пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
11 січня 2021 року Справа № 903/313/20
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до відповідача: Комунального підприємства "Підприємство теплових мереж "Ковельтепло", м. Ковель, Волинська обл.
про стягнення 1 819 153 грн. 30 коп.
Суддя Кравчук А. М.
Секретар судового засідання Легерко В.Б.
Представники:
від позивача: н/з
від відповідачів: Ткачук А.А. довіреність №2894 від 22.10.2019, Яковук Т.І. довіреність №33 від 14.01.2020;
Встановив: 06.05.2020 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 09.04.2020 №14/4-2455-20 до Комунального підприємства "Підприємство теплових мереж "Ковельтепло" про стягнення 1 819 153 грн. 30 коп., з яких: 393 556 грн. 13 коп. пені, 342 140 грн. 32 коп. 3% річних, 1 083 456 грн. 85 коп. інфляційних втрат та судових витрат по справі.
Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем згідно договору постачання природного газу №4725/1617-ТЕ-2 від 29.09.2016 зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого природного газу.
Ухвалою суду від 07.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.06.2020. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.
Ухвалу суду позивач отримав 12.05.2020, відповідач - 11.05.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №4301038430526, №4301038430534 (Т.1, а.с. 85-86).
Строк для подання відзиву - по 26.05.2020.
ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки у визначених ГПК України випадках не зупиняються, не поновлюються, а автоматично продовжуються.
28.05.2020 на адресу суду надійшов відзив №979 від 26.05.2020, згідно якого відповідач позовні вимоги заперечує, оскільки заборгованість за постачання природного газу виникла не з вини підприємства, а у зв'язку з порушенням строків сплати коштів населенням, заборгованістю держави по пільгах та субсидіях, так як відповідач не є кінцевим споживачем природного газу.
На офіційному веб-сайті Господарського суду Волинської області 09.06.2020 опубліковано оголошення про те, що у зв'язку із підтвердженням захворювання працівника суду коронавірусом COVID-19 тимчасово призупинено з 09.06.2020 роботу суду з метою проведення профілактичних заходів та дезінфекції у приміщеннях суду. Враховуючи обмежувальні карантинні заходи, судове засідання по справі №903/313/20, призначеній до розгляду на 10.06.2020, не відбудеться.
Ухвалою суду від 16.06.2020 розгляд справи призначено на 01.07.2020.
Позивач у клопотанні від 26.06.2020 розгляд справи просить проводити без участі його представника. Крім того не заперечує проти закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті.
Відповідач у заяві від 01.07.2020 розгляд справи просить проводити без участі його представника. Позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи вищевикладене, позицію позивача щодо закриття підготовчого засідання та переходу до розгляду справи по суті без подання ним відповіді на відзив, що є його правом, а не обов'язком, строки розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 01.07.2020 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 29.07.2020.
АТ "НАК "Нафтогаз України" у заяві від 28.07.2020 №39/5-593-20 просить розгляд справи по суті проводити без участі його представника за наявними доказами або відкласти її розгляд на дату після закінчення карантину.
КП "ПТМ "Ковельтепло" у заяві від 29.07.2020 розгляд справи просить відкласти. Позовні вимоги заперечує з підстав, викладених у відзиві.
Господарський суд протокольною ухвалою від 29.07.2020 розгляд справи по суті відклав на 26.08.2020.
20.08.2020 від відповідача КП "ПТМ "Ковельтепло" на адресу суду надійшли додаткові пояснення № 1310 від 20.08.2020, згідно яких відповідач позовні вимоги не визнає повністю та просить у задоволенні позову відмовити, оскільки заборгованість за постачання природного газу виникла не з вини підприємства, а у зв'язку з порушенням строків сплати коштів населенням, оскільки відповідач не є кінцевим споживачем одержаного природного газу.
Ухвалою від 26.08.2020 повідомлено позивача та відповідача про відкладення розгляду справи по суті на 16.09.2020.
У судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду аналогічної справи № 903/918/19 Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою суду від 16.09.2020 провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду справи №903/918/19 та ухвалення у вказаній справі судового рішення.
Судом встановлено, що справа №903/918/19 вирішена Об'єднаною Палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду 16.10.2020, повний текст постанови опублікований в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Ухвалою суду від 26.11.2020 провадження у справі №903/381/18 поновлено. Розгляд справи по суті призначено 11.01.2021. Запропоновано сторонам до 20.12.2020 подати суду пояснення з врахуванням постанови Верховного суду, в. т. ч. щодо: яку частину оплати за придбаний природний газ у спірний період відповідач-споживач здійснив власними коштами; який розмір вартості поставки газу погашено у спосіб проведення взаєморозрахунків між гарантованим постачальником, споживачем та іншими учасниками розрахунків з боку держави через процедуру, визначену Порядком №20 та Порядком №483, шляхом підписання спільних протокольних рішень; чи дотримано відповідачем порядку і строків внесення виділених йому з державного бюджету коштів, як субвенцій, на погашення вартості наданих ним послуг з теплопостачання пільговим категоріям населення відповідно до умов спільних протокольних рішень; чи допущено відповідачем порушення строків виконання договірних зобов'язань в частині оплати власними грошовими коштами вартості придбаного газу за кожним з актів приймання-передачі природного газу у визначений позивачем спірний період.
21.12.2020 від відповідача надійшли пояснення на позов, в яких позовні вимоги заперечує мотивуючи таким.
Як вбачається з Інформації щодо розрахунків за природний газ згідно Договору № 4725/1617-ТЕ-2 від 29.09.2016 з врахуванням заборгованості по пільгах і субсидіях за спожиту теплову енергію з жовтня 2016 року по січень 2018 року у разі своєчасного проведення державою розрахунків стосовно розміру пільг та субсидій у відповідача була б переплата за спожитий природний газ за спірний період.
Із загальної суми поставленого природного газу на суму 73 480 063,73 грн. , пільгами і субсидіями сплачено 62 761 956,59 грн. по договору № 4725/1617-ТЕ-2 від 26.09.2016 або 85,4 % . Решта коштів за спожитий природний газ в сумі 10 718 107,14 грн. сплачено з рахунку із спеціальним режимом використання, що підтверджується звітами по проводках з 02.12.2016 по 10.12.2017.
Таким чином, несвоєчасність відшкодування пільг і субсидій державою спричиняла неможливість ПТМ « Ковельтепло» своєчасно проводити розрахунки за спожитий природний газ. Відповідач позбавлений можливості керуватися загальними принципами здійснення господарської діяльності на власний розсуд та на власний ризик за наявності покладених на нього зобов'язань з безперебійного забезпечення теплопостачанням кінцевих споживачів, оскільки повинен діяти виключно в межах норм чинного законодавства, що регулює енергетичну галузь.
У судове засідання 11.01.2021 представник позивача не з'явився. Звернувся із клопотанням від 05.01.2021 про розгляд справи за його відсутності.
Представники відповідача у судовому засіданні позов заперечили з підстав, викладених у відзиві.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
29.09.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Підприємством теплових мереж "Ковельтепло" (споживач) укладено договір №4725/1617-ТЕ-2 постачання природного газу (а.с. 9-21).
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з договору.
Між сторонами зобов'язання виникли з договору №4725/1617-ТЕ-2 постачання природного газу від 29.09.2016.
Згідно умов договору постачальник зобов'язується поставити у 2016-2017 роках природний газ, а споживач - оплатити його та використовувати виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.п. 1.1, 1.2). Постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 природний газ обсягом до 14 633 тис. куб.м., у т.ч. за місяцями (тис. куб.м.): жовтень 1 200, листопад 2 176, грудень 2 857, (4 квартал 2016 року - 6 233), січень 3 100, лютий 3 005, березень 2 325 (1 квартал 2017 року - 8 430) (п. 2.1). Ціна за 1000 куб. м. природного газу за цим договором становить 4 942 грн. 00 коп., крім того податок на додану вартість (20%). Усього до сплати 5 930 грн. 40 коп. (п. 5.2). Оплата здійснюється виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором (п. 6.1). Сторони погоджують, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія ст. 19-1 ЗУ "Про теплопостачання"; 2) в будь якому випадку споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; 3) з поточного рахунку споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховується як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку - у разі коли на споживача не поширюється дія ст. 19-1 ЗУ "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання (пп. 1, 2, 3 п. 6.2). Споживач зобов'язаний, зокрема своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, передбачених цим договором (пп. 6, п. 7.2). У разі прострочення споживачем оплати він зобов'язується сплатити пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20. Сторони погодили, що з врахуванням п. 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором (п.п. 8.2, 8.3). Строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної даності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить 5 років (п. 10.3). Усі зміни і доповнення до договору оформляються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін (п. 11.3). Договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору. Будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 №20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору (пп 3, 4 п. 11.3 договору). Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1).
Додатковою угодою №2 від 31.03.2017 сторони визначили, що постачальник передає споживачу з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) газ обсягом до 2 100 тис. куб.м., у т.ч. по місяцях (тис.куб.м.): квітень 350, травень 350, червень 350 (2 квартал 1 050), липень 350, серпень 350, вересень 350 (3квартал - 1 050). Ціна за 1 000 куб.м. за цим договором з 01.04.2017 становить 4 942 грн. 00 коп., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати 5 930 грн. 40 коп. Зменшено розмір пені до 16,4% річних. Строк дії договору визначено з 01.10.2016 по 30.09.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного виконання (а.с. 20-21).
Додатковою угодою №3 від 19.04.2017 сторони визначили, що постачальник передає споживачу з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) газ обсягом до 2 650 тис. куб.м., у т.ч. по місяцях (тис.куб.м.): квітень 950, травень 350, червень 350 (2 квартал 1 600), липень 350, серпень 350, вересень 350 (3квартал - 1 050). (а.с. 22).
Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
На виконання умов договору позивач в період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року поставив природний газ на загальну суму 73 480 063 грн. 73 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 39-50).
Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, що підтверджується спільними протокольними рішеннями, зведеними реєстрами, випискою по рахунку (а.с. 51-68).
Згідно до ст.193 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання за Договором в частині оплати використаного природного газу виконав в повному обсязі, однак з порушенням встановленого п.6.1 договору строку, що стало підставою для нарахування позивачем 393 556 грн. 13 коп. пені, 342 140 грн. 32 коп. річних та 1 083 456 грн. 85 коп. інфляційних втрат.
Суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві, мотивуючи таким.
Законодавцем передбачено спеціальну процедуру розрахунку за спожиту теплову енергію, вироблену із природного газу як ресурсу, поставленого гарантованим постачальником, шляхом зарахування коштів споживачів та теплопостачальних організацій, які купують теплову енергію у теплогенеруючих організацій для її подальшого постачання споживачам, на рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті теплопостачальними організаціями (для зарахування коштів споживачів теплової енергії) та теплогенеруючими організаціями (для зарахування коштів теплопостачальних організацій за придбану теплову енергію як товар) в уповноваженому банку.
Частиною четвертою, п'ятою ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що кошти, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.
Так, на виконання вимог ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 18.06.2014 №217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки".
Пунктом 1 Порядку передбачено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
Отже, в силу ч.ч. 4,5 ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання", Порядок є спеціальним підзаконним нормативно-правовим актом, що визначає правовідносини між уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які відкрито відповідно до цієї постанови, постачальником природного газу для цілей виробництва теплової енергії, теплогенеруючими і теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії, а саме передбачає обов'язковим відкриття теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання гарячої води, з подальшим інформуванням уповноваженим банком НКРЕКП про переліки спеціальних рахунків таких організацій для розрахунків із гарантованим постачальником природного газу (пункти 3, 4, 5, 6 Порядку); визначає порядок внесення споживачами, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, вартості спожитих послуг на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів, а також процедуру перерахування уповноваженим банком грошових коштів споживачів згідно з реєстром нормативів, затверджених НКРЕКП, у частині вартості природного газу на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками (пункти 8, 9, 14 Порядку ).
Разом з тим, Порядок не стосується договірних зобов'язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації, як споживача, в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які було погоджено сторонами у договорі.
Визначений Порядком алгоритм розподілу коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов'язків з оплати отриманого природного газу на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником за невиконання чи неналежне виконання обов'язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу.
Такий порядок застосування відповідальності за порушення договірних зобов'язань до теплопостачальної організації, як суб'єкта господарювання у сфері теплопостачання, узгоджується з положеннями ст.ст. 78, 265 Господарського кодексу України щодо здійснення відповідачем, як комунальним підприємством, господарської діяльності з виробництва теплової енергії із залученням на підставі Договору поставки, укладеного з позивачем, як гарантованим постачальником, природного газу як енергоресурсу, з якого виготовляється теплова енергія, із зобов'язаннями щодо оплати вартості поставленого товару (газу), яке має бути виконано у строки, погоджені сторонами у Договорі поставки природного газу, не залежно від обставин несвоєчасного виконання кінцевими споживачами зобов'язань щодо оплати вартості спожитої теплової енергії, поставленої відповідачем на підставі Договорів постачання теплової енергії. Відповідач у силу ст. 42 Господарського кодексу України під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, у тому числі щодо несвоєчасності розрахунків із ним його контрагентами (споживачами теплової енергії, виробленої з ресурсу позивача).
Пунктом 6.2. договору постачання сторони спору погодили, що відповідач-споживач в будь-якому випадку зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1. цього договору, у разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.
Упродовж строку дії договору в частині реалізації природного газу зміни до пункту 6.2. договору постачання сторонами не вносилися.
Згідно пункту 6.1. договору постачання з урахуванням пункту 11.3. цього договору, укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
Отже, сторони у договорі постачання №4725/1617-ТЕ-2 від 29.09.2019 визначили порядок та умови проведення розрахунків за переданий позивачем відповідачу природний газ і передбачили обов'язок відповідача здійснити своєчасний розрахунок незалежно від обставин надходження на відкритий відповідачем як теплопостачальною організацією в уповноваженому банку поточний рахунок із спеціальним режимом використання грошових коштів кінцевих споживачів як оплати вартості теплової енергії, виробленої відповідачем із природного газу позивача.
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між гарантованим постачальником природного газу та теплопостачальною організацією, визначений Порядком №217, держава гарантує відшкодування частини витрат теплопостачальних організацій, пов'язаних із постачанням теплової енергії населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг відповідно до Порядку №20. Держава офіційно визнає неспроможність теплопостачальних організацій забезпечити своєчасні розрахунки у цій частині (залежно від рівня отриманих пільг і субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині теплопостачальними організаціями, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання правовідносин, що склалися між гарантованими постачальниками природного газу та теплопостачальними організаціями на підставі укладених між ними договорів постачання природного газу для виробництва теплової енергії.
Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами договору постачання природного газу в цій частині (щодо розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій, соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Відтак, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить Порядок №20 та Порядок №493.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання житлових субсидій на оплату послуг із постачання теплової енергії за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Порядком №256, згідно з пунктом 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Казначейством згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.
Виходячи з положень Порядків №20, №256, №493 механізм і строки розрахунків за надані пільговим категоріям населення послуги, зокрема з теплопостачання, за рахунок субвенцій з державного бюджету здійснюються у такому порядку:
- не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (з присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення;
- органи Казначейства протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Казначейської служби;
- отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Казначейства, для здійснення відповідних видатків;
- головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.
Отже, строки виконання та механізм перерахування коштів за постачання теплової енергії певним категоріям населення фактично регулюються Порядками №20, №256, №493, а підписання спільних протокольних рішень є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету.
Така правова позиція узгоджується з правовим висновком Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі №904/1210/18 у правовідносинах щодо розрахунків за постачання природного газу пільговим категоріям населення за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст.343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, встановив, що позивачем правильно визначено суму пені 393 556 грн. 13 коп., у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 342 140 грн. 32 коп. 3% річних та 1 083 456 грн. 85 коп. інфляційних втрат суд встановив, що він є правильним, а вимоги в цій частині підлягають задоволенню, як такі, що обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.
Заперечення представника відповідача у судовому засіданні 11.01.2020 про безпідставність нарахування позивачем санкцій на суму платежів згідно протокольних рішень спростовуються матеріалами справи, розрахунком (Т.1, а.с. 23-38). Конррозрахунок відповідач не надав.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищенаведеного, враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1.Позов задовольнити.
2. Стягнути з Підприємства теплових мереж "Ковельтепло" (вул. Володимирська, 97, м.Ковель, Волинська обл., код ЄДРПОУ 30514446) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України (вул. Богдана Хмельницького, 6, м.Київ, код ЄДРПОУ 20077720)
- 393 556 грн. 13 коп. пені, 342 140 грн. 32 коп. 3% річних, 1 083 456 грн. 85 інфляційних втрат, 27 287 грн. 30 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього 1 846 440 грн. 60 коп. (один мільйон вісімсот сорок шість тисяч чотириста сорок грн. 60 коп.).
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено
15.01.2021
Суддя А. М. Кравчук