233 Справа № 233/5997/20
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області
підготовчого судового засідання
14 січня 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого
судді ОСОБА_1
за
участю
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
законного представника ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка, Донецької області, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020050380000917 від 26 листопада 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187КК України,-
В провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020050380000917 від 26 листопада 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.
Справа підсудна Костянтинівському міськрайонному суду Донецької області.
Прокурори ОСОБА_14 , ОСОБА_4 просили призначити судовий розгляд на підставі вказаного обвинувального акту, вважаючи наявними для цього всі підстави, відповідно до КПК України.
Потерпілий ОСОБА_5 підтримав, з цього приводу, думку сторони обвинувачення.
Захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 , обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 не заперечували проти призначення судового розгляду по кримінальному провадженню.
Вислухавши думку учасників судового засідання з приводу призначення справи до судового розгляду, суд прийшов до таких висновків.
Підстави для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст.314КПК України - відсутні, тож слід призначити справу до судового розгляду.
Питання про склад осіб, які братимуть участь у справі - з'ясовано.
Клопотання про виклик свідків, учасниками судового провадження на даній стадії заявлені не були.
Зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, нижня межа санкції якого перевищує п'ять років, необхідність доручення представнику уповноваженого органу з питань пробації скласти досудову доповідь щодо обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 - відсутня.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 314-1 КПК України, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_13 є неповнолітньою особою, необхідно доручити представнику уповноваженого органу з питань пробації скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_13 .
Крім того прокурори, надавши суду відповідні письмові клопотання, у підготовчому судовому засіданні просили обрати та продовжити стосовно обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 строк дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та стосовно обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_12 строк дії застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, з підстав, викладених в клопотаннях та доданих до нього матеріалів, зважаючи на те, що ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177КПК України станом на теперішній час не перестали існувати, зазначаючи при цьому, що інші запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинувачених.
Потерпілий ОСОБА_5 вважав за доцільне задовольнити клопотання прокурорів.
Захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_12 не заперечували проти задоволення клопотання прокурорів щодо запобіжного заходу, застосованого до останнього.
Захисник ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання прокурорів щодо обрання та продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_10 може забезпечити й такий запобіжний захід, як домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_10 підтримав думку свого захисника.
Захисник ОСОБА_8 заперечував проти обрання та продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики, зазначені клопотанні прокурора є безпідставними, а тому просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_11 підтримав думку свого захисника.
Захисник ОСОБА_9 , законний представник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_13 не заперечували проти задоволення клопотання прокурорів щодо застосованого запобіжного заходу до останнього.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора, його вимоги та клопотання захисту щодо зміни запобіжних заходів, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Ухвалою слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду від 27.11.2020 року обвинуваченому ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 24.01.2021 року включно.
Ухвалою слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду від 27.11.2020 року обвинуваченому ОСОБА_11 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 24.01.2021 року включно.
Ухвалою слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду від 21.12.2020 року обвинуваченому ОСОБА_13 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю в межах строку досудового розслідування по 26.01.2021 року.
Ухвалою слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду від 16.12.2020 року обвинуваченому ОСОБА_12 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю в межах строку досудового розслідування по 13.02.2021 року.
На поточний час судове провадження відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 навіть не розпочате та завершити до закінчення строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , тобто до 24 січня 2021 року та закінчення строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_13 , тобто до 26 січня 2021 року та ОСОБА_12 , тобто до 13 лютого 2021 року не можливо, у зв'язку із необхідністю проведення відповідних процесуальних дій судового слідства.
Обговоривши з учасниками кримінального провадження питання обрання та продовження або зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а також звертаючи увагу та враховуючи зауваження і заперечення сторони захисту, суд вважає, що на час розгляду справи у підготовчому судовому засіданні, не зникли підстави вважати про існування ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_15 , ОСОБА_11 можуть спробувати:
- переховуватись від суду;
-незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні;
Розглядаючи зазначене питання, судом враховується, що за вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЧ, що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст.177КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178КПК України, зокрема тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення /зменшення/ ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Тримання під вартою, згідно до ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до ОСОБА_10 , ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, що:
- ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, яке відповідно до вимог ст.12КК України відноситься до категорії тяжких злочинів з санкцією від 7 до 10 років позбавлення волі, а тому зазначає, що можливість застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачають вимоги п.5 ч.2 ст.183КПК України. Крім того судом враховується наявність ризиків, передбачених ст.177КПК України, а також те, що обвинувачений ОСОБА_10 раніше судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності, в період не погашеної та не знятої судимості, не одружений, до затримання офіційно працевлаштований не був.
- ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, яке відповідно до вимог ст.12КК України відноситься до категорії тяжких злочинів з санкцією від 7 до 10 років позбавлення волі, а тому зазначає, що можливість застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачають вимоги п.4 ч.2 ст.183КПК України. Крім того судом враховується наявність ризиків, передбачених ст.177КПК України, а також те, що обвинувачений ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності, до затримання офіційно працевлаштований не був, характеризується посередньо та не має стійких соціальних зав'язків.
Згідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 вказаної статті Закону.
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку, коли така особа обвинувачується у вчиненні злочину: ризик того, що особа не з'явиться до суду; ризик того, що підозрюваний (обвинувачений), у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (справа «Пірузян проти Вірменії»).
Існуючи вищенаведені ризики, передбачені ст.177КПК України, які суд оцінює у сукупності, а не окремо, унеможливлюють зміну обраного щодо обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 запобіжного заходу на більш м'який, який, як і раніше, так і на зараз, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
Суд, погоджується із стороною обвинувачення, що у разі застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Посилання захисника ОСОБА_7 про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_10 при застосуванні до нього запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту, при наявності у останнього місця реєстрації і місця мешкання, само по собі, не може бути підставою для зміни запобіжного заходу на більш м'який, зокрема такий, як домашній арешт.
Суд критично ставиться до зауважень захисника ОСОБА_8 щодо безпідставності ризиків, вказаних у клопотанні прокурора, оскільки на вказане, захисником не надано жодного офіційного підтвердження, що могло б спростувати доводи сторони обвинувачення.
Крім того, обґрунтовуючи доцільність продовження обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під варто, суд враховує, правову позицію Європейського суду з прав людини викладену у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, де Суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності вказаних ризиків не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , судом на теперішній час не встановлено. Враховуючи, що кримінальне провадження неможливо завершити до закінчення строку дії ухвал про застосування запобіжного заходу, тобто до 24 січня 2021 року, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинувачених, не даючи оцінки зібраним доказам, приймаючи до уваги тяжкість покарання, що їм загрожує у разі визнання їх винними у його скоєнні; дані про осіб обвинувачених, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, зазначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на строк шістдесят днів.
З урахуванням ч. 4 ст. 183 КПК України, зокрема із обвинуваченням ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства, підстав для визначення розміру застави у кримінальному провадженні немає.
За таких обставин, клопотання прокурора в цій частині підлягає задоволенню, тоді як в задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити.
Обговоривши з учасниками кримінального провадження питання обрання та продовження або зміни запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , суд прийшов до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення; незаконно впливати на свідків.
Відповідно до ч.2 ст.177КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 вказаної статті Закону.
Суд вважає, що в теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177КПК України, а саме, ОСОБА_13 , ОСОБА_12 можуть спробувати:
- переховуватися від суду;
- незаконно впливати на потерпілого та свідків;
Зазначені ризики виправдовують продовження обраного відносно обвинувачених запобіжного заходу, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При вирішенні питання щодо запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд, відповідно до вимог ст.178КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ст.181КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суду. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. Строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до ОСОБА_13 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд, оцінивши в сукупності обставини, передбачені ст.187КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_13 , у разі визнання його винуватим; особу обвинуваченого, вік та стан його здоров'я, наявність у нього постійного місця проживання в м. Костянтинівка Донецької області; відсутність судимостей в минулому та повідомлень про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, враховуючи позицію обвинуваченого та його захисника, зважаючи, що кримінальне провадження неможливо завершити до закінчення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу до обвинуваченого, тобто до 26 січня 2021 року, суд, не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинуваченого ОСОБА_13 , не даючи оцінки зібраним доказам та приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених ст.177КПК України, дійшов висновку, що усунення існуючих ризиків і забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого буде можливе при продовженні строку дії обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю, з покладенням на нього обов'язків передбачених ч.5 ст.194КПК України.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до ОСОБА_12 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд, оцінивши в сукупності обставини, передбачені ст.187КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_12 , у разі визнання його винуватим; особу обвинуваченого, вік та стан його здоров'я, наявність у нього постійного місця проживання в м. Костянтинівка Донецької області; відсутність повідомлень про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, враховуючи позицію обвинуваченого та його захисника, зважаючи, що кримінальне провадження неможливо завершити до закінчення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу до обвинуваченого, тобто до 13 лютого 2021 року, суд, не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинуваченого ОСОБА_12 , не даючи оцінки зібраним доказам та приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених ст.177КПК України, дійшов висновку, що усунення існуючих ризиків і забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого буде можливе при обранні та продовженні строку дії обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю, з покладенням на нього обов'язків передбачених ч.5 ст.194КПК України.
За таких обставин, клопотання прокурора в цій частині підлягає задоволенню..
Також суд зазначає, що під час підготовчого судового засідання інших клопотань від учасників судового провадження не надходило.
Керуючись ст. ст. 314-316 КПК України, суд, -
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020050380000917 від 26 листопада 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187КК України призначити до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22 січня 2021 року об 09 годині 00 хвилин в приміщенні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області за адресою: Донецька область, м.Костянтинівка, пр. Ломоносова, 157, корпус 2.
В судове засідання викликати прокурора, потерпілого, захисників, законного представника неповнолітнього обвинуваченого, обвинувачених та психолога.
Повідомити про час та місце судового розгляду відповідну службу у справах дітей та уповноважений підрозділ органів Національної поліції.
Клопотання прокурора щодо обрання та продовження застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також щодо обрання та продовження застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - задовольнити.
В задоволенні клопотань сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Обрати та продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187КК України, на строк 60 (шістдесят) днів, терміном до 14 березня 2021 року включно.
Обрати та продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, на строк 60 (шістдесят) днів, терміном до 14 березня 2021 року включно.
Обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 тримати від вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».
Обрати та продовжити застосований запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_12 такі обов'язки:
1) з'являтися на виклик суду для проведення судового розгляду;
2) не відлучатися з м. Костянтинівка Донецької області без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну місця проживання;
4) заборонити обвинуваченому ОСОБА_12 залишати житло за місцем його мешкання за адресою: АДРЕСА_1 - у період часу з 20 годин 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступного дня;
5) заборонити ОСОБА_12 спілкуватись з потерпілим та свідками.
Обрати та продовжити застосований запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_13 такі обов'язки:
1) з'являтися на виклик суду для проведення судового розгляду;
2) не відлучатися з м. Костянтинівка Донецької області без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну місця проживання;
4) заборонити обвинуваченому ОСОБА_13 залишати житло за місцем його мешкання за адресою: АДРЕСА_2 - у період часу з 20 годин 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступного дня;
5) заборонити ОСОБА_13 спілкуватись з потерпілим та свідками.
Виконання ухвали про обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_13 доручити відділу поліції №2 Краматорського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області.
Контроль за виконанням ухвали, в частині запобіжних заходів, покласти на прокурора ОСОБА_3 ..
Строк дії ухвали щодо запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не може перевищувати двох місяців з дня її постановлення, тобто до 14 березня 2021 року включно.
Ухвала, в частині запобіжних заходів, підлягає негайному виконанню органом Національної поліції.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам, законному представнику неповнолітнього обвинуваченого та прокурору, а також направити начальнику ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» та до відділу поліції №2 Краматорського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області.
Доручити Костянтинівському МРВ філії ДУ «Центр пробації» в Донецькій області, в строк до 22 січня 2021 року, скласти досудову доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого:
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
Одночасно повідомити, про час та місце розгляду справи у суді: уповноваженого представника органу з питань пробації та направити копію ухвали.
Ухвала суду в частині обрання та продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1