Справа № 404/554/20
Номер провадження 1-кп/404/124/20
15 січня 2021 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши під час відкритого судового засідання у м.Кропивницькому обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019120020002229 про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кіровограда, проживаючого по АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Кіровограда, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
Під час судового розгляду вказаного кримінального провадження прокурором з посиланням на підстави та ризики, передбачені кримінальним процесуальним законом України, заявлено клопотання про обрання відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши захисників та обвинувачених, які заперечили проти задоволення клопотання прокурора, пославшись на те, що обвинувачені не порушують процесуальні обов'язки та виконують їх і без обраних відносно них запобіжних заходів, дослідивши надані докази, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ст.26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України. При цьому, обов'язок доведення ризиків, які слугують підставою до застосування запобіжного заходу покладено на прокурора.
Відповідно до ухвали Кіровського районного суду м.Кіровограда від 22.07.2020 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під цілодобовим домашнім арештом на строк 2 місяці, а обвинуваченому ОСОБА_5 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Термін застосування цілодобового домашнього арешту визначено до 22 вересня 2020 року включно. На даний момент дія вказаного запобіжного заходу закінчилася та відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не застосовано жодного запобіжного заходу.
У судовому засіданні встановлено, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину вчиненого організованою групою, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, ОСОБА_6 крім того обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, офіційно не працювали та не мали офіційних доходів.
При цьому прокурор не довів, що належну процесуальну поведінку обвинувачених забезпечить лише домашній арешт. Немає у провадженні переконливих даних про те, що більш м'який запобіжний захід, зокрема, особисте зобов'язання, не зможе запобігти ризикам, на які посилається прокурор, які доведені у судовому засіданні. На переконання суду особисте зобов'язання повинно забезпечити виконання обвинуваченими всіх процесуальних обов'язків у цьому провадженні. При порушенні умов особистого зобов'язання прокурор вправі клопотати про його зміну.
Водночас обвинувачені мають постійне місце проживання, негативні характеристики відсутні, висловлюють наміри працевлаштуватися, чому перешкоджатиме запобіжний захід домашній арешт в умовах карантину.
Посилання прокурора на тяжкість вчиненого злочину та на суворість можливого покарання з огляду на практику Європейського суду з прав людини, а також з огляду на тривалість кримінального провадження та перебування обвинувачених під вартою, надалі під домашнім арештом та належне виконання обов'язків обвинуваченими після цього без будь-якого запобіжного заходу, не є безумовною підставою для тримання обвинувачених під домашнім арештом із суттєвим обмеженням їх прав. Згідно з сталою практикою Європейського суду з прав людини після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтоване обвинувачення у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням застосування найбільш суворих запобіжних заходів стосовно обвинувачених та обмеження їх свободи.
Таким чином, з огляду на раніше викладене та процесуальну поведінку обвинувачених, які належно виконували свої обов'язки, у тому числі в період з 22.09.2020 року, коли до останніх не застосовувалися запобіжні заходи, суд вважає, що запобіжний захід у виді особистого зобов'язання є достатньою гарантією для забезпечення виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків у даному провадженні та запобіганню ризикам, доведеним прокурором.
Відповідно до вимог ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який ідеться в клопотанні.
Таким чином із врахуванням обставин, передбачених ст.178 КПК України, суд приходить до висновків щодо існування ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, згідно з якими обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у разі незастосування запобіжного заходу особисте зобов'язання, можуть переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Вищезазначені обставини є необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в застосуванні відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу саме у виді особистого зобов'язання.
У зв'язку з вказаним, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання прокурора про застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та вважає доцільним застосувати до обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід - особисте зобов'язання, поклавши на обвинувачених обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 179, 331, 369-372, 392 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу - задовольнити частково.
Застосувати до обвинувачених ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, поклавши на кожного з них до 15.03.2021 року наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду та повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи.
Початок строку дії особистого зобов'язання обраховувати з дня постановлення цієї ухвали.
Обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 роз'яснити, що в разі невиконання перерахованих обов'язків, до них може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на них може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на прокурора.
Ухвала оскарженню окремо від судового рішення, передбаченого ч.1 ст.392 КПК України, не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3