Справа № 263/18019/18
Провадження № 2/263/64/2021
13 січня 2021 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Васильченко О.Г., за участю секретаря Федоренко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши, що відповідно до укладеного договору б/н від 20.08.2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 16000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Кредитор свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу, кредит у сумі визначеній у договорі. Однак останній, на порушення умов договору, свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 06.12.2018 року утворилася загальна заборгованість за кредитом з урахуванням штрафних санкцій у сумі 48 289,99 грн., яка складається з 6238,23 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 11271,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 28004,49 грн. - заборгованість за пенею; 500 грн. штраф (фіксована частина); 2275,71 грн. - штраф (процентна складова). Просить стягнути вказану заборгованість та також судові витрати.
Ухвалою судді від 23.01.2019 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача надав заяву про розгляд у його відсутність, позовні вимоги підтримав.
Відповідач заперечував проти задоволення позову. Суду пояснив, що дійсно отримував кредитні кошти з картки в сумі 16000 грн., також йому було відомо про підвищення кредитного ліміту, однак вважає, що боргу перед позивачем не має. Також вказав, що не вважає за необхідне призначати судом експертизу щодо підтвердження розрахунку заборгованості наданого позивачем, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Вислухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 20.08.2010 АТ КБ “Приват Банк” уклав з ОСОБА_1 договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 16000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», у зв'язку із чим на підставі рішення Єдиного акціонера банку від 21.05.2018 року змінено найменування позивача з ПАТ КБ «Приватбанк» на АТ КБ «Приватбанк».
Відповідач власним підписом у заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі Умов), а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Вказаний договір був укладений у порядку, передбаченому статтею 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання визнається договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов після отримання позивачем від відповідача необхідних документів та Заяви, позивач проводить перевірку наданих документів та приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Відповідач дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і банк дає право відповідачу в будь-який час змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання кредитного Договору є прямою та безумовною згодою відповідача стосовно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого позивачем.
З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами (здійснював витрати).
Згідно із п. 2.1.1.5.5. Умов та Правил, клієнт зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, по перевищенню платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2.1.1.12.4. Умов, строки та порядок погашення за кредитом (кредитний ліміт) по кредитним картам з встановленим мінімальним обов'язковим платежем, а також овердрафта, який виник за такими картами, наведений в Пам'ятці клієнта (Довідці про умови кредитування), яка є невід'ємною частиною Договору та встановлюються цим пунктом. Платіж включає плату за користування Кредитом, передбачену Тарифами, та частку заборгованості за кредитом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості, останній раз ОСОБА_2 погашав кредит 02 квітня 2014 року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язання щодо щомісячного погашення кредиту не виконує.
Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.
Згідно із п. 2.1.1.5.6. Умов в разі невиконання зобов'язання за Договором на вимогу позивача, відповідач зобов'язаний виконати зобов'язання по поверненню Кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафта), оплаті винагороди Банку.
З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач має загальну заборгованість, яка утворилася за кредитним договором станом на 06.12.2018 року у сумі 48 289,99 грн., яка складається з 6238,23 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 11271,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 28004,49 грн. - заборгованість за пенею; 500 грн. штраф (фіксована частина); 2275,71 грн. - штраф (процентна складова).
Враховуючи, що відповідач не вносить щомісячних платежів, в тому числі не сплачує проценти за користування кредитом, позивач обґрунтовано відповідно до п. 2.1.1.5.6. Умов звернувся до суду з позовом про стягненням заборгованості в примусовому порядку.
Щодо нарахування і стягнення процентів від суми кредиту суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за користування кредитом.
Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2 передбачено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
За змістом статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір. Згідно із статтею 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до вимог договору та вимог закону. За загальним правилом, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються. В статті 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється його належним виконанням.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та у порядку, що встановлені договором, як це встановлено ст. 1049 ЦК України.
Відповідно до частини 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання його сторонами.
Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-III (далі Закон).
Відповідно до статті 2 Закону, банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання сплати процентів та інших зборів з такої суми.
Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.
Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України до правовідносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому, відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що у період з 20.08.2010 року по 30.08.2014 року позивачем застосовувалась відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 30% річних, у період з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року 34,80% річних, а у період з 01.04.2015 року по 31.05.2015 року 43,20% річних.
Згідно із договором, укладеним між позивачем та ОСОБА_1 за користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі 30% на рік.
Перевіряючи законність підвищення позивачем процентної ставки за користування кредитом, суд також виходить з наступного.
Згідно з ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі застосування змінюваної процентної ставки, кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку, відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2315цс16 та від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1374цс17 боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника лист про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 1.1.3.2.3 Умов, Банк має право здійснювати зміну Тарифів та інших умов обслуговування рахунків. При цьому Банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш, як за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема, у виписці по Картрахунку згідно з п. 4.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів Банк не отримав повідомлення від Клієнта про незгоду із змінами, вважається, що Клієнт прийняв нові умови.
Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.
Згідно з пунктом 114 Правил, адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.
У разі підвищення Банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
З огляду на вищенаведене, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо Банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Саме такі висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року (справа № 6-57цс12), від 30 листопада 2016 року (справа № 6-82цс16), від 11 жовтня 2017 року (справа № 6-1374цс17) та в постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року (справа № 761/37819/15-ц).
Дослідивши докази по справі в частині законності підвищення Банком процентної ставки з 01.09.2014 року до 34,8%, а з 01.04.2015 року до 43,2%, суд вважає, що позивач не надав суду належних доказів щодо належного повідомлення Клієнта про підвищення банком процентної ставки, що виключає право Банка на викладені дії, а тому позовні вимоги в частині стягнення процентів після 01.09.2014 року за процентною ставкою 34,8%, та після 01.04.2015 року за процентною ставкою 43,2% - є безпідставними.
Суд вважає, що розрахунок заборгованості по процентам, виходячи із умов договору, має бути наступним.
З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 29.08.2014 року загальна заборгованість за процентами (накопичувальним підсумком) за процентною ставкою 30% на рік складає 56,96 грн.
Заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01.09.2014 року по 31.05.2015 року розраховується за наступною формулою: тіло кредиту, на яке нараховуються відсотки, помножити на процентну ставку за користування кредитом за рік поділену на кількість днів у році, та помножену на кількість днів у періоді, за який стягується заборгованість.
Відповідно до п. 2.1.1.12.6. Умов, за користування кредитом Банк нараховує проценти у розмірах, встановлених Тарифами Банку із розрахунку 360 календарних днів у році.
Отже, заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом за період з 01.09.2014 року по 31.05.2015 року (у періоді 240 днів; тіло кредиту, на яке нараховувались проценти, дорівнює 6238,23 коп.; ставка за рік 30 %) дорівнює 1247,65 грн. (із розрахунку: 6238,23 грн. х 30 % /360 днів х 240 днів).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за вказаним кредитним договором відповідач ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем АТ КБ «Приватбанк» по процентам за користування кредитом за період з 20.08.2010 року по 30.08.2014 року в розмірі 56,96 грн. та з 01.09.2014 року по 31.05.2015 в розмірі 1247,65 грн., а за весь період користування кредитом - 1304,61 грн.
При вирішенні питання щодо стягнення пені та штрафів в сумі 28004,49 грн. - заборгованість за пенею; 500 грн. штраф (фіксована частина); 2275,71 грн. - штраф (процентна складова), суд приходить до наступних висновків.
За розрахунком позивача сума штрафів була нарахована внаслідок невиплати щомісячної суми кредитного платежу.
Згідно зі ст. 2 Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку де проводилась антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р затверджений Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно даного Переліку місто Маріуполь є населеним пунктом, на території якого здійснювалася антитерористична операція.
Відносно строків дії вказаного розпорядження та проведення антитерористичної операції суд відзначає, що за пунктом 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII від 02.09.2014 затверджується перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення. Також у десятиденний строк після закінчення антитерористичної операції Кабінету Міністрів наказано прийняти остаточний перелік таких населених пунктів.
З огляду на вказані положення нормативних актів на сьогоднішній день відсутні дані щодо дати остаточного закінчення антитерористичної операції для визначення кінцевого періоду дії Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року відносно заборони нарахування пені та/або штрафів за кредитними договорами, зокрема, на території м. Маріуполя.
Отже, нарахування штрафних санкцій за період з 14 квітня 2014 року по теперішній час для боржників, які зареєстровані на території м. Маріуполя, не відповідає вимогам закону.
Так, враховуючи, що відповідач проживає в місті Маріуполі за адресою: АДРЕСА_1 , нарахування 28004,49 грн. - заборгованості за пенею; 500 грн. штраф (фіксована частина); 2275,71 грн. - штраф (процентна складова), за кредитним договором №б/н укладеним з ОСОБА_1 є неправомірним, тому дані вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З урахуванням переліченого, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість частини позовних вимог відносно стягнення заборгованості за кредитом 6238,23 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 1304,61 грн., а всього на загальну суму 7542,84 грн.
Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, а ним при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 грн., то у порядку передбаченому ст. 141 ЦПК України він підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 7542,84 грн. х 1921/48289,99 грн.)
Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог складає 300 грн. 05 коп.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 11, 509, 526, 527, 530, 536, 610, 611, 623, 629, 634, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, суд
Позов Акціонерного товариства Комерційного банку “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.08.2010 року в розмірі 7542,84 грн., судовий збір в сумі 300 грн. 05 коп., а всього 7842 грн.89 коп. (сім тисяч вісімсот сорок дві гривні вісімдесят дев'ять копійок).
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.Г.Васильченко