Код суду 233 № 233/5831/20
05 січня 2021 року м.Костянтинівка
Суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Стадченко О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Єлізово, Російської Федерації, громадянина України, має вищу освіту, знаходиться на дійсній військовій службі в/ч НОМЕР_1 , має військове звання - лейтенант та перебуває на посаді начальника зв'язку-командир взводу управління, не одружений, без місця реєстрації, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався,
- за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, якому роз'яснені права відповідно до ст.ст.10, 63 Конституції України і 268 КУпАП -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №360 від 17 грудня 2020 року, ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем, 17 грудня 2020 року приблизно о 15 годині 40 хвилин, в умовах особливого періоду, перебуваючи на військовому об'єкті, розташованому у населеному пункті с. Тарасівка Костянтинівського району Донецької області, був виявлений під час виконання обов'язків військової служби у стані алкогольного сп'яніння (неадекватна поведінка, запах алкоголю з ротової порожнини, невиразна та нечітка мова), від проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння відмовився.
ОСОБА_1 в судовому засіданні факт правопорушення не визнав та категорично стверджував, що ніколи не відмовлявся від проходження огляду. Командування військової частини упереджено до нього ставиться, тому стосовно нього складають протоколи.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що при ньому ОСОБА_1 відмовлявся від підписів після проходження огляду. На неодноразові запитання у стверджувальній формі пояснив, що від проходження самого огляду при ньому ОСОБА_1 не відмовлявся. Після надання для ознайомлення акту про відмову ОСОБА_1 проходити медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння від 17.12.2020 р., також пояснив, що при ньому ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що 17 грудня 2020 року в другій половині дня, точного часу він не пам'ятає, на території військової частини було виявлено з ознаками алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 (запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка мова, почервоніння шкіряного покрову). Також, ОСОБА_3 повідомив, що командир надав наказ, щоб ОСОБА_1 пройшов тест на стан алкогольного сп'яніння, а він засвідчив, що останній перебував з ознаками алкогольного сп'яніння. В його присутності ОСОБА_1 відмовився від проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння. Причину відмову від проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не пояснив. Окрім того, ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_1 звертався до психолога, була проведена індивідуальна бесіда. Командир дивізіону та начальник штабу упереджено відносяться до ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 360 від 17 грудня 2020 року, ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем, 17 грудня 2020 року приблизно о 15 годині 40 хвилин, в умовах особливого періоду, перебуваючи на військовому об'єкті, розташованому у населеному пункті с. Тарасівка Костянтинівського району Донецької області, був виявлений під час виконання обов'язків військової служби у стані алкогольного сп'яніння (неадекватна поведінка, запах алкоголю з ротової порожнини, невиразна та нечітка мова), від проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння відмовився.
Відповідно до акту про відмову проходити медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння від 17 грудня 2020 року, лейтенант ОСОБА_1 , 17 грудня 2020 року о 15 годині 40 хвилин, в районі проведення ООС, а саме в с. Тарасівка Костянтинівського району, був виявлений з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, яка не відповідає обстановці). Факт відмови ОСОБА_1 проходити медичний огляд засвідчили свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .
Відповідно до копії посвідчення офіцера НОМЕР_2 виданого 12 лютого 2018 року, на ім'я ОСОБА_1 , останній перебуває на дійсній військовій службі в в/ч НОМЕР_3 .
Відповідно до службової характеристики ОСОБА_1 за місцем проходження служби характеризується з негативної сторони.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 193 від 07 серпня 2020 року лейтенанта ОСОБА_1 призначено на посаду начальника-зв'язку-командира взводу управляння 1 самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської грипи, ВОС1210003.
Вислухавши ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи і надавши їм відповідну оцінку, суддя вважає що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, виходячи з наступного.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується в провину відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
З огляду на відсутність єдиного нормативного акту в Україні, який регулює порядок проходження огляду на факт встановлення перебування в стані алкогольного сп'яніння військовослужбовців, до правовідносин, що склались в даному провадженні про адміністративне правопорушення, можливо застосувати положення Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 10.10.2016 р. №515 ( далі- Інструкції).
Так, у пункті 7 розділу VІІІ Інструкції зазначено те, що у разі відмови затриманої особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 172-20 КУпАП, від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння в закладі охорони здоров'я уповноважена посадова особа органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії порушника щодо ухилення від огляду.
Аналізуючи вищенаведене, факт відмови військовослужбовця від проходження огляду на стан сп'яніння має бути засвідчений двома неупередженими свідками .
В якості доказу вини ОСОБА_1 у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння суду надано акт про відмову проходити медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння від 17 грудня 2020 року, в якому зазначено, що лейтенант ОСОБА_1 , 17 грудня 2020 року о 15 годині 40 хвилин, в районі проведення ООС, а саме в с. Тарасівка Костянтинівського району, був виявлений з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, яка не відповідає обстановці). Факт відмови ОСОБА_1 проходити медичний огляд, згідно наданого акту, засвідчили свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .
В той же час, в судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_2 спростував той факт, що в його присутності ОСОБА_1 дійсно відмовився від проходження огляду, у зв'язку з чим суддя ставить під сумнів законність процедури проведення огляду ОСОБА_1 , визначеної Інструкцією, та констатує що належна процедура стосовно ОСОБА_1 дотримана не була, проведена формально, що є безумовним порушенням, яке тягне за собою визнання акту про відмову проходити медичний огляді на стан алкогольного сп'яніння від 17 грудня 2020 року недопустимим доказом.
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати в першу чергу чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
При цьому, за вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , не може бути беззаперечним доказом його вини, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих, не спростованих презумцій факту.
Враховуючи вищевикладені обставини суддя приходить до висновку про недоведеність належними і допустимими доказами об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а відтак і відсутність в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, справа на підставі п.3 ч.1 ст.284 КУпАП підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 251, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.172-20 ч.3 КУпАП - закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.
Суддя: О.В.Стадченко