Справа №390/1690/18
Провадження №1-кп/390/39/21
14.01.2021 Кіровоградський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарях - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_7 ,
цивільного позивача - ОСОБА_8 ,
представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
цивільного відповідача - ОСОБА_11 та його представника - адвоката ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницький в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12018120170000921 від 31.08.2018, відносно
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Володимирівка Волноваського району Донецької області, громадянина України, з загальною середньою освітою, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, на даний час офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
ОСОБА_10 , перебуваючи в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_11 на посаді водія - експедитора, не забезпечив належну перевірку та технічну справність транспортного засобу - вантажного фургону Mercedes - Benz 814 D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_11 , та при наявності видимих та завчасно відомих водію технічних несправностей автомобіля, здійснював його експлуатацію, які виражались у відсутності однієї гайки кріплення на передньому правому колесі при яких, у відповідності до п. 31.4.5. «є» ПДР України, (п.31.4.5. Колеса і шини: «є» є) відсутній болт (гайка) кріплення або є тріщини диска і ободів коліс...) забороняло його експлуатацію.
Так, ОСОБА_10 , приблизно о 12 год. 50 хв. 31.08.2018, здійснюючи рух на вищезазначеному автомобілі, на 46 км + 46 метрів автомобільної дороги «Олександрівка-Кропивницький-Миколаїв» на території Кіровоградського району, Кіровоградської області, рухаючись зі сторони смт.Олександрівка в напрямку м. Кропивницький, Кіровоградської області, ігноруючи вимоги п.п. 1.2, 1.5, 2.3 (б) і (д) ПДР України (п. 1.2. в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів; п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уваленім, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну..., технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), нехтуючи елементарними вимогами щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та проявивши особисту неуважність та безпечність, чим позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку, грубо порушуючи вимоги п. 12.1, 10.1, 13.1, 13.3 ПДР України ( п. 12.1. «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, .... і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»; п.10.1. Перед початком, руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним, і не створить перешкод або небезпеки іншим, учасникам руху; п.13.1. Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу, повинен дотримуватись ... безпечного інтервалу; п. 13.3 Під час ... зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху), здійснив виїзд керованого ним транспортного засобу на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем Mercedes - Benz 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався в зустрічному напрямку.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля Mercedes - Benz 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_7 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 620 від 12.10.2018, отримав тілесні ушкодження у вигляді: вивиху лівого стегна, перелому заднього краю лівої вертлюгової западини зі зміщенням, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я, та саден в ділянці лівого передпліччя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Допитаний в ході судового засідання обвинувачений ОСОБА_10 вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, визнав повністю, та пояснив, що 31.08.2018 перевозив вантаж на вантажному автомобілі Mercedes-Benz 814 D, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Автомобіль був завантажений повністю, погода була ясна, дорога чиста. Рухався з м. Миколаїв до м. Нова Каховка, не доїжджаючи до міста Кропивницький, відволікся за телефоном, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу і допустив зіткнення з мікроавтобусом. Після ДТП автомобілі зупинилися, вийшов зі свого автомобіля та намагався надати допомогу пасажирам мікроавтобуса. Зіткнення відбулось ближче до узбіччя. На момент виїзду у рейс автомобіль був у справному стані, вважає, що гайку кріплення на передньому правому колесі втратив під час руху автомобіля або внаслідок ДТП. Визнає, що ДПТ сталася із за його вини. На момент ДТП працював у ОСОБА_11 по трудовому договору.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної лікарні про стягнення витрат на лікування потерпілого визнав повністю, у вчиненому кається.
Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав заявлений цивільний позов до ОСОБА_11 , підтвердив отримання від ОСОБА_11 грошових коштів в розмірі 7000 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди, проте зазначив, що зменшувати цивільний позов з урахування вказаних виплат, не збирається та зазначив, що залишає вирішення даного питання на розсуд суду.
Цивільний позивач ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримала заявлений цивільний позов до ФОП ОСОБА_11 в особі ОСОБА_11 про стягнення матеріальних збитків.
Представник потерпілого та цивільного позивача - адвокат ОСОБА_9 заявлені цивільні позови підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, зазначив, що потерпілий та цивільний позивач бажають стягнути матеріальну та моральну шкоду саме з ОСОБА_11 , як власника джерела підвищеної небезпеки, також пояснив, що ними було подано до ТДВ «Страхова компанія Альфа-Гарант» заяву про страховий випадок, а саме: ДТП, що мало місце 31.08.2018, проте, страхова компанія здійснює виплати щодо страхового відшкодування лише після рішення суду, яке набрало законної сили.
Представник цивільного відповідача - адвокат ОСОБА_12 заперечувала щодо задоволення цивільних позовів, пред'явлених до ОСОБА_11 , в мотивування своєї позиції зазначила, що відповідальність ОСОБА_11 застрахована в страховій компанії «Альфа - Гарант», а тому до проведення страхових виплат, вирішувати питання щодо стягнення шкоди з ОСОБА_11 є неможливим, оскільки останній несе відповідальність у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди в різниці між фактичним розміром шкоди і страхової виплати.
Також 27.10.2020 від представника цивільного відповідача - адвоката ОСОБА_12 надійшла заява, в якій остання вказує, що позовні вимоги ОСОБА_13 та ОСОБА_7 задоволенню не підлягають, позовна заява ОСОБА_7 має бути залишена без розгляду через неодноразову неявку позивача.
Представник третьої особи ТДВ СК «Альфа Гарант» в призначені судові засідання не з'явився жодного разу, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Враховуючи дані обставини, за погодженням всіх учасників процесу, суд визнав недоцільним дослідження доказів тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та, роз'яснивши положення ч.3 ст.349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого, оскільки істинність, добровільність та правдивість його позиції у суду сумнівів не викликає, а також вивченням письмових матеріалів справи, які характеризують особу обвинуваченого та стосується заявлених цивільних позовів та речових доказів по справі. Наслідки, передбачені вказаною статтею, учасникам судового провадження роз'яснені та зрозумілі.
Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_10 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.286 КК України, так як він, керуючи транспортним засобом, вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд виходить із вимог ст.65 КК України, щодо ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого, обставин, що пом'якшують і обтяжують, його покарання.
Обвинувачений вчинив нетяжкий злочин (в редакції КК України від 01.07.2020 відповідно до ЗУ № 2617-VIII від 22.11.2018), за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, суд вважає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлені.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Згідно з ч.2 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Як встановлено судом вищевказане кримінальне правопорушення обвинуваченим ОСОБА_10 вчинено 31.08.2018, а 01.07.2020 набрав чинності Закон №2617-VIII від 22.11.2018, який посилив кримінальну відповідальність за ч.1 ст.286 КК України.
Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_10 необхідно призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.286 КК України (у редакції, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення).
З урахуванням викладеного, обставин справи, скоєння необережного злочину, його наслідків, особи обвинуваченого, який характеризується виключно позитивно, враховуючи пом'якшуючу обставину та відсутність обставин, що обтяжують покарання, думки прокурора, який просив суд звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів можливо без реального відбування покарання в умовах контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку, на підставі ст.75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Так, відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті», з послідуючими змінами, у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 і ст.287 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
З урахуванням конкретних обставин, за яких відбулась дорожньо-транспортна пригода, характер допущених ОСОБА_10 порушень Правил безпеки дорожнього руху, особи обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності за порушення правил дорожнього руху раніше не притягувався, та вчинив злочин вперше, відсутність тяжких наслідків після скоєного злочину, а також з урахуванням його відношення до вчиненого та позитивних характеристик та того, що призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами призведе до неможливості в подальшому працювати водієм, тобто позбавить його роботи, яка є єдиним джерелом доходу і засобом для існування його та членів його сім'ї, а також позиції прокурора, який просив не застосовувати додаткову міру покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд вважає можливим не застосувати додаткову міру покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 18.07.2019 у справі № 450/3026/17.
Вирішуючи питання щодо заявлених цивільних позовів суд приходить до наступних висновків.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної лікарні правонаступником якої є Комунальне некомерційне підприємство «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» про стягнення витрат на лікування потерпілого ОСОБА_7 в сумі 13 445 грн 03 коп. підлягає задоволенню в повному обсязі, з врахуванням його повного визнання обвинуваченим.
Потерпілим ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до ФОП ОСОБА_11 , в особі ОСОБА_11 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування майнової шкоди в розмірі 19 971 грн 38 коп. та 100 000 грн моральної шкоди. На підтвердження матеріальної шкоди надано копії квитанцій про витрати на лікування (Т.1 а.с.54-61).
Представником цивільного позивача ОСОБА_8 - адвокатом ОСОБА_9 подано цивільний позов до ФОП ОСОБА_11 , в особі ОСОБА_11 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування майнової шкоди в розмірі 256 576 грн 50 коп., яка складає суму матеріального збитку завдану власнику транспортного засобу Mercedes - Benz 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 ., посилаючись на висновок автотоварознавчої експертизи № 140 від 26.09.2018.
Цивільним відповідачем ОСОБА_11 надано копії фіскальних чеків щодо відправлення поштового переказу потерпілому ОСОБА_7 на суму 5000 грн та 2000 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди (Т.1 а.с.101, а.с.126) та цивільному позивачу ОСОБА_8 на суму 1000 грн, в рахунок відшкодування франшизи (Т.1 а.с.101), також надано копії повідомлень про виплату ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зазначених грошових переказів (Т.1 а.с.102-103, 127).
Також, судом дослідженні докази стосовно заявлених цивільних позовів, наявні в матеріалах справи, а саме:
- копія трудового договору № 20/08 від 20.08.2018, згідно якого ФОП ОСОБА_11 (далі - товариство) в особі ОСОБА_11 та ОСОБА_10 (далі-працівник) уклали договір про наступне: працівник приймається на посаду водій - експедитор товариства на строк з 20 серпня 2018 року до 20 жовтня 2018 року включно (на випробувальний термін);
(том 2, а.с.261-264)
- копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, відповідно до якого автомобіль Mercedes - Benz 814 D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_11 ;
(том 2, а.с.21)
- копія полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/3805009, згідно якого страховиком є - ТОВ СК «Альфа- Гарант», строком дії - 00.00 год. 19. 06.2018 до 18.06.2019, включно. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого: за шкоду заподіяну життю та здоров'ю - 200 000 грн., за шкоду заподіяну майну - 100 000 грн., розмір франшизи - 1 000 грн. Страхувальник - ОСОБА_11 , забезпеченим транспортним засобом є Mercedes - Benz 814 D, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
(том 2, а.с. 22)
- копія товарно-транспортної накладної № 5 від 30.08.2018;
(том 2, а.с. 24)
- копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, відповідно до якого автомобіль Mercedes - Benz 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить ОСОБА_8 ;
(том 2, а.с.26)
- висновок експерта № 620 від 12.10.2018, згідно якого у ОСОБА_7 наявні тілесні ушкодження у вигляді: вивиху лівого стегна, перелому заднього краю лівої вертлюгової западини зі зміщенням, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я, та саден в ділянці лівого передпліччя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, дані тілесні ушкодження могли утворитись при самих різноманітних обставинах, в тому числі і при обставинах дорожньо-транспортної пригоди;
(том 2, а.с.50-51)
- висновок експерта № 140 від 26.09.2018, згідно якого ранкова вартість автобусу Mercedes - Benz 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2003 року випуску, об'єм двигуна 2151 см?,станом цін на 31.08.2018 становить 256576,50 грн. Вартість відновлюваного ремонту автобусу Mercedes - Benz 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2003 року випуску, об'єм двигуна 2151 см?, станом на момент проведення експертизи становить 407277,89 грн. Сума матеріального збитку, завдана ОСОБА_8 власнику автобусу Mercedes - Benz 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 256576,50 грн;
(том 2, а.с.143-163)
- копія повідомлення особи, відповідальність якої застраховано про дорожньо- транспортну пригоду від ОСОБА_10 за полісом страхування цивільної відповідальності № АМ/3805009 від 19.06.2018;
(том 1, а.с.114)
Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
При вирішенні цивільного позову суд зобов'язаний об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.
Судом встановлено, що внаслідок вчинення ОСОБА_10 злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України потерпілому ОСОБА_7 заподіяно матеріальну та моральну шкоду та цивільному позивачу ОСОБА_8 заподіяно матеріальну шкоду. З метою відшкодування цієї шкоди потерпілий та цивільний позивач звернулись до цивільного відповідача ФОП ОСОБА_11 , в особі ОСОБА_11 , з цивільними позовами в межах кримінального провадження, при цьому ТДВ СК «Альфа-Гарант» зазначено у позовних заявах в якості третьої особи.
Як встановлено судом на момент вчинення злочину ОСОБА_10 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_11 . Відповідальність ОСОБА_11 була застрахована на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між власником транспортного засобу ОСОБА_11 та ТДВ СК «Альфа-Гарант».
Згідно полісу про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності № АМ/3805009 при настанні страхового випадку страхова компанія зобов'язується здійснити виплату страхового відшкодування, зокрема, за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілого та його майну, у сумі нанесених збитків, але не більше встановленого в договорі ліміту страхової суми: 200 000 грн - за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю; 100 000 грн - за шкоду, заподіяну майну.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови). А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Як вбачається з відповіді ТДВ СК «Альфа- Гарант» щодо розгляду адвокатського запиту за вих. № 154 від 04.04.2019, станом на день надання відповіді розмір завданих збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 31.08.2018, ТДВ СК «Альфа-Гарант» не визначена. Рішення про виплату страхового відшкодування буде прийнято у відповідності до норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Т.1 а.с.107).
Отже, за наявністю договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ОСОБА_11 та ТДВ СК «Альфа-Гарнт», відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за цим договором, тобто ОСОБА_11 можливе за умови, що згідно з вказаним договором у страховика - ТДВ СК «Альфа-Гарант» не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика (обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що цивільними відповідачами в даному випадку мають бути ТДВ СК «Альфа-Гарнт» - в межах страхового відшкодування та ФОП ОСОБА_11 в особі ОСОБА_11 - в межах різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, однак потерпілим та цивільним позивачем, страховика ТДВ СК « Альфа- Гарант» залучено в якості третьої особи.
Оскільки на даний час розмір суми страхового відшкодування не визначений, вимога в цій частині потерпілим та цивільним позивачем до страховика - ТДВ СК «Альфа-Гарант» не заявлена, а тому вимога про стягнення всього розміру заподіяної потерпілому та цивільному позивачу матеріальної шкоди виключно з ФОП ОСОБА_11 , в особі ОСОБА_11 , є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Також суд враховує, що цивільним відповідачем ОСОБА_11 в добровільному порядку відшкодовано цивільному позивачу ОСОБА_8 франшизу у розмірі 1000 грн.
Щодо до стягнення моральної шкоди, заявленої потерпілим ОСОБА_7 до ФОП ОСОБА_11 в особі ОСОБА_11 на суму 100 000 грн, суд зазначає наступне.
Заявляючи дану вимогу потерпілий ОСОБА_7 зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому завдано душевних страждань, в зв'язку з втратою працездатності, неможливості заробляти грошові кошти та годувати свою родину, що порушило звичайний спосіб його життя та негативно позначилось на його психічному стані. Крім того, потерпілий зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому завдані фізичні страждання, які проявляються в тому, що до теперішнього часу він не може пересувати в повному сенсі цієї фрази, лікарі кажуть, що він не скоро зможе ходити, як здорова людина, не кажучи вже про перевезення пасажирів, тощо. Ці страждання викликали невідворотні зміни у його житті, чим порушили звичайний уклад його життя.
У відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (п.1 ч.2); у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (п.3 ч.2). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Положення ст.ст.1172, 1187 ЦК Країни є спеціальними щодо положень ст. ст.1166, 1167 ЦК України, у зв'язку з цим перевага у застосуванні має надаватись спеціальним нормам. Зазначений підхід узгоджується з усталеною судовою практикою, такий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 06.11.2013, у справі 6-108цс13.
Отже, відповідно до положень ЦК України за шкоду, заподіяну працівником власника джерела підвищеної небезпеки, має відповідати юридична або фізична особа, якій належить транспортний засіб (постанова Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 404/6420/13-к).
Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Пунктом 9 вказаної Постанови роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди не визначений на законодавчому рівні, а тому суд визначає його залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Суд погоджується з доводами потерпілого про заподіяння йому моральної шкоди, оскільки в судовому засіданні встановлено, що внаслідок ДТП за участю обвинуваченого, ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, згідно висновку судово-медичної експерта № 620 від 12.10.2018 у вигляді: вивиху лівого стегна, перелому заднього краю лівої вертлюгової западини зі зміщенням, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я, та саден в ділянці лівого передпліччя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень він був позбавлений можливості рухатись в звичному для нього ритмі. Тривалий час був позбавлений можливості вести нормальний спосіб життя, працювати та заробляти собі та своїй сім'ї кошти для існування, спілкуватись з своїми друзями, знайомими. Крім того, потребує подальшого лікування, тобто стан його здоров'я повністю не відновився.
Проте, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_10 на момент дорожньо-транспортної пригоди, перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_11 та здійснював перевезення вантажу, тобто виконував доручену йому роботу, відповідно до трудового договору, а тому в даному випадку, за спричинену ним потерпілому ОСОБА_7 моральну шкоду, має відповідати ОСОБА_11 , як власник джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу).
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер та тривалість немайнових втрат потерпілого, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, визнає за доцільне частково задовольнити вимоги в сумі 32 000 грн, оскільки заявлений потерпілим розмір відшкодування є завищеним і не відповідає критеріям розумності і справедливості.
Також суд вважає за необхідне зменшити цю суми за рахунок добровільних виплат цивільним відповідачем ОСОБА_11 на суму 7000 грн, які отримані потерпілим, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи вищезазначене залишок заподіяної моральної шкоди у розмірі 25 000 грн підлягає стягненню з власника джерела підвищеної небезпеки - ОСОБА_11 .
Таким чином, позов потерпілого ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, а позов цивільного позивача ОСОБА_8 слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст.124 КПК України, судові витрати по справі в сумі 6578 грн підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.100, 124, 127-128, 368, 370, 373 - 374 КПК України, суд
ОСОБА_10 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Згідно зі ст.75 КК України ОСОБА_10 звільнити від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 рік.
Відповідно до ст.76 КПК України зобов'язати ОСОБА_10 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_10 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» про стягнення витрат на лікування потерпілого ОСОБА_7 в сумі 13 445 грн 03 коп. - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_10 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на користь Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» витрати на лікування потерпілого ОСОБА_7 в сумі 13 445 грн 03 коп.
Позов ОСОБА_7 до ФОП ОСОБА_11 в особі ОСОБА_11 , третя особа ТДВ СК «Альфа- Гарант» про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ФОП ОСОБА_11 , в особі ОСОБА_11 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 на користь ОСОБА_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Позов ОСОБА_8 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_9 , до ФОП ОСОБА_11 , в особі ОСОБА_11 , третя особа: ТДВ СК «Альфа- Гарант» про відшкодування матеріальної шкоди - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_10 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на користь держави судові витрати по справі, пов'язані із залученням експертів для проведення судових експертиз в сумі 6578 грн.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04.09.2018, на автомобіль Mercedes - Benz 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_8 - скасувати після набрання вироком законної сили.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04.09.2018, на автомобіль Mercedes - Benz 814 D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_11 - скасувати після набрання вироком законної сили.
Речові докази по справі: автомобіль Mercedes - Benz 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобіль Mercedes - Benz 814 D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , які зберігаються на території Кіровоградської філії ДП МВС «Інформ-Ресурси» - після набрання вироком законної сили повернути за належністю.
Копію вироку вручити прокурору та обвинуваченому, а іншим учасникам роз'яснити, що вони мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок набирає законної сили після спливу строку на апеляційне оскарження. У разі оскарження учасниками процесу, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, яке набирає законної сили з моменту його проголошення.
Апеляційна скарга на вирок суду першої інстанції може бути подана протягом тридцяти днів з моменту його проголошення до Кропивницького апеляційного суду через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України, крім питань в частині вирішення цивільних позовів.
Суддя Кіровоградського районного суду
Кіровоградської області ОСОБА_1