ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.01.2021 м. КиївСправа № 910/17431/20
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛОВНА МАНУФАКТУРА";
до: товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМЦЕМЕНТ";
про: стягнення 133.346,66 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники: без виклику сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛОВНА МАНУФАКТУРА" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМЦЕМЕНТ" (далі - відповідач) про стягнення 133.346,66 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором про закупівлю товарів від 22.07.2020 № 22/07-м, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 133.346,66 грн., з яких: 129.600,00 грн. - основна заборгованість та 3.746,66 грн. - пеня.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17431/20 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.
Ухвала про відкриття провадження у даній справі надсилалася судом відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,
Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір про закупівлю товарів від 22.07.2020 № 22/07-м (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач зобов'язується поставити та передати у встановлений строк у власність відповідачу, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити товар за найменуваннями, в асортименті та за цінами, що вказуються в рахунку-фактурі, що є невід'ємною частиною даного Договору, згідно заявок відповідача в письмовому або електронному вигляді, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити його вартість на умовах Договору (п. 1.1 Договору).
Пунктом 5.1 Договору визначено, що розрахунок за Договором здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на рахунок позивача за кожну замовлену партію товару на підставі рахунку-фактури протягом чотирнадцяти банківських днів з дня фактичного отримання товару відповідачем.
Положеннями п. 7.3 Договору передбачено, що у випадку порушення виконання умов п. 5.1 Договору, відповідач сплачує пеню позивачу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний прострочений день встановленого строку.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 155.600,00 грн. Наведена фактична обставина підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме: від 23.07.2020 № 270 на суму 77.800,00 грн. та від 24.07.2020 № 289 на суму 77.800,00 грн.
Також позивачем виставлені відповідачу рахунки-фактури від 22.07.2020 № 340 на суму 77.800,00 грн. та від 24.07.2020 № 356 на суму 77.800,00 грн.
Проте, вказана сума заборгованості сплачена відповідачем частково в сумі 26.000,00 грн., що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 129.600,00 грн.
Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлена вимога про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в сумі 3.746,66 грн.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням наступного.
Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 129.600,00 грн. сторонами судового процесу до суду не подано.
Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 129.600,00 грн.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 3.746,66 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю, за розрахунком позивача, який перевірений та визнаний судом вірним.
Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМЦЕМЕНТ" (Україна, 04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЕКСІЯ ТЕРЬОХІНА, будинок 8, офіс 19, ідентифікаційний код: 36335625) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛОВНА МАНУФАКТУРА" (Україна, 03039, місто Київ, ПРОВУЛОК РУСЛАНА ЛУЖЕВСЬКОГО, будинок 14, ідентифікаційний код: 42293604) основну заборгованість в сумі 129.600 (сто двадцять дев'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп., пеню в сумі 3.746 (три тисячі сімсот сорок шість) грн. 66 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2.102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Балац