ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.01.2021Справа № 910/17289/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код 20474912)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Рудь» (03179, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 148/1, код 32106398)
про стягнення 28 782,10 грн
без виклику представників сторін
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Рудь» (далі - відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 28 782,10 грн, заподіяної внаслідок ДТП у порядку суброгації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті ДТП було пошкоджено застрахований у ПрАТ «СК «АРКС» транспортний засіб «Ford Kuda», державний номер НОМЕР_1 . На підставі страхового акту № ARX2480388 від 17.07.2019 позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 56 101,00 грн. Оскільки ДТП сталася внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «Renault Kangoo», державний номер НОМЕР_2 , що належав ТОВ «Торгова фірма «Рудь» та був застрахований ПрАТ «НАСК «ОРАНТА», позивач звернувся з регресною вимогою до ПрАТ «НАСК «Оранта», яка була задоволена останнім на суму 27 318,90 грн. за вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Зазначаючи, що в силу положень статтей 1166, 1172, ч. 2 ст. 1187, 1194 Цивільного кодексу України, на відповідача покладено обов'язок з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, позивач звернувся з позовом у даній справі про стягнення невідшкодованої суму 28 782,10 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та відкрито провадження у справі, витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України (а/с 272, м. Київ-2, 02002) наступні відомості щодо полісу ОСЦПВВНТЗ № АМ/9831961: якою страховою компанією виданий даний поліс; строк його дії; тип полісу; який автомобіль застраховано; розміри лімітів відповідальності, розмір франшизи; по відношенню до якої особи укладено договір страхування за вказаним полісом.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105476369742 позивач отримав ухвалу суду від 10.11.2020 - 13.11.2020, відповідач вказану ухвалу отримав поштовим відправленням № 0105476369750 - також 13.11.2020.
20.11.2020 від Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду надійшли запитувані в ухвалі від 10.11.2020 відомості щодо полісу № АМ/9831961.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 позовну заяву залишено без руху, постановлено надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви п'ять днів з дня отримання ухвали шляхом сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн та подання до суду оригіналу доказу сплати судового збору.
03.12.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 25.11.2020 про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2020 продовжено розгляд справи № 910/17289/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні до суду не надходило.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
23.07.2018 між ПрАТ «СК АХА Страхування» (страховик), найменування якого змінено на ПрАТ «СК «АРКС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР Україна» укладено договір № 234а8ц7 добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» (далі - договір добровільного страхування), згідно з умовами якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Ford Kuda», державний номер НОМЕР_1 (п.123 додатку № 2 до договору добровільного страхування).
26.06.2019 о 12 год 15 хв в м. Києві по проспекту Степана Бандери трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Ford Kuda», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу «Renault Kangoo», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок вказаної ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 01.08.2019 у справі № 756/9193/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
26.06.2019 ТОВ «РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР Україна» звернулось до позивача з заявою про подію та на виплату страхового відшкодування.
Актом огляду транспортного засобу від 04.07.2019 визначено перелік та характер пошкоджень в ДТП автомобіля «Ford Kuda», державний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до рахунку ФОП Кіяшко Р.М. б/н від 10.07.2019, вартість запчастин та ремонтних робіт з відновлення пошкодженого транспортного засобу страхувальника позивача склала 56 101,00 грн.
18.07.2019 позивачем на підставі страхового акту № ARX2480388 від 17.07.2019, відповідно до рахунку СТО - ФОП Кіяшко Р.М. б/н від 10.07.2019, за заявою страхувальника від 26.06.2019, було виплачено страхове відшкодування в розмірі 56 101,00 грн. на рахунок ФОП Кіяшко Р.М., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 579203 від 18.07.2019.
Цивільна відповідальність транспортного засобу «Renault Kangoo», державний номер НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, була застрахована у ПрАТ «НАСК «Оранта» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/9831961, укладеним між ПрАТ «НАСК «Оранта» та ТОВ «Торгова фірма «Рудь», з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 100 000,00 грн та франшизою у розмірі 1 000,00 грн.
Як зазначає позивач, 06.09.2019 він звернувся до ПрАТ «НАСК «Оранта» з заявою про страхове відшкодування за вих. № ЕЛ_9209 від 05.09.2019.
01.10.2019 ПрАТ «НАСК «Оранта» перерахувало позивачу шкоду за заявленим страховим випадком відшкодування за вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 27 318,90 грн.
23.01.2020 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Рудь» з претензією № ЕЛ_00010385 від 21.01.2020 про відшкодування шкоди у порядку суброгації в сумі 28 782,10 грн, зазначаючи, що транспортний засіб «Renault Kangoo», державний номер НОМЕР_2 , з вини водія якого відбулася дорожньо-транспортна пригода, належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Рудь». Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою у сумі 28782,10 грн (56 101,00 грн - 27318,90 грн) з посиланням на виникнення у відповідача зобов'язання здійснити відповідну виплату на підставі ст.1166, ч. 2 ст. 1187, 1172 Цивільного кодексу України.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Застосування цього способу захисту здійснюється і в позадоговірних зобов'язаннях (гл. 82 ЦК), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.
Як підтверджено матеріалами справи, 26.06.2019 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля «Ford Kuda», державний номер НОМЕР_1 (майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням вказаного транспортного засобу застраховані у позивача), та автомобіля «Renault Kangoo», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля згідно з рахунком б/н від 10.07.2019 ФОП Кіяшко Р.М. становила 56 101,00 грн.
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як встановлено судом, за договором добровільного страхування наземного транспорту № 234а8ц7 від 23.07.2018, у зв'язку з настанням 26.06.2019 страхового випадку (ДТП), позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 56 101,00 грн, тобто понесено фактичні витрати у вказаному розмірі.
Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Разом з тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність встановлено статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З урахуванням наведеного, страховик винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовує вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, а різницю між фактичною вартістю ремонту та страховим відшкодуванням на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691 цс 15, постанові Верховного суду у складі судової палати Касаційного цивільного суду № 686/17155/15-ц від 03.10.2018).
Тобто в даному випадку на відповідача покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка настає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.
Оскільки цивільно-правова відповідальність осіб, які користуються транспортним засобом «Renault Kangoo», державний номер НОМЕР_2 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована у ПрАТ «НАСК «Оранта» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/9831961, укладеного між ПрАТ «НАСК «Оранта» та ТОВ «Торгова фірма «Рудь» (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 100 000,00 грн та франшиза становить 1 000,00 грн.), позивач, виплативши страхове відшкодування набув права вимоги до ПрАТ «НАСК «Оранта» в розмірі фактичних витрат з урахуванням ліміту відповідальності та франшизи за полісом.
ПрАТ «НАСК «Оранта», як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля «Ford Kuda», державний номер НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2011, а отже, на момент ДТП 26.06.2019 строк його експлуатації перевищував сім років, тому слід дійти висновку, що коефіцієнт фізичного зносу на підставі п. 7.38 Методики має враховуватися при розрахунку розміру страхового відшкодування, що позивач не заперечує.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем проведено виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування, виходячи з вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля згідно з рахунком б/н від 10.07.2019 ФОП Кіяшко Р.М. на суму 56101,00 грн.
Відповідно до страхового акта № ARX2480388 від 17.07.2019 коефіцієнт фізичного зносу не застосовано.
Також позивач вказує, що 01.10.2019 ПрАТ «НАСК «Оранта» у відповідь на вимогу № ЕЛ_9209 від 05.09.2019 сплатило на користь АТ «СК «АРКС» відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, розмір відшкодування склав 27 318,90 грн.
При цьому, позивачем жодних документів, на підставі яких ПрАТ «НАСК «Оранта» визначено коефіцієнт фізичного зносу та, відповідно, здійснено виплату відшкодування саме у розмірі 27 318,90 грн з загального розміру заявленої вимоги позивача на суму 56 101,00 грн, враховуючи ліміт відповідальності за полісом АМ/9831961 по майну 100 000,00 грн, та 1000,00 грн франшизи, суду не надано.
Судом враховано, що страхове відшкодування не обов'язково має визначатись з урахуванням оціненої шкоди, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжний документ про здійснення такої виплати (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18, від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15).
Водночас, проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).
Таким чином, позивачем не доведено та не надано належних доказів на підтвердження обґрунтованості розміру заявленого до стягнення з відповідача відшкодування саме у сумі 28 782,10 грн, як різниці між фактичною вартістю ремонту та страховим відшкодуванням.
Також суд зазначає, що в якості підстав заявлених вимог до відповідача, позивач посилається на положення ч. 2 ст. 1187, 1172 Цивільного кодексу України.
Згідно з пунктом 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Правовий зв'язок між юридичною або фізичною особою та працівником виникає з трудових відносин незалежно від їх характеру - постійні, тимчасові, сезонні відносини або відносини, що склалися між зазначеними особами при виконанні працівником іншої роботи за трудовим договором (контрактом).
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 01.08.2019 у справі № 756/9193/19 встановлено вину водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Renault Kangoo», державний номер НОМЕР_2 , у вчиненні ДТП 26.06.2019.
Відповідно до полісу ПрАТ «НАСК «Оранта» № АМ/9831961 вбачається, що цивільно-правова відповідальність осіб, які користуються транспортним засобом «Renault Kangoo», державний номер НОМЕР_2 , застраховано страхувальником - ТОВ «Торгова фірма «Рудь».
Проте жодних доказів на встановлення обставин, на якій правовій підставі страхувальник ПрАТ «НАСК «Оранта» за полісом № АМ/9831961 - ТОВ «Торгова фірма «Рудь» володіла транспортним засобом на момент ДТП 26.06.2019 та на підтвердження встановлення факту, що водій ОСОБА_1 , здійснюючи керування автомобілем виконував трудові обов'язки, перебував у трудових відносинах із відповідачем, матеріали справи не містять.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами належними та допустимими доказами, поданими у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до положень ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» у повному обсязі.
Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 14.01.2021.
Суддя О.Г. Удалова