61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
14.01.2021 Справа № 905/1448/20
Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судді Гостєєвій А.І., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за позовом заступника керівника Волноваської місцевої прокуратури Донецької області
в інтересах держави в особі: Нікольської районної державної адміністрації Донецької області та Донецької обласної державної адміністрації, м.Краматорськ Донецької області,
до відповідача: фізичної особи-підприємця Хоренко Олексія Миколайовича, м.Маріуполь Донецької області,
про зобов'язання повернути водний об'єкт,
за участю представників сторін:
від прокуратури - Кальницький А.В. (службове посвідчення №042343 від 29.03.2016) - прокурор;
від позивачів: не з'явились,
від відповідача: не з'явився,
Заступник керівника Волноваської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської районної державної адміністрації Донецької області та Донецької обласної державної адміністрації, м.Краматорськ Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Хоренко Олексія Миколайовича, м.Маріуполь Донецької області, про зобов'язання повернути на користь Нікольської районної державної адміністрації водний об'єкт загальнодержавного значення площею 12га, який розташований на території Боївської сільської ради Володарського району Донецької області.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на не повернення відповідачем водного об'єкта після закінчення строку дії договору від 01.06.2020 про надання водного об'єкта загальнодержавного значення у тимчасове користування на умовах оренди.
Ухвалою господарського суду від 27.08.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1448/20; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою господарського суду від 13.10.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/1448/20 на тридцять днів.
13.10.2020 від прокурора через канцелярію суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів згідно додатку, зокрема, витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо Хоренко О.М.).
Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.01.2021 року.
14.01.2021 у судове засідання з'явився прокурор, який підтримав заявлені позовні вимоги.
Представники позивачів та відповідача у судове засідання 14.01.2021 не з'явились.
Згідно зі статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи та фізичних осіб-підприємців фіксується в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).
На виконання приписів господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в тому числі ухвала суду від 22.12.2020 направлялась судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження позивачів та відповідача, які зазначені в позовній заяві та ЄДР.
Відповідно до відомостей з офіційного сайту АТ «Укрпошта» ухвала суду від 22.12.2020 вручена Нікольській районній державній адміністрації Донецької області та Донецькій державній адміністрації 29.12.2020.
Як вбачається з матеріалів справи, направлені на вказану у позові адресу відповідача поштові відправлення були повернуті відділенням поштового зв'язку із зазначенням причини повернення: «за закінченням терміну зберігання», «адресат відсутній за вказаною адресою».
Судом були вжиті додаткові заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи у суді шляхом направлення процесуального документу також за місцезнаходженням нерухомого майна, яке знаходиться у власності відповідача у м. Маріуполь, однак поштове відправлення повернулося із зазначенням причини повернення: «за закінченням терміну зберігання».
Судом були також вжиті додаткові заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи шляхом направлення телефонограм за номером телефону, який повідомлений у листі Волноваською місцевою прокуратурою Донецької області №32/2-1011 вих-20, які були отримані підприємцем особисто.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Всі процесуальні документи були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, відповідач не був позбавлений можливості своєчасно ознайомитись з відповідним процесуальними документами в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався своїм правом на надання позиції по суті спору.
Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні за їх відсутності.
Стаття 42 ГПК передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
Поряд з цим, одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 ГПК України є розумність строків розгляду справи судом.
Приймаючи до уваги викладене, а також ту обставину, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, неявка у судове засідання представників позивачів та відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, виходячи з критеріїв "розумності" строку розгляду справи судом, суд вважає за можливе закінчити розгляд справи по суті у даному судовому засіданні за відсутності представників позивачів та відповідача.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:
01.06.2020 між районною державною адміністрацією в особі першого заступника голови райдержадміністрації Щербанського Р.М. (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Хоренко О.М. (орендар) укладено договір надання водного об'єкта загальнодержавного значення у тимчасове користування на умовах оренди (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого орендодавець на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 31.05.2010 №281 «Про надання в оренду водних об'єктів» передає, а орендар приймає в строкове платне користування водний об'єкт загальнодержавного значення площею водного дзеркала 12,0га, розташований на території Боївської сільської ради Володарського району для риборозведення та виробництва сільськогосподарської продукції.
Орендодавець зобов'язався, зокрема:
- передати водний об'єкт у тимчасове користування орендарю з оформленням акта приймання-передачі (п.3.1. договору);
- по закінченню терміну дії цього договору прийняти водний об'єкт по акту в стані придатному для подальшого використання за його цільовим призначенням (п.3.3. договору).
Сторони договору у п.3.5.2. договору дійшли згоди, що орендар має право розірвати договір в односторонньому порядку, зокрема, у разі не укладення орендарем протягом одного року договору оренди земель водного фонду.
Орендар зобов'язався, зокрема виконувати умови договору, а також умови погоджень до нього, як невід'ємної частини договору; виконувати вимоги чинного законодавства, що стосуються водних об'єктів загальнодержавного значення (п.п.3.6., 3.21. договору).
За умовами п.5.3. договору у випадку невиконання чи неналежного виконання інших умов договору сторони несуть відповідальність згідно вимог чинного законодавства.
Договір дійсний з моменту підписання до 31.05.2020 (п.6.1. договору).
Згідно з п.6.2. договору зміни та доповнення до договору вносяться додатковими угодами, які складаються у письмовій формі, підписуються сторонами та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.6.3.1. дія договору може бути припинена по закінченню терміну дії договору.
Згідно з п.8.1. договору орендодавець - Володарська районна державна адміністрація (код ЄДРПОУ 05419985); орендар - фізична особа-підприємець Хоренко О.М. (ІПН НОМЕР_1 ).
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 05419985 на даний час значиться Нікольська районна державна адміністрація Донецької області; центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа публічного права або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі - Донецька обласна державна адміністрація.
З урахуванням викладеного, Нікольська районна державна адміністрація Донецької області є належною стороною, в інтересах якої і заявлений позов.
На виконання умов договору фізична особа-підприємець Хоренко О.М. та орендодавець 02.06.2010 підписали акт приймання-передачі водного об'єкта загальнодержавного значення площею водного дзеркала 12,0га, об'ємом води 228,0 тисячі метрів кубічних, розташованого на р.Солона, приток ріки Каратиш на території Боївської сільської ради Володарського району.
Відповідно до листа Департаменту агропромислового розвитку та земельних відносин Донецької обласної державної адміністрації від 07.07.2020 №1224/0/151-20/02.03 заява від Хоренко О.М. щодо продовження терміну дії договору оренди до Донецької обласної державної адміністрації не надходила.
Матеріали справи містять лист Нікольської районної державної адміністрації, яким у відповідь на лист №32/2-711вих-20 від 08.07.2020 повідомлено В.о керівника Волноваської місцевої прокуратури, що додаткова тристороння угода до договору між Донецькою державною адміністрацією, Нікольською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем Хоренко О.М. про зміну орендодавця не укладалась; акти передачі-приймання водних об'єктів між Нікольською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем Хоренко О.М. не підписані у зв'язку з відсутністю відповідача на території району та м.Маріуполь.
Відповідно до листа Нікольської районної державної адміністрації у відповідь на лист №32/2-750вих-20 від 15.07.2020 повідомлено в.о керівника Волноваської місцевої прокуратури, що Нікольська районна державна адміністрація не зверталась до суду з позовом про зобов'язання ФОП Хоренко О.М. повернути водний об'єкт площею 12га шляхом складення акту приймання-передачі, але вбачає, що вжила усіх дієвих заходів досудового врегулювання спору.
Зазначаючи, що строк дії договору від 01.06.2020 про надання водного об'єкта загальнодержавного значення у тимчасове користування на умовах оренди закінчився, а у орендаря - ФОП Хоренко О.М. виник обов'язок повернути водний об'єкт на підставі ст.51 Водного кодексу України та п.3.3. договору Нікольській районній державній адміністрації, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Згідно з ч. 1 ст.13 та ч. 1 ст.14 Конституції України, земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.509 ЦК України, ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 ЦК України, ст.174 ГК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 58 Земельного кодексу України містить визначення земель водного фонду. Згідно з ч. 1 цієї статті до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.
Відповідно до ч.2 ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Згідно зі ст.1 Водного кодексу рибогосподарський водний об'єкт - водний об'єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.
Відповідно до ст.3 Водного кодексу України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд; до водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки) штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні воді та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.
Відповідно до ст.6 Водного кодексу України води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно до абз.4 ст.51 Водного кодексу України водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
Згідно з ст.122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Згідно ст.16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль, зокрема, за збереженням і раціональним використанням державного майна; використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.
Згідно з положеннями ст.51 Водного кодексу у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.
Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.
Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
Водні об'єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.
Типова форма договору оренди водних об'єктів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Умови використання водних об'єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди водних об'єктів визначаються у договорі оренди.
Користування водними об'єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів України.
Надання частин рибогосподарських водних об'єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру".
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про аквакультуру" аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.
Згідно з абз.3 ч.1 ст.11 Закону України "Про аквакультуру" до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері аквакультури належить надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України "Про аквакультуру" рибогосподарський водний об'єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.
Відповідно до пункту 1 ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до положень ч. 1 ст.638 ЦК України та ч.2 ст.180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як визначено, ч.ч.1, 2 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Відповідно до п.6.1. договору він дійсний з моменту підписання до 31.05.2020.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами спірного договору орендодавець зобов'язався, зокрема, передати водний об'єкт у тимчасове користування орендарю з оформленням акта приймання-передачі (п.3.1. договору); по закінченню терміну дії цього договору прийняти водний об'єкт по акту в стані придатному для подальшого використання за його цільовим призначенням (п.3.3. договору).
Згідно з актом приймання-передачі від 02.06.2020 орендодавець передав орендарю (фізичній особі-підприємцю Хоренко О.М.) для користування на умовах оренди водний об'єкт загальнодержавного значення площею водного дзеркала 12,0га, об'ємом води 228,0 тисячі метрів кубічних, розташований на р.Солона, приток ріки Каратиш на території Боївської сільської ради Володарського району.
З аналізу норм статті 173 ГК України вбачається, що зобов'язання, як правовідносини сторін, є підставою для існування відповідних прав та обов'язків його учасників. Припинення зобов'язання зумовлює припинення існування підстави для відповідного права, зокрема, для подальшого користування відповідачем водним об'єктом, отриманим ним в оренду за договором.
За приписами частини 1 ст.785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Враховуючи законодавчі вимоги, саме на орендаря покладається обов'язок повернення водного об'єкта після закінчення строку дії спірного договору.
З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 ст.73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно із ст.2 ст.73 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
Відповідно до приписів ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до наявного в матеріалах справи листа Нікольської районної державної адміністрації спірний водний об'єкт шляхом складання актів приймання-передачі орендарем не повертався.
Належних та допустимих доказів у порядку ст.ст. 76, 77 ГПК України повернення водного об'єкту матеріали справи не містять.
З огляду на встановлені судом обставини вбачається, що спірний водний об'єкт перебуває у користуванні відповідача, в той час коли договір оренди закінчив свою дію ще 31.05.2020, що підтверджує обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в цій справі суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Частиною 4 вказаної статті встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза їх порушення.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст.23 Закону України «Про прокуратуру».
Так, згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Системне тлумачення положень частин 3 - 5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:
"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, вимоги даного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Матеріали справи містять листи Нікольської районної державної адміністрації Донецької області від 07.07.2020 №1224/0/151-20/0203 та Донецької обласної державної адміністрації в особі департаменту агропромислового розвитку та земельних відносин від 10.07.2020 адресовані Волноваській місцевій прокуратурі, відповідно до яких повідомляється, що Хоренко О.М. неодноразово в телефонному режимі викликався до Нікольської районної державної адміністрації з метою погашення боргу за користування водними об'єктами, але не з'являвся; акти передачі-приймання водних об'єктів між ФОП Хоренко О.М. та Нікольською районною державною адміністрацією не підписані, у зв'язку з відсутністю ФОП Хоренко О.М. на території м.Маріуполь; заява від ФОП Хоренко О.М. щодо продовження терміну дії договору оренди не надходила.
Про намір звернутися з позовом до суду прокуратура не повідомлялася.
З викладеного вбачається, що Нікольська районна державна адміністрація Донецької області та Донецька обласна державна адміністрація були обізнані про факт порушення зі сторони відповідача державних інтересів в частині повернення спірного водного об'єкта, однак вжиті заходи з повернення водного об'єкту виявилися не ефективними, інтереси держави протягом тривалого часу після закінчення договору оренди так і залишилися незахищеними. Тобто позивачі усвідомлювали порушення інтересів держави, мали повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам протягом розумного строку за захистом до суду не звертались.
Матеріали справи також містять повідомлення №32/2-787вих20 від 28.07.2020 та №32/2-788вих20 від 28.07.2020 Волноваської місцевої прокуратури Донецької області, яким повідомлено Нікольську районну державну адміністрацію Донецької області та Донецьку обласну державну адміністрацію про звернення в порядку господарського судочинства із позовною заявою про зобов'язання повернути водний об'єкт.
Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Разом з цим, матеріали справи не містять документів на підтвердження вчинення позивачами дієвих заходів спрямованих на відновлення порушених державних інтересів в частині повернення водного об'єкта, зокрема, доказів звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 по справі №903/129/18 висловила правову позицію про те, сам факт не звернення до суду органу виконавчої влади (місцевого самоврядування) з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави (територіальної громади), свідчить про те, що вказані органи неналежно виконують свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави, та звернення до суду з таким позовом.
Отже, у цьому випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - місцевої громади) й орендаря.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що звернення прокурора в інтересах територіальної громади, в особі Нікольської районної державної адміністрації Донецької області та Донецької обласної державної адміністрації до господарського суду в цій справі відповідає функції представництва прокуратурою інтересів територіальної громади та направлено на їх захист.
Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення прокурора до суду за захистом порушених інтересів територіальної громади не створює додаткових процесуальних привілеїв позивачу, порівняно з іншими учасниками судового процесу. Відсутні будь-які особливі процесуальні права чи обов'язки і у прокурора, як учасника судового процесу. Зокрема, прокурор не звільнений від сплати судового збору у встановленому законом розмірі за подання до суду позовної заяви.
Враховуючи викладене, суд вважає вимогу прокурора про зобов'язання відповідача повернути Нікольській районній державній адміністрації водний об'єкт загальнодержавного значення площею 12га, який розташований на території Боївської сільської ради Володарського району Донецької області, обґрунтованою, доведеною, заснованою на законі та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 ГПК України у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 42, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238 ГПК України господарський суд, -
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги заступника керівника Волноваської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської районної державної адміністрації Донецької області та Донецької обласної державної адміністрації, м.Краматорськ Донецької області, до фізичної особи-підприємця Хоренко Олексія Миколайовича, м.Маріуполь Донецької області, про зобов'язання повернути на користь Нікольської районної державної адміністрації водний об'єкт - задовольнити повністю.
Зобов'язати фізичну особу-підприємця Хоренко Олексія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1 ) повернути на користь Нікольської районної державної адміністрації (87000, Донецька область, Нікольський район, селище міського типу Нікольське, вул.Свободи, будинок 87; код ЄДРПОУ 05419985) водний об'єкт загальнодержавного значення площею водного дзеркала 12га, який розташований на території Боївської сільської ради Володарського району Донецької області.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Хоренко Олексія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Донецької області (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університеська, 6; код ЄДРПОУ 25707002; розрахунковий рахунок UA918201720343180002000016251, Держказначейська служба України м.Київ, МФО - 820172, отримувач - прокуратура Донецької області) судовий збір у розмірі 2' 102,00грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 ГПК рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через Господарський суд Донецької області в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України з урахуванням положень п.4 розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України.
У судовому засіданні 14.01.2021 підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15.01.2021.
Суддя Ю.В. Макарова