 580/4970/20 Суддя (судді) першої інстанції: О.А. Рідзель
13 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Кобаля М.І., Пилипенко О.Є.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора управління Держгеокадастру у Смілянському районі та м. Сміла Головного управління Держагеокадастру у Черкаській області Семко Яни Андріївни про визнання неправомірними дій, скасування державної реєстрації земельних ділянок та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора управління Держгеокадастру у Смілянському районі та м. Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Семко Яни Андріївни з такими вимогами:
визнати неправомірними дії відповідача щодо державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 7123789000:02:001:1151;
скасувати державну кадастрову реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 7123789000:02:001:1151;
зобов'язати відповідача внести відповідний запис до Поземельної книги про припинення державної кадастрової реєстрації за кадастровим номером 7123789000:02:001:1151;
визнати неправомірними дії відповідача щодо державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 7123789000:02:001:1153;
скасувати державну кадастрову реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 7123789000:02:001:1153;
зобов'язати відповідача внести відповідний запис до Поземельної книги про припинення державної кадастрової реєстрації за кадастровим номером 7123789000:02:001:1153.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки спір не підвідомчий адміністративному суду, та має вирішуватися на правилами Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись із винесеною ухвалою та підставами для відмови у відкритті провадження у справі, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, вважає, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права, а суд дійшов помилкових висновків.
Зокрема, апелянт зазначає, що предметом спору є оскарження неправомірних дій відповідача щодо державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі за кадастровими номерами 7123789000:02:001:1151 та 7123789000:02:001:1153, скасування державної реєстрації зазначених земельних ділянок та зобов'язання внести записи до Поземельних книг про припинення державної кадастрової реєстрації земельних ділянок. При цьому позивач стверджує, що суд першої інстанції помилково вважає, що спір у даній справі не є спором між учасниками публічно-правових відносин та стосується реєстрації прав інших осіб. Позивач наполягає, що адміністративний позов пред'явлено ним з метою з'ясування обставин присвоєння кадастрових номерів за наслідками перевірки кадастровим реєстратором відповідності поданих документів вимогам законодавства, на підставі яких здійснювалася державна реєстрація земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, що узгоджується, на думку позивача, з критеріями розмежування судової юрисдикції спорів між адміністративними та цивільними справами.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , Іншою ухвалою від 07 грудня 2020 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 23 грудня 2020 року.
В судове засідання сторони та їхні уповноважені представники не з'явилися, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, та з урахуванням чого колегією суддів вирішено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Таким критерієм може бути й пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Зазначених висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі N 914/2006/17 (провадження 12-58гс18, пункти 5.7, 5.8), від 4 вересня 2018 року у справі N 823/2042/16 (провадження 11-377апп18, пункти 28-30), від 2 квітня 2019 року у справі N 137/1842/16-а (провадження N 11-1506апп18)).
Водночас, як встановлено судом першої інстанції, і з цим погоджується колегія суддів, ураховуючи підстави та обґрунтування позову у тих формулюваннях, як їх викладено позивачем, визначений предмет спору свідчить, що спірні правовідносини у сфері публічного права виникли між відповідачем та ДП "Смілянське лісове господарство", а передумовою звернення до суду стало виявлення відповідачем обставин наявності перетинів меж земельної ділянки, користуватися якою має намір позивач, зі вказаними у предметах спору земельними ділянками. Отже, позовні вимоги стосуються прав та інтересів ДП "Смілянське лісове господарство", а також зачіпають інтереси щодо користування земельними ділянками вказаним товариством, яке за даними публічної кадастрової карти має у постійному користуванні з 21 лютого 2020 року земельні ділянки з кадастровими номерами 7123789000:02:001:1151 та 7123789000:02:001:1153.
Отже, спір у цій справі не відповідає наведеним вище критеріям публічно-правового спору, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та про відмову у відкритті провадження у цій справі.
Відповідно до частин першої-другої статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Згідно з частиною другою учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Статтею 170 цього Кодексу встановлено, що Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Отже, обґрунтування та предмет позовних вимог, дійсно, стосуються реалізації цивільних правовідносин позивача на отримання земельної ділянки.
Частиною першою статті 155 Земельного кодексу України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Припинення дії, яка порушує право та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб відповідно до пунктів 3, 10 частини другої статті16 ЦК України є способами захисту цивільних прав та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/18 дійшла висновку, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства, а також чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис. Зазначене свідчить про приватноправовий характер спору.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 січня 2020 року у справі №260/723/19 зазначила, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 08 травня 2018 року у справі № 341/551/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17.
В цій частині колегія суддів зважає на помилковість доводів позивача щодо не можливості застосування наведеної практики розгляду подібних спорів Верховним Судом до спору, який порушено ним у Черкаському окружному адміністративному суді.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено предмет спору, надано належну оцінку доводам позивача щодо юрисдикції спору, правильно застосовано норми процесуального права, а тому вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 10 листопада 2020 року - без змін.
Керуючись статтями 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді М.І. Кобаль
О.Є. Пилипенко