Справа № 369/581/21
Провадження №2/369/2666/21
15.01.2021 м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Янченко А.В., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради, третя особа: Київська обласна рада про стягнення середнього заробітку за час затримки негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради про стягнення з Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки у період з 21.08.2017 по 12.10.2020 негайного виконання заочного рішення Троїцького районного суду Луганської області від 21.08.2017 у справі № 433/1713/16-ц в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі у розмірі 490 418,59 грн з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки у період з 21.08.2017 по 12.10.2020 негайного виконання заочного рішення Троїцького районного суду Луганської області від 21.08.2017 у справі № 433/1713/16-ц в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі у розмірі 490 418,59 грн з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов'язкових платежів. Вказана вимога не відноситься до вимог про поновлення на роботі чи стягнення заробітної плати, за пред'явлення яких до роботодавця працівники позивачі звільнені від сплати судового збору.
Так, структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 провадження № 12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Також, слід зазначити, що в рішенні у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення у справі «Шишков проти Росії» від 20 лютого 2014 року).
Отже, у даній справі позивач не звільнений від сплати судового збору щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.
Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом, таким законом є Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до пп. 1.2. п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2021 становить 2 270,00 грн.
Ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується (п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України).
До позовної заяви не додано ніяких клопотань про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору або ж документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У зв'язку з вищевикладеним позивачем має бути сплачено судовий збір з наданням суду оригіналу документу про його сплату, як того вимагає ч. 4 ст. 177 ЦПК України, або ж слід надати документи, що підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху із наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 177, 185 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради, третя особа: Київська обласна рада про стягнення середнього заробітку за час затримки негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі - залишити без руху та надати строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, і роз'яснити, що в разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатися неподаною та підлягає поверненню позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Янченко