14.01.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/961/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргіл Агро"
69035, вул. Феросплавна, буд. 38, офіс 31, м. Запоріжжя, Запорізька область
до відповідача: Приватного підприємства "Опт-Сервіс"
(вул. Чорновола, буд. 37, кв. 26, м. Івано-Франківськ, 76018)
про стягнення заборгованості в сумі 134 684 грн 79 коп.
без повідомлення (виклику) учасників справи
ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Каргіл Агро" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною до Приватного підприємства "Опт-Сервіс" про стягнення заборгованості за договором поставки №02-08-18 від 02.08.2018 в сумі 134 684 грн 79 коп.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2020, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановив строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.
Копії ухвали від 29.10.2020, направлені сторонам за юридичними адресами, вказаними в позовній заяві, що відповідають даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вручено позивачу 10.11.2020, а відповідачу - 06.11.2020, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.
15.12.2020 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від позивача надійшла заява (вх.№17629/20) про зміну місцезнаходження позивача, до якої приєднано копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань від 25.11.2020.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін від учасників справи до суду не надходило.
Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення договірних зобов'язань прострочив поставку товару, за який позивач зробив передоплату. Узгодження замовлень та термінів поставок партій товару здійснювалось між сторонами в усній формі. Позивач проводив авансові платежі, після чого відповідач здійснював поставку товару в узгоджені між сторонами терміни та в узгоджених об"ємах. Остання поставка товару відповідачем відбулася 24.10.2019. В подальшому відповідача не виконував свої зобов"язання та не поставляв оплачений товар в узгоджені терміни, внаслідок чого виникла заборгованість за оплачений та не поставлений товар у розмірі 134684 грн 79 коп. У зв"язку зі значною затримкою поставки замовленого товару, виконання цього зобов"язання відповідачем втратило актуальність для позивача, у зв"язку з чим він звернувся до відповідача з вимогою повернути сплачений авансовий платіж в розмірі 134 684 грн 79 коп. за недоотриманий товар. Вказану вимогу відповідачем залишено без уваги, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з нього 134 684 грн 79 коп. сплаченого авансового платежу.
Позиція відповідача. Відповідач не скористався процесуальним правом на надання відзиву на позов.
За змістом ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд встановив таке:
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
02.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каргіл Агро" (далі - ТОВ "Каргіл Агро", позивач, покупець) та Приватним підприємством "Опт-Сервіс" (далі - ПП "Опт-Сервіс", відповідач, постачальник) укладено договір поставки №02-08-18 (далі - договір) (а.с.8-11), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався постачати і передавати у власність покупцю Соєвий текстурат ваговий ДСТУ 4538:2006 (далі - товар) відповідно до видаткових накладних, а покупець зобов'язався приймати цей товар та здійснювати його оплату на умовах даного договору.
Відповідно до п. 2.1 договору, зобов'язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення покупця. Покупець у замовленні зазначає кількість, асортимент, характеристики якості, адресу, умови поставки (п.4.1 договору) та дату (строк) здійснення поставки.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонами формі (шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсимільним зв'язком, в усній формі). Погоджене сторонами замовлення в односторонньому порядку зміні не підлягає. Зміни в замовлення вносяться за згодою сторін і підтверджуються постачальником письмово.
У пункті 2.3 договору сторони погодили, що замовлення є обов'язковим для виконання сторонами. Замовлення не є обов'язковим документом для його подальшого зберігання сторонами після здійснення поставки відповідної партії товару при відсутності претензій з боку обох сторін.
Відповідно до п.4.1 договору, поставка товару здійснюється постачальником за правилами Інкотермс 2010 (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів міжнародної торгової палати Incoterms 2010) згідно із замовленням покупця. Строк поставки кожної окремої партії товару визначаєються при погодження замовлення.
Моментом здійснення поставки є дата, вказана у накладній на відповідну партію товару, що поставляється покупцеві. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару від постачальника до покупця та підписання сторонами відповідних накладних. Постачальник несе всі ризики загибелі, пошкодження, псування товару до моменту переходу права власності на товар до покупця (п. 4.3 договору).
Згідно п. 6.1 договору покупець здійснює оплату вартості товару в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника після моменту фактичного отримання товару, всіх товаросупровідних документів, згідно з умовами цього договору та підписання видаткових накладних на товар. Постачальник вправі на власний розсуд авансувати покупцю узгоджену в замовленні плату до отримання товару.
З наявних в матеріалах справи реєстру платіжних доручень та копій платіжних доручень вбачається, що позивачем за період з 02.08.2018 по 03.03.2020 здійснено оплату грошових коштів на користь відповідача в загальному розмірі 6 813 879 грн 99 коп. (а.с.15-60).
Відповідно до п. 8.1.1 договору, постачальник зобов'язався передавати покупцю товар належної якості в погодженому асортименті, кількості та по ціні згідно зазначених в замовленні, з належно оформленими документами на товар у визначені строки.
На виконання умов договору за період з 05.08.2018 по 24.10.2019 відповідачем поставлено позивачу товару (текстурат соєвий ваговий) на загальну суму 6 679 195 грн 20 коп., що підтверджується накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.62-87).
Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між сторонами №СА-20 від 12.08.2020 за період з 02.08.2018 по 12.08.2020, заборгованість ПП "Опт-Сервіс" перед ТОВ "Каргіл Агро" станом на 12.08.2020 складає 134 684 грн 79 коп. (а.с. 12-14).
Згідно п. 11.2 договору сторони визначають, що всі можливі претензії за даним договором повинні бути розглянуті сторонами протягом 30 днів з моменту отримання претензії.
13.08.2020 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу №12-01 від 12.08.2020 про повернення суми передоплати у розмірі 134 684 грн 79 коп., що підтверджується квитанцією Укрпошти з описом вкладення (а.с.88-91). Вказане відправлення вручено відповідачу 17.08.2020, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.92).
18.09.2020 позивач повторно направив відповідачу вимогу №17/09 від 17.09.2020 про повернення передоплати у розмірі 134684 грн 79 коп. на поточний рахунок ТОВ "Каргіл Агро" протягом 3-х банківських днів з дати отримання даного листа. Вказаний лист вручено відповідачу 21.09.2020, що підтверджується матеріалами справи (а.с.94-96).
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Так, предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у зв'язку з непереданням постачальником (відповідачем) оплаченого товару. Правовою підставою зазначеного є ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.
Зі змісту ч. 3 ст. 11 та ч. 1 ст. 13 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
У ч. 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Законодавець у ч. 1 ст. 509 ЦК України визначив зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 174 ГК України підставами виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарський договір.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно зі ст. ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У силу положення ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Така правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №912/2275/17, від 30.07.2018 у справі №904/4899/18.
В силу положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи, що вимогу про повернення передоплати вручено відповідачу 17.08.2020, він повинен був виконати такий обов"язок у строк до 24.08.2020.
Доказів в спростування доводів позивача про несвоєчасну поставку відповідачем товару, замовлення на постачання якого здійснювалося в усній формі, що передбачено сторонами в договорі, а також доказів про повернення передоплати, відповідач суду не надав.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з ТОВ "Опт-Сервіс" на користь ТОВ "Каргіл Агро" 134684 грн 79 коп. суми попередньої оплати, оскільки покупець - ТОВ "Каргіл Агро" на підставі п.6.1 договору перерахував продавцю вказану суму передоплати за товар, а продавець - ТОВ "Опт-Сервіс" в порушення взятих на себе зобов'язань після отримання суми передньої оплати не поставив позивачу товар, внаслідок чого покупець вправі вимагати повернення вартості недопоставленого товару, згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України.
Частинами 1-3 ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов"язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доведенню таким чином, аби задовольнити. як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Суд звертається до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 86 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов"язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та належать до задоволення.
На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 165, 232, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства "Опт-Сервіс" (вул. Чорновола, буд. 37, кв. 26, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний номер 31789558) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргіл Агро" (69035, вул. Феросплавна, буд. 38, офіс 31, м. Запоріжжя, Запорізька область; ідентифікаційний номер 41759556) 134 684 (сто тридцять чотири тисячі шістсот вісімдесят чотири) 79 копійок заборгованості та 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення підписано 14.01.2021.
Суддя О. В. Рочняк