12.01.2021 року м.Дніпро Справа № 904/1838/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.
при секретарі судового засідання: Уперевій Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2020 (прийняте суддею Рудь І.А, повне судове рішення складено 12.08.2020) у справі № 904/1838/20
за позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажів у сумі 211 943, 97 грн
1. Короткий зміст позовних вимог.
Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф за несвоєчасну доставку вантажів у сумі 211 943 грн 97 коп
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у жовтні 2019 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" здійснено перевезення вантажів (руда, кокс, обважнювачі для бурових розчинів, пек, графіт тощо) до станції призначення "Нікополь" Придніпровської залізниці, одержувачем якого є АТ "Нікопольський завод феросплавів".
Позивач стверджує, що згідно із змістом залізничних накладних, які підтверджують спірні перевезення, вагони із вантажем були доставлені на адресу позивача із простроченням. Відповідно до доданого розрахунку штраф за несвоєчасну доставку вантажу у вказаний період складає 211 943 грн 97 коп.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2020 у цій справі, позов задоволено повністю; стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" 211 943 грн 97 коп. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, 3 179 грн 16 коп. витрат по сплаті судового збору.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що вантаж за доданими до позову накладними доставлено одержувачу з порушенням строків, які визначені ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Розрахунок штрафу за порушення строків доставки вантажу за спірними накладними на загальну суму 211 943 грн 97 коп., наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2020 по справі № 904/1838/20 та ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах позивача в частині стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 211 943, 97 відмовити.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції жодним чином не обґрунтовано у рішенні висновок щодо відмови у зменшенні розміру заявленого штрафу, судом не було оцінено жодного з аргументів, заявленого відповідачем, а також не обґрунтовано висновок суду щодо аргументів позивача вимогам чинного законодавства, що, на думку скаржника, є порушенням норм процесуального законодавства.
Порушення судом першої інстанції норм матеріального права апелянт вбачає в тому, що відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Істотною у даному випадку апелянт вважає ту обставину, що Постановою Кабінету міністрів України від 11.03.2020 № 211 (зі змінами станом на 04.04.2020) "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2 установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України №215 Укрзалізниця, починаючи з 18 березня, тимчасово припинила перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та далекому) у зв'язку з карантином, спричиненим спалахом гострої респіраторної хвороби СОVID-19 до прийняття окремого рішення уряду.
Апелянт вказує, що про можливість зменшення штрафу через значний розмір неустойки свідчить судова практика: Постанова ВГСУ від 28.11.2017 у справі № 905/3376/16, від 28.02.2017 у справі № 904/6888/16, від 23.05.2017 у справі № 910/15430/16, від 20.06.2017 у справі № 904/9947/16.
Як стверджує апелянт позовна заява не містить доводів про наявність у позивача збитків внаслідок прострочення в доставці вантажу, АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" просить суд зменшити розмір заявленого штрафу до 50 %.
Також апелянт зазначає, що у Постанові Верховного Cуду України від 24.10.2019 у справі № 904/104/19 за позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу зазначено, що: Придніпровська залізниця внесена до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Зазначений перелік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83. та перебуває у скрутному становищі.
На думку скаржника, судом першої інстанції при розгляді даної справи вище зазначені обставини не враховані та жодним чином не зазначені в рішенні суду.
Також скаржником у апеляційній скарзі наведено контррозрахунок заборгованості, відповідно до якого: за накладною № 36358596 прострочення відсутнє, отже штраф за цією накладною у розмірі 8 643, 50 грн заявлено неправомірно; за накладною № 36162139 прострочення відсутнє.
Позивачем за накладною № 36358596 штраф у розмірі 26 098, 20 грн. заявлено неправомірно.
Крім того, апелянтом до апеляційної скарги додано акти загальної форми ГУ-23 № 14913 від 26.10.2019 та № 2085 від 17.10.2019, які не було подано до суду першої інстанції через їх відсутність у відповідача.
При цьому апелянт зазначив, що згідно з Правилами складання актів, акти загальної форми складаються на залізничних станціях та засвідчують обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.
Апелянт також зазначає про те, що в умовах карантинних обмежень, що введені з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- Co V-2, в регіональній філії "Придніпровська залізниця" 20.03.2020 був виданий наказ № 110Н "Про простій працівників регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", а 29.04.2020 Наказом № 165/Н був встановлений неповний (чотириденний) робочий тиждень. у зв'язку з чим різко впала кількість працівників на станціях із збереженням обсягу роботи, що спричинило невчасне отримання документів. Тому зазначені акти були отримані філією вже після винесення рішення судом першої інстанції.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач згідно поданого відзиву на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування позивач зазначає, що суд першої інстанції з дотриманням вимог чинного законодавства стягнув штраф з відповідача відповідно до розрахунку штрафу доданого до позовної заяви, проти арифметичної правильності якого відповідач не заперечував.
За доводами позивача зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, а за відсутності у законі переліку виняткових обставин, які підлягають оцінці судом при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) господарський суд, оцінює надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені або штрафу, і дане питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій, суд повинен враховувати інтереси обох сторін.
Кожен суб'єкт господарювання здійснює свою діяльність на свій ризик, а макроекономічні процеси у державі впливають на всіх суб'єктів господарювання однаково.
На думку позивача, відповідач не надав належних доказів в підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх доводів, оскільки з даних Звіту про фінансовий стан за 2019 рік, на який посилався відповідач, не вбачається, що фінансові результати його діяльності настали з об'єктивних, а не з суб'єктивних причин.
Позивач вважає, що посилання відповідача на те, що залізницю включено до переліку підприємств, які мають істотне стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83, не є тією достатньою обставиною, що надає відповідачеві право порушувати свої прямі зобов'язання зі своєчасної доставки вантажів, а суду на зменшення розміру неустойки. При цьому, організаційна форма підприємства відповідача, в даному випадку засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, не впливає на те, що відповідач є таким самим учасником господарських відносин та суб'єктом господарювання, як і позивач та на нього, відповідно, розповсюджуються ті самі норми права, що регулюють спірні відносини, зокрема вимоги Статуту залізниць.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 №910/9765/18, постановах Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019 №904/3988/18 та від 29.05.2019 №904/5943/18.
Питання розрахунків держави за перевезення пільгової категорії громадян жодним чином не впливає на правовідносини позивача та відповідача, які виникли із договору перевезення вантажів, які мав виконати відповідач у встановлені законом строки та які він порушив. Зменшення обігових коштів відповідача також не впливає на обов'язковість належного виконання взятих на себе договірних зобов'язань.
Посилання відповідача на необхідність здійснення військових перевезень також не може бути предметом дослідження у справі, яка стосується неналежного виконання зобов'язань перед позивачем за договором перевезення вантажів.
Також позивач зазначає, що відповідач не погоджується зі стягненням штрафу на суму 34 741,70 грн, оскільки посилається на збільшення терміну доставки вантажів за 2-ма накладними № 36358596 та № 36162139, відповідно до відмітки залізниці у гр. 49 вказаних накладних, проте:
По-перше, посилаючись на відсутність вини залізниці за несвоєчасну доставку вантажів за вказаними накладними, в порушення вимог процесуального законодавства про обов'язок доведення тих обставин, на які відповідач посилається як на підставу своїх заперечень, самі Акти загальної форми № 14913 від 26.10.2019 та № 114 від 17.10.2019 до матеріалів справи у суді першої інстанції разом з відзивом не надав. При цьому в матеріалах справи відсутні як заперечення відповідача на відповідь позивача на відзив, так і будь-які клопотання відповідача про продовження строку для надання доказів з метою підтвердження об'єктивних обставин затримки вантажів.
Отже, без підтвердження обставин щодо відсутності вини перевізника та без дослідження вказаних Актів про затримку вантажів на шляху прямування із зазначенням причин затримки, без можливості перевірки цих актів на відповідність Правилам складання актів - суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано, посилаючись на ст, 13, 77 ГПК України (обов'язок доведення обставин) та на наявну правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 02.12.2019 та від 12.03.2020 не взяв до уваги доводи відповідача про збільшення терміну доставки вантажів за 2-ма вказаними накладними.
По-друге, акт про затримку доставки вантажів від 17.10.2019, про який є відмітка у гр.49 накладної № 36162139, був складений взагалі поза межами нормативного строку доставки цих вантажів, що не впливає на розрахунок штрафу. Так, за вказаною накладною вантаж було прийнято до перевезення 07.10.2019, нормативний строк доставки 7 діб (6 діб на відстань + 1 доба на операції відправлення-прибуття), а акт про затримку був складений лише 17.10.2019, що ніяк не впливає на своєчасність доставки.
По-третє, відповідач в апеляційній скарзі вказує на неможливість вчасного отримання цих Актів зі станцій, де вони складалися. Проте, знову ж таки, не надає жодного належного доказу в підтвердження таких обставин, зокрема, коли, яким чином було направлено запит на відповідні вантажні станції, коли такі акти були отримані Регіональною Філією.
6. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2020 для розгляду справи № 904/1838/20 визначено колегію суддів у складі головуючого судді (суддя-доповідач) Коваль Л.А., суддів Мороза В.Ф. Чередка А.Є.
Відповідно до розпорядження Керівника апарату суду № 1923/20 від 19.10.2020 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Мороза В.Ф. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі № 904/1838/20 (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження тощо).
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2020 для розгляду судової справи № 904/1838/20 (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження тощо) визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А., суддів Кузнецова В.О., Чередка А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А., суддів Кузнецова В.О., Чередка А.Є.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2020 у справі № 904/1838/20; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 23.11.2020 о 16:30 год.
Розпорядженням керівника апарату суду № 2048/20 від 09.11.2020 у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме вихід з відпустки судді Мороза В.Ф. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі № 904/1838/20.
Відповідно до Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.11.2020 для розгляду справи № 904/1838/20 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А., суддів Чередка А.Є., Мороза В.Ф.
У судовому засіданні 23.11.2020 колегією суддів оголошено перерву до 12.01.2021 о 14:30.
У судовому засіданні 12.01.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
7. Встановлені судом обставини справи
У жовтні 2019 Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" здійснено перевезення вантажів (руда, кокс, обважнювачі для бурових розчинів, пек, Графіт тощо) до станції призначення "Нікополь" Придніпровської залізниці, одержувачем вантажів є АТ "Нікопольський завод феросплавів".
Вказані перевезення оформлені залізничними накладними: №№ 51808152, 51811495, 51820561, 51882645, 51825883, 51842979, 52076510, 51744985, 51819993, 51820009, 52009982, 52021268, 52067626, 52093069, досильною накладною № 45249265, накладними №№ 52112810, 52115060, 52116274, 52232238, 51823060, 47682406, 45007671, 45023264, 47543418, 47543442, 45014347, 47616628, 47456751, 47467154, 47500194, 35777093, 36010205, 36010239, 36049237, 36162139, досильною накладною № 45035995, накладними № № 36228302, 36358596, 47305792, 45150703 (а.с. 19-59).
Обставини перевезення вантажів Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", оформлених зазначеними вище залізничними накладними, відповідачем не заперечуються.
Під час здійснення вказаних перевезень вантажів відповідачем було допущено прострочення термінів доставки, що підтверджується календарними штемпелями на кожній зі спірних залізничних накладних, а саме: вантаж доставлено одержувачу з порушенням терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила обчислення термінів доставки вантажу).
Посилаючись на допущене відповідачем прострочення термінів доставки вантажу, що передбачені ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, на підставі ст. 116 Статуту залізниць України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну доставку вантажу у загальному розмірі 211 943 грн 97 коп.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Предметом спору у даній справі є питання наявності чи відсутності підстав для стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Частинами першою, другою статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу перевізник зобов'язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений строк та видати його вантажоодержувачу, а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Відповідно до статті 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу (далі - Правила) передбачено, що терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 Правил у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотонажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюються виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км відповідно.
Відповідно до пункту 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Згідно з пунктом 2.1 Правил обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Пунктом 2.4 Правил передбачено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Відповідно до пункту 2.9 Правил про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Згідно з пунктом 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Статтею 116 Статуту передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам-суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 1) 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 2) 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 3) 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Тобто встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Матеріалами справи підтверджено, що за залізничними накладними № № 51808152, 51811495, 51820561, 51882645, 51825883, 51842979, 52076510, 51744985, 51819993, 51820009, 52009982, 52021268, 52067626, 52093069, досильною накладною № 45249265, накладними № № 52112810, 52115060, 52116274, 52232238, 51823060, 47682406, 45007671, 45023264, 47543418, 47543442, 45014347, 47616628, 47456751, 47467154, 47500194, 35777093, 36010205, 36010239, 36049237, досильною накладною № 45035995, накладними № № 36228302, 36358596,47305792, 45150703, № 3616 2139, № 36358596 вантаж доставлено одержувачу з порушенням встановленого терміну доставки, який визначено відповідно до ст.41 Статуту залізниць України та Правил обчислення терміну доставки вантажу.
Зазначене стало підставою для нарахування позивачем відповідачу-перевізнику штрафу в розмірі 211 943, 97 грн в порядку пункту 116 Статуту залізниць та його заявлення як позовних вимог у даній справі.
Разом з тим, відповідач вважає, що за накладними № 3616 2139, № 36358596 відсутнє порушення встановленого терміну доставки, відповідно, позивачем неправомірно нараховано штраф в порядку пункту 116 Статуту залізниць та його заявлення як позовних вимог у даній справі у загальній сумі 34 741, 70 грн.
На підтвердження зазначеного скаржником до апеляційної скарги додано акти загальної форми ГУ-23 № 14913 від 26.10.2019 та № 2085 від 17.10.2019, які не було подано до суду першої інстанції через їх відсутність у відповідача.
Скаржник зазначає, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 в регіональній філії "Придніпровська залізниця" був встановлений неповний (чотириденний) робочий тиждень, у зв'язку з чим різко впала кількість працівників на станціях із збереженням обсягу роботи, що спричинило невчасне отримання документів. Тому зазначені акти були отримані філією вже після винесення рішення судом першої інстанції.
Відповідно до пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника або інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Водночас слід відзначити, що перелік причин затримки, визначених у пункті 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, не є вичерпним.
Відповідно до пункту 3 Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними; затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Згідно з пунктом 4 Правил складання актів, комерційні акти складаються на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
Отже, наведені норми покладають обов'язок на відповідача у разі настання обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності Залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, скласти комерційні акти чи акти загальної форми, в залежності від обставин, та внести про даний факт відповідні відомості до накладної, незалежно від стану перевізного процесу.
При цьому, відмітки у перевізних документах про затримку вантажу, не звільняє відповідача від обов'язку довести ті обставини, на які останній посилається у підтвердження своїх заперечень проти позову, у даному випадку, обставини наявності підстав у розумінні пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу для збільшення терміну доставки вантажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2019 у справі № 910/3745/19.
Як зазначено вище, скаржником до апеляційної скарги додано акти загальної форми ГУ-23 № 14913 від 26.10.2019 та № 2085 від 17.10.2019, які не було подано до суду першої інстанції через їх відсутність у відповідача.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
При цьому в розумінні положень ч.5 вказаної статті апеляційний суд не наділений правом надавати оцінку доводам апеляційної скарги, які не заявлялися до суду першої інстанції, не розглядалися і не могли бути розглянуті цим судом.
Ухвалою місцевого господарського суду від 08.04.2020 відкрито позовне провадження у справі та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення цієї ухвали.
Відповідачем до суду першої інстанції було подано відзив на позовну заяву. Проте, вищезазначені акти загальної форми до відзиву відповідачем не були додані.
Матеріали справи свідчать, що Акти загальної форми ГУ-23 було складено відповідачем 17.10.2019 та 26.10.2019, тоді як позивач звернувся до суду із позовною заявою 03.04.2020.
При цьому, рішення Господарського суду Дніпропетровської області у цій справі було прийнято 12.08.2020.
Тобто, у відповідача було достатньо часу для того щоб подати до суду усі необхідні докази для повного та всебічного розгляду справи.
Частиною 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В матеріалах справи відсутні будь-які пояснення відповідача щодо неможливості подання доказів, чи клопотання про продовження строку для надання відповідних доказів.
З огляду на викладене, господарський суд вірно прийняв рішення за наявними у справі матеріалами.
Оскільки відповідачем докази неможливості подання до суду першої інстанції додаткових доказів, що додані відповідачем до апеляційної скарги, з причин, що об'єктивно не залежали від нього не представлені, клопотання відповідача про долучення додаткових доказів, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції апеляційним судом залишається без задоволення.
Посилання відповідача на обставини того, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (зі змінами станом на 04.04.2020) "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин, у зв'язку з чим вказані додаткові докази (акти) було отримано після винесення судом першої інстанції рішення, не є тими достатніми обставинами, що надають підстави дійти висновку, що вказані докази неможливо було подати до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від відповідача.
Також відповідач просив суд першої інстанції зменшити розмір штрафу на 50%.
Клопотання про зменшення розміру заявленого штрафу до 50% наведене відповідачем і в апеляційній скарзі поданій до суду апеляційної інстанції.
Клопотання про зменшення розміру заявленого штрафу до 50% обгрунтоване тим, що позовна заява не містить доводів про наявність у позивача збитків внаслідок прострочення в доставці вантажу.
За приписами ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов'язком.
За відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відхилення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість зменшити розмір стягуваного штрафу.
Не доведено таких обставин відповідачем і у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру заявленого штрафу до 50%
Посилання скаржника на обставини, встановлені постановою Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №904/104/19, як такі, що не підлягають доказуванню відповідно до приписів ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, судом не приймається до уваги.
Так, частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Приймаючи до уваги, що Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" не було учасником провадження у справі №904/104/19, колегія суддів приходить до висновку, що обставини, встановлені судом у даній справі не мають преюдиційного значення, а встановлені у ньому обставини підлягають доказуванню в загальному порядку.
Посилання скаржника у апеляційній скарзі на судові рішення у справах №905/3376/16, №904/6888/16, 910/15430/16, 904/9947/16, у яких суди дійшли висновку про наявність підстав для зменшення суми штрафу не приймаються до уваги колегією суддів, з огляду на те, що правові висновки у тих справах не доводять наявності неоднакового застосування судом норм матеріального права, а свідчать лише про наявність у наведених справах інших істотних обставин в залежності від підтвердження яких належними доказами були постановлені відповідні судові рішення.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а оскаржуване рішення господарського суду відповідає чинному законодавству, тому підстави передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2020 у справі № 904/1838/20 відсутні.
10. Судові витрати.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відносяться на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2020 у справі № 904/1838/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2020 у справі № 904/1838/20 залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанови суду апеляційної інстанції встановлені ст. 287, ст. 288 ГПК України.
Повне судове рішення складено 15.01.2021
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є. Чередко