ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.01.2021Справа № 910/6127/20
За позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг"
про визнання недійсним договору
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Микитин О.В.
Представники сторін:
від позивача не з'явились
від відповідача ОСОБА_3
від третьої особи не з'явились
В судовому засіданні 14.01.2021 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, зловживаючи довірою позивача, заволодів його майном (корпоративними правами), оскільки позивач не підписував спірний договір та не отримував відшкодування за відчужені корпоративні права, що свідчить про те, що договір не був спрямований на настання реальних правових наслідків, а тому є підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу № 01/2017 від 21.09.2017.
Ухвалою від 25.05.2020 суд звернувся до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи відповідача, за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016.
09.06.2020 надійшла відповідь на запит суду.
Ухвалою суду від 25.05.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
20.07.2020 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 25.05.2020 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27.08.2020 та залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «АК Консалтинг».
31.07.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому він проти позову заперечує, посилаючись на ту обставину, що спірний договір був підписаний позивачем, а обставини щодо отримання коштів від відповідача підтверджені умовами договору. Тобто, на думку відповідача, відсутні підстави для визнання правочину недійсним.
27.08.2020 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 24.09.2020, встановлено позивачу в порядку ст. 166 ГПК України строк на подання відповіді на відзив до 10.09.2020, встановлено відповідачу в порядку ст. 167 ГПК України строк на подання заперечень на відповідь на відзив до 23.09.2020.
24.09.2020 позивач в підготовче засідання не прибув, явку уповноваженого представника не забезпечив, однак подав клопотання про відкладення підготовчого засідання.
24.09.2020 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 08.10.2020.
Ухвалою суду від 08.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті на 05.11.2020.
05.11.2020 судове засідання не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. на лікарняному.
Ухвалою суду від 26.11.2020 судове засідання у справі призначено на 07.12.2020.
В судовому засіданні 07.12.2020 оголошено перерву до 14.12.2020.
14.12.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з перебуванням представника на самоізоляції.
14.12.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення щодо наданої відповідачем копії заяви про звільнення, в яких зазначив, що позивач міг бути ведений в оману відповідачем з приводу кількості та змісту правочинів, укладених 21.09.2017, з огляду на велику кількість документів, які підписувались при відчуженні того дня частки ОСОБА_4 .. Позивач не може зазначити, що підписував заяву про звільнення, копія якої подана до матеріалів справи, підпис на ній візуально не схожий на його підпис. Крім того, долучений доказ не стосуються обставин, що є предметом доказування в рамках даної справи.
В судовому засіданні 14.12.2020 оголошено перерву до 24.12.2020.
24.12.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з хворобою представника позивача.
Представник відповідача проти задоволення клопотання позивача заперечував, вважаючи його зловживанням, оскільки, явка сторін не визнавалась обов'язковою.
В судовому засіданні 24.12.2020 оголошено перерву до 14.01.2021.
Через канцелярію суду 14.01.2021 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з тим, що представник позивача не може з'явитись в судове засідання, в зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому процесі. Проте, в разі не можливості відкласти судовий розгляд, позивач просив розглянути справу за його відсутності та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
В судове засідання 14.01.2021 представники позивача та третьої особи не з'явились, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином, третя особа про причини неявки суд не повідомила.
В судовому засіданні 14.01.2021 представник відповідача заперечував проти задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача підтримав заперечення проти позову з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
В судових дебатах представник відповідача просив у позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
22.10.2013 було здійснено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що єдиним засновником товариства є ОСОБА_1 з розміром внеску до статутного фонду 6390000,00 грн, розмір статутного капіталу - 6390000,00 грн сформовано у повному обсязі 15.04.2014.
Позивач набув у власність частку в ТОВ "АК Консалтинг" на підставі договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг" від 10.04.2017, укладеного між ОСОБА_5 (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем). Обставини щодо проведення розрахунку між сторонами підтверджуються актом проведення розрахунку від 10.04.2017, в якому продавець засвідчив, що він отримав у позику від покупця грошові кошти у сумі 6390000,00 грн 20.10.2016 та зобов'язувався повернути грошові кошти або здійснити відчуження товариства на користь покупця. Сторони дійшли згоди, що повернення боргу продавця відбудеться шляхом передачі частки вартістю 6390000,00 грн у статутному капіталі ТОВ "АК Консалтинг". З урахуванням домовленостей, укладення договору та з моменту підписання даного акту сторони вважаються такими, що виконали обов'язки щодо 6390000,00 грн, а саме: продавець повернув позику, а покупець сплатив ціну за договором купівлі-продажу від 10.04.2017.
21.09.2017 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено Договір №01/2017 купівлі-продажу корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Консалтинг», відповідно до умов якого продавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується передати у власність покупця корпоративні права у вигляді належної частки (часток) у статутному капіталі товариства у розмірі 6390000 грн. 00 коп., що становить 100% статутного капіталу товариства (корпоративні права), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти ці корпоративні права та оплатити названі корпоративні права.
Відповідно до п. 2.1 Договору №01/2017 від 21.09.2017 продавець та покупець зобов'язані своєчасно підписати всі документи, необхідні для здійснення державної реєстрації змін до установчих документів товариства.
Згідно п. 1.5 договору продавець стверджує, що продаж належних йому корпоративних прав у вигляді частки в статутному капіталі здійснюється ним без вчинення до нього будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного так і морального і гарантує, що на момент укладення цього договору згадані корпоративні права до цього часу нікому іншому не продані, не подаровані, іншим способом не відчужені, під заставою, забороною (арештом) не перебувають не передані в управління, судового спору щодо них, а також прав у третіх осіб як у межах так і за межами України та будь-яких обтяжень що можуть бути підставою для визнання цього договору недійсним, немає, як внесок до статутного капіталу інших юридичних осіб та як внесок згідно договору про сумісну діяльність не передані. Сторони підтверджують, що цей договір не носить характеру фіктивного чи удаваного правочину.
Згідно з п. 2.2 Договору №01/2017 від 21.09.2017 право власності покупця на корпоративні права товариства виникає з моменту підписання цього договору.
Вартість належної частки (часток) у статутному капіталі товариства, що відчужується, становить 6390000 грн. 00 коп. (п. 3.1 Договору №01/2017 від 21.09.2017).
Згідно з п. 3.2 Договору №01/2017 від 21.09.2017 сторони засвідчують, що станом на момент підписання цього договору покупцем здійснено повний розрахунок за договором шляхом сплати продавцю зазначеної в п. 3.1 договору суми.
У п. 4.1 Договору №01/2017 від 21.09.2017 зазначено, що за настання обставин, зазначених у п. 2.2 цього договору, мають місце такі юридичні значущі наслідки: - усі права та обов'язки продавця як учасника товариства переходять до покупця; - продавець втрачає усі права та обов'язки, що були зумовлені його статусом як учасника товариства, а покупець набуває відповідних прав та обов'язків; - покупець стає новим учасником товариства і в повному обсязі набуває правосуб'єктності, що випливає із цього.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за ним (п. 6.1 договору).
Пунктом 7.3 договору передбачено, що договір складено та підписано сторонами при повному розумінні його умов та термінології українською мовою у 4 автентичних примірниках, які мають однакову юридичну чинність, один з яких залишається у товариства, корпоративні права якого відчужуються, другий - у продавця, третій - у покупця, четвертий передається реєстратору, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в порядку вимог чинного законодавства України.
Суд наголошує, що договір містить підписи контрагентів на кожному його аркуші.
21.09.2017 відбулись позачергові загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Консалтинг», прийняті рішення на яких оформлені Протоколом №11 від 21.09.2017, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко М.О., зареєстрованим в реєстрі за №2241.
На вказаних позачергових загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Консалтинг» були присутні учасники товариства, які володіють 100% часток статутного капіталу товариства, а саме - ОСОБА_1 (єдиний учасник, який володіє 100% часток статутного капіталу товариства та 100% голосів). За результатами позачергових загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Консалтинг», які відбулись 21.09.2017, було вирішено, зокрема: 1) прийняти до складу учасників товариства фізичну особу - ОСОБА_2 у зв'язку з набуття ним права власності на частку у статутному капіталі товариства, що була відчужена; 2) виключити зі складу учасників товариства фізичну особу - ОСОБА_1 на підстав Договору №01/2017 купівлі-продажу корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Консалтинг» від 21.09.2017 та погодити передачу корпоративних прав у вигляді частки (часток) у статутному капіталі товариства наступним чином: - ОСОБА_1 передав належну частку (частки) в статутному капіталі товариства у розмірі 6390000,00 грн, що становить 100% статутного капіталу товариства, на користь ОСОБА_2 ; 3) у зв'язку з зміною складу учасників товариства погодити наступний розподіл часток у статутному капіталі товариства між учасниками: - ОСОБА_2 володіє часткою у розмірі 6390000,00 грн, що складає 100% статутного капіталу товариства; 4) уповноважити ОСОБА_2 провести державну реєстрацію установчих документів товариства у новій редакції та змін до відомостей про товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі, пов'язаних з зміною керівника, в порядку та строки, визначені чинним законодавством України.
Відповідачем долучено до матеріалів справи Статут ТОВ "АК Консалтинг", затверджений рішенням позачерговий загальних зборів учасників товариства 21.09.2017 (Протокол №11), доказів реєстрації вказаного статуту суду не надано.
Відповідно до п. 1.6 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Консалтинг» учасником товариства є ОСОБА_2 .
Згідно з п. 6.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Консалтинг» статутний капітал товариства становить 6390000 грн, 100% якого належать єдиному учаснику товариства ОСОБА_2 , який володіє часткою у розмірі 6390000 грн. 00 коп., що відповідає 100% статутного капіталу товариства.
Позивачем статут товариства, зареєстрований у встановленому законом порядку, суду не надавався.
Відповідачем також долучено до матеріалів справи копію заяви директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Консалтинг» ОСОБА_1 від 21.09.2017 про звільнення його з посади директора товариства за згодою сторін.
Крім того, відповідачем долучено до відзиву копію наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Консалтинг» від 25.09.2017 №06-П «Про звільнення з роботи за сумісництвом», де зазначено, що ОСОБА_1 складає з себе повноваження директора товариства з 25.09.2017 згідно з зі ст. 36 Кодексу законів про працю України.
Наказом від 25.09.2017 №05-П ОСОБА_6 прийнято на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Консалтинг» з 26.09.2017 (копія наказу долучена до відзиву).
Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.09.2017 державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Новозаводське» Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Примаком Дмитром Федоровичем внесено запис №10741050012058555 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» - зміна складу або інформації про засновників.
Також, 26.09.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Новозаводське» Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Примаком Дмитром Федоровичем внесено запис №10741070013058555 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах» - зміна керівника юридичної особи.
В подальшому вищезазначені реєстраційні дії були скасовані Міністерством Юстиції України.
Отже, як уже було зазначено вище, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним учасником ТОВ "АК Консалтинг" є ОСОБА_1 .
У позовній заяві позивач зазначає, що договір купівлі-продажу № 01/2017 від 21.09.2017 має бути визнаний недійсним, оскільки, позивач не впевнений чи підпис на договорі його, та, оскільки, він не отримував коштів від відповідача за відчужену частку та не мав наміру її відчужувати, а отже правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (суперечить ч. 5 ст. 203 ЦК України).
В підтвердження не отримання коштів, позивач надає банківську виписку з його рахунку.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну. Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.
Предметом договору купівлі-продажу згідно з ч. 2 ст. 656 Цивільного кодексу України можуть бути майнові права.
За ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Корпоративні права за своєю правовою природою є сукупністю майнових та особистих немайнових прав, які згідно частиною 2 статті 656 ЦК України можуть виступати предметом договору купівлі-продажу, до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.
Згідно із ч. 1 ст. 147 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" ( в чинній на момент укладення договору редакції) учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.
Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства. Права власності на частку в статутному капіталі господарського товариства є сукупністю майнових та особистих немайнових прав, які згідно частиною 2 статті 656 ЦК України можуть виступати предметом договору купівлі-продажу, до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.
Відповідно до статті 50 Закону України "Про господарські товариства" ( в чинній на момент укладення договору редакції) та статті 140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.
Стаття 53 Закону України "Про господарські товариства" ( в чинній на момент укладення договору редакції) визначає перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
При цьому якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, то продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 Цивільного кодексу України.
Отже не сплата відповідачем вартості частки у статутному капіталі товариства може бути підставою для розірвання договору, або звернення з вимогою про сплату коштів, проте не є підставою для визнання правочину недійсним.
Крім того, позивачем не спростовано обставин, вказаних у договорі, що відповідачем у повному обсязі здійснено розрахунок за частку, крім того, сторонами не обумовлено в який саме спосіб проводиться розрахунок і що він має здійснюватись шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок позивача. Посилання позивача на ту обставину, що відчуження частки у статутному капіталі товариства є підприємницькою діяльністю, а тому розрахунки між суб'єктами господарювання обов'язково мають здійснюватися в безготівковій формі, судом визнаються не обґрунтованими, оскільки, відчуження корпоративних прав учасником товариства не є підприємницькою діяльністю.
Згідно ч.1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст. 4 ГПК України).
Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст. 16 ЦК України. Аналогічні положення містить ст. 20 ГК України.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203 ЦК України).
За приписом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Відповідно до статей 215, 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Частиною 3 ст. 162 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення ЦК України, ГК України, ГПК України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
На підтвердження обставин, що можливо він не підписував договір або підписав його помилково, оскільки, в той день у нотаріуса відбувалось відчуження частки іншої юридичної особи (позивач діяв як продавець за довіреністю від власника частки) позивач надав заяву про вчинення злочину та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (№ провадження 12018000000000065 від 07.02.2018 щодо вчинення невідомими особами шахрайських дій відносно громадянина України з метою заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах).
У заяві про вчинення злочину ОСОБА_1 зазначив, що 21.09.2017 у нотаріуса Косенко М.О. він виключав зі складу учасників ТОВ "Глобал Екс Форсес" дружину ОСОБА_8 , ОСОБА_4 . В той момент ОСОБА_8 скориставшись їхніми дружніми відносинами, зловживавши його довірою, та за попередьою змовою зі своїм адвокатом ОСОБА_2 , підклав документи по продажу ТОВ "АК Консалтинг", оскільки, реєстрація проведена в той самий день і в того ж нотаріуса.
Вищезазначені обставини також викладені у протоколі допиту потерпілого від 17.02.2018 ОСОБА_1 та у поданих в рамках даної справи поясненнях від 14.12.2020.
Суд зауважує, що спірний договір не посвідчувався нотаріально. Натомність нотаріально посвідчений протокол позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Консалтинг» №11 від 21.09.2017.
У позовній заяві позивач зазначив, що оскільки, підпис на договорі можливо здійснений не ним, він має намір звернутись до суду з клопотання про проведення почеркознавчої експертизи.
Позивач обгрунтовує позовні вимоги наступними обставинами: 1) він міг бути введений в оману відповідачем щодо кількості та змісту правочинув, які укладались 21.09.2017, з огляду на велику кількість документів, які підписувались в той день в процесі відчуження частки ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ "Глобал Екс Форсес"; 2) договір № 01/2017 купілі-продажу корпоративних прав ТОВ "АК Консалтинг" містить підпис, який розташований в графі підпису позивача та ззовні сходжий на підпис позивача, однак позивач не підписував взагалі такий договір, а якщо підписував то поза своєю волею; 3) позивач не отримував від відповідача кошти за відчужену частку.
Позивач у поданих до матеріалів справи документах необдноразово зазначив, що договір, якщо і був підписаний особисто ним, проте це було здійснено без відповідного внутрішнього волевиявлення, а в наслідок дій третіх осіб, які могли серед інших документів підкласти йому на підпис і спірний правочин, відповідно, позивач не усвідомлював, що саме він підписав, суд не вбачав правових підстав для призначення у справі почеркознавчої експертизи. Позивачем відповідне клопотання також не заявлено.
Позивачем не надано суду доказів того, що договір підписаний не ним особисто (не надано відповідного експертного висновку) і не надано доказів того, що у нього було відсутнє внутрішнє воловиявлення на укладення договору і що договір був підписаний внаслідок дій третіх осіб, оскільки, наявність зареєстрованого кримінального провадження стосовно не встановлених осіб щодо намагання заволодіти значними грошовими коштами громадянина України не є належним, допустимим та вірогідним доказом того, що позивача було введено в оману щодо кількості та обсягу укладених ним 21.09.2017 року правочинів і, що йому було підкладено на підпис спірний договір купівлі-продажу частики у статутному капіталі ТОВ "АК Консалтинг", і, що позивач не укладав і не мав наміру укладати даний правочин.
Отже, позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, в зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Проте позивачем не було надано належних, допустимих та вірогідних доказів в підтвердження позовних вимог, зокрема щодо того, що розрахунок за договором не був проведений (як зазначено в договорі), та що спірний правочин не укладався позивачем.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно приписів ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за позовні вимоги, в задоволенні яких судом було відмовлено, залишається за позивачем.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг" № 01/2017 від 21.09.2017 - відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 15.01.2021
Суддя І.В. Усатенко