проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"11" січня 2021 р. Справа № 922/2162/20
Колегія суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Дучал Н.М.
при секретарі Пархоменко О.В.
за участю:
позивача - не з'явився;
1-го відповідача - адвокат Іванченко А.В., свідоцтво ДН №5149 від 30.08.2018 року, ордер ДН №111617 від 04.08.2020 року, договір про надання правничої допомоги від 07.08.2020 року;
2-го відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу представника Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк"- адвоката Іванченко А.В. (вх. №2835Х/1-18)
на рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2020 року у справі №922/2162/20, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Смірнова О.В.), повний текст якого складено 29.09.2020 року
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро", м. Обухів, Київська область
до 1-го відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк", смт. Сахновщина, Харківська область
до 2-го відповідача Фізичної особи ОСОБА_1 , смт. Сахновщина, Харківська область
про стягнення 207 931, 54 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 22.09.2020 року у справі №922/2162/20 позов задоволено частково; стягнуто солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк" та Фізичної особи ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" 99877,45 грн. різниці ціни товару, пеню в сумі 4444,02 грн., штраф у сумі 42616,42 грн., 28% річних у сумі 12035,55 грн. та індекс інфляції в сумі 1098,65 грн.; стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" судовий збір в сумі 1553,50 грн.; стягнуто з Фізичної особи ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" судовий збір в сумі 1553,50 грн.
Представник Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк" - адвокат Іванченко А.В. з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2020 року у справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Спектр-Агро" у стягненні з відповідачів курсової різниці, 28% річних, індексу інфляції та зменшити розмір пені та штрафу на 80% на підставі ст. 233 ГК України; стягнути з ТОВ "Спектр-Агро" на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк" понесені під час розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про таке.
Господарський суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що позивач протягом строку позовної давності скориставшись своїм правом відкоригувати ціну товару у відповідності до п.2.2.3 договору звернувся з вимогою про стягнення курсової різниці, яка згідно з його розрахунком становить 99877,45 грн.
Договір поставки та зобов'язання з оплати за договором виконані у повному обсязі та припинили свою дію у 2017 році, в частині поставки товару та проведення розрахунків.
Позивачем не надано доказів того, що ним, як постачальником, в порядку приписів п.2.2.3. договору було складено та направлено рахунки та вимогу про оплату різниці товару саме на дату платежу за поставлений товар (останній платіж був 25.10.2017 року), або доказів того, що таке право було реалізовано під час існування простроченої заборгованості та він звертався з позовом до суду про стягнення основного боргу за поставлений товар.
Вказані дії позивача направлені на зміну ціни договору після його виконання у повному обсязі, що суперечить ч. 3 ст. 632 ЦК України.
Щодо розрахунку індексу інфляції посилається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі №750/8676/15-ц.
Втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Предметом розгляду спору є стягнення пені, штрафу та передбачених ст. 625 ЦК України нарахувань, що не є основним доходом ТОВ "Спектр-Агро" та не може впливати на його господарську діяльність; пеня та штраф є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні їх розміру позивач не несе значного негативного наслідку у фінансовому стані.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року за №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні введений карантин; постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239, від 22.04.2020 року №291, від 11.05.2020 року №349, від 20.05.2020 року №392, від 17.06.2020 року №500, від 22.07.2020 року №641, від 26.08.2020 року №760, від 13.10.2020 року №956, від 09.12.2020 року №1236 до постанови від 11.03.2020 року № 211 внесено зміни, якими дію карантину продовжено до 28.02.2021 року.
Рада суддів України на офіційному сайті 11.03.2020 року звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов'язкової присутності учасників сторін та листом №9рс-186/20 від 16.03.2020 року до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, місцевих та апеляційних судів з рекомендацією встановити особливий режим роботи судів України, в тому числі роз'яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв'язку із карантинними заходами.
Для запобігання розповсюдженню особливо небезпечного вірусного захворювання серед працівників суду на період з 13.03.2020 року по 03.04.2020 року наказом голови Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 року за № 04-а встановлено особливий режим роботи суду в умовах карантину; наказами голови суду від 26.03.2020 року № 05-а, від 23.04.2020 року №07-а, від 08.05.2020 року №08-а, від 22.05.2020 року №10-а, від 22.06.2020 року №12-а, від 28.07.2020 року №14-а, від 31.08.2020 року №15-а, від 22.10.2020 року №21-а, від 18.12.2020 року №24-а на період дії карантину суд продовжує працювати в умовах встановленого раніше особливого режиму.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2020 року, для розгляду справи суддею - доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.10.2020 року апеляційну скаргу представника Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк"- адвоката Іванченко А.В. на рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2020 року у справі залишено без руху; останню зобов'язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз'яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
16.11.2020 року апелянтом усунуто недоліки апеляційної скарги у вигляді уточненої апеляційної скарги (вх.№11155), які долучено до матеріалів справи, з доказами сплати судового збору за подання апеляційної скарги та доказами надіслання копій апеляційної скарги сторонам у справі, які долучено до матеріалів справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2020 року, у зв'язку з відпусткою судді Слободіна М.М., на підставі п.2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи суддею - доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Дучал Н.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 року, з урахуванням ухвали від 14.12.2020 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк"- адвоката Іванченко А.В. на рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2020 року у справі; позивачу - 2-му відповідачу встановлено строк до 07.12.2020 року на протязі якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено апеляційну скаргу представника Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк"- адвоката Іванченко А.В. до розгляду на 11.01.2021 року; явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась; роз'яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon".
07.12.2020 року, електронною поштою на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4060, вх.№12080), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, який долучено до матеріалів справи, в обґрунтування якого вказує на те, що сторони в договорі поставки передбачили можливість зміни ціни договору, зокрема, в п.2.2.-2.3.; положення чинного законодавства визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
16.12.2020 року, на адресу суду, електронною поштою від представника 1-го відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, призначеного на 16.12.2020 року о 10:00 год., яку долучено до матеріалів справи.
18.12.2020 року на адресу суду від представника 1-го відповідача надійшли пояснення (вх.№12741 від 18.12.2020 року), які долучено до матеріалів справи, в яких останній просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та стягнути солідарно з 1-го та 2-го відповідачів 16 851,69 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити повністю; стягнути з позивача на користь 1-го відповідача понесені під час розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу, які долучено до матеріалів справи, в обґрунтування яких вказує на те, що позивачем було розраховано 28% річних на курсову різницю (12 035,55 грн.), яка є неправомірною та складає 3 224,44 грн.
В судовому засіданні 11.01.2021 року представник 1-го відповідача підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити.
Представник позивача в судове засідання 11.01.2021 року не з'явився, на підтвердження направлення копій ухвал суду від 18.11.2020 року та від 14.12.2020 року позивачу у справі, додано рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень ПАТ "Укрпошта" від 30.11.2020 року №6102253727488 та від 04.01.2021 року №6102254025711, згідно з якими позивач отримав копію ухвали від 18.11.2020 року - 24.11.2020 року та копію ухвали від 14.12.2020 року - 30.12.2020 року.
Представник 2-го відповідача в судове засідання 11.01.2021 року не з'явився, на підтвердження направлення копій ухвал суду від 18.11.2020 року та від 14.12.2020 року 2-му відповідачу у справі, додано рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень ПАТ "Укрпошта" від 02.12.2020 року №6102253727461 та від 06.01.2021 року №6102254025746, згідно з якими 2-й відповідач отримав копію ухвали від 18.11.2020 року - 21.11.2020 року та копію ухвали від 14.12.2020 року - 29.12.2020 року.
Телефонограмою від 05.01.2021 року повідомлено 2-го відповідача про час та місце розгляду справи за номером телефону, вказаним в якості його засобу зв'язку - (067) 575 -75-78.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції, Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвали суду від 18.11.2020 року та від 14.12.2020 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з карантинними заходами, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника 1-го відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
28.02.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (постачальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Маяк" (покупець) укладено договір поставки №34/17-ЛЗ продукції виробничо-технічного призначення, відповідно до умов якого в строки, визначені договором, постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію для сільгоспвиробництва, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його на встановлених договором умовах (п.1.1. договору).
У п. 5.1. договору поставки сторони погодили, що господарські зобов'язання сторін договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін, крім обов'язків покупця по виконанню грошових зобов'язань за договором та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням, а в частині проведення розрахунків за товар, по штрафним санкціям - до повного їх виконання.
За змістом п. 2.4. договору поставки, 1-й відповідач зобов'язався здійснити оплату за товар на загальну суму 1733117,16 грн., який поставлений відповідно до видаткових накладних: № 1757 від 28.02.2017 року на суму 158823,38 грн.; № 1758 від 28.02.2017 року па суму 8190,32 грн.; № 2591 від 16.03.2017 року на суму 36328,32 грн.; №2917 від 20.03.2017 року на суму 596886,40 грн.; №2918 від 20.03.2017 року на суму 166740,29 грн.; № 4278 від 28.03.2017 року на суму 118075,61 грн.; №4519 від 29.03.2017 року на суму 43731,12 грн.; №4520 від 29.03.2017 року на суму 505553,08 грн.; №4522 від 29.03.2017 року на суму 38410,56 грн.; №8721 від 20.04.2017 року на суму 35473,08 грн.; №23850 від 04.10.2017 року на суму 5656,80 грн.; №23882 від 05.10.2017 року на суму 19249,20 грн.;
В порушення умов договору поставки, 1-й відповідач сплатив вартість товару з порушенням строків, вказаних в додатках до договору поставки, а саме: 04.10.2017 року сплатив суму 100000,00 грн.; 06.10.2017 року сплатив суму 200000,00 грн.; 10.10.2017 року сплатив суму 24906,00 грн.; 11.10.2017 року сплатив суму 100000,00 грн.; 13.10.2017 року сплатив суму 200000,00 грн.; 25.10.2017 року сплатив суму 208851,53 грн.
Станом на час подання позовної заяви, заборгованість 1-го відповідача перед позивачем, відповідно до накладних за поставлений товар, відсутня; у зв'язку з порушенням строків оплати товару, позивачем нараховано 28% річних, пеню та штраф.
Крім того, п. 2.2.3 договору поставки визначено, що на дату платежу за поставлений товар та/або на дату звернення до суду (у разі звернення із позовом до суду при повній або частковій несплаті) постачальник має право здійснити коригування ціни товару (відстроченого платежу) без додаткового узгодження з покупцем. У цьому випадку ціна товару підлягає розрахунку за наступною формулою: Ц оп = Ц пост х (К оп / К пост), де Ц пост - Ціна постачання, розрахована з врахуванням п.п. 2.2.1-2.2.2; К оп - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати та/або даті звернення до суду; К пост - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті постачання. На вирахувану різницю ціни товару постачальник складає рахунок та надсилає його на адресу покупця, що вказана в тексті цього Договору. Покупець зобов'язується оплатити різницю ціни товару, вказану в рахунку, не пізніше п'яти банківських днів з дня надіслання рахунку на адресу покупця. Різниця ціни товару оподатковується податком на додану вартість згідно Податкового кодексу України. Ставка ПДВ залежить від товару, ціна на який коригується. Після оплати різниці ціни товару покупцем, постачальник складає протокол зміни ціни товару про нарахування різниці ціни товару та податкову накладну датою надходження оплати і надсилає його на адресу покупця, що вказана в тексті цього Договору. Покупець зобов'язується підписати вказаний протокол та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі, якщо підписаний протокол не повертається постачальнику, він вважається схваленим та підписаним покупцем. Якщо на дату, що передує даті оплати, К оп / К пост менше 1,01, коригування ціни товару, передбачене даним пунктом Договору, не здійснюється.
Позивачем складено рахунки на вирахувану різницю ціни товару та направлено їх на адресу 1-го відповідача, 1-й відповідач надіслав заяву від 06.03.2020 року, в якій підтвердив отримання рахунків та просив надати відповідь щодо підстав збільшення ціни товару.
Позивачем були надані пояснення з розрахунком та надіслані на адресу 1-го відповідача, втім кошти 1-м відповідачем не були сплачені.
Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив солідарно стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк" та Фізичної особи ОСОБА_1 99 877,45 грн. різниці ціни товару, пені в сумі 8888,03 грн., штрафу в сумі 85232,84 грн., 28% річних в сумі 12035,55 грн. та індексу інфляції в сумі 1897,67 грн.
22.09.2020 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Місцевий господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з наявності підстав для часткового задоволення клопотання 1-го відповідача та зменшення розміру штрафних санкцій на 50%, з огляду на фактичні обставини справи, приймаючи до уваги виконання зобов'язання 1-м відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій 1-го відповідача та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності.
Колегія суддів вважає передчасними вказані висновки місцевого господарського суду, з огляду на таке.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 ЦК України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Так, за матеріалами справи, 1-й відповідач (покупець), в рамках укладеного між сторонами договору поставки, отримав від позивача товар на загальну суму 1 733 117,16 грн, втім останнім сплачено товар на суму 1 733 117,16 грн. з порушенням строків, що не заперечується сторонами.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення 99 877,45 грн. різниці ціни товару, слід зазначити таке.
За положеннями ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 189 ГК України ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ст. 632 ЦК України).
За змістом ст. 190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
За змістом ч. 2 ст. 533 ЦК України, сторони можуть визначити у грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Місцевим господарським судом вірно враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 року у справі № 3-62гс11, від 26.12.2011 у справі № 3-141гс11, де, зокрема, вказано на те, що положення чинного законодавства хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Так, при укладенні договору сторони визначили особливості формування ціни договору, погодивши можливість її коригування з урахуванням зміни комерційного курсу гривні до іноземної валюти (долар США) станом на момент фактичної сплати покупцем ціни товару.
Таким чином, вимога позивача про сплату курсової різниці ціни з відповідачів відповідає чинному законодавству та умовам укладеного між сторонами договору.
Коригування ціни, яка проводиться за формулою, встановленою в п.2.2.3. пункті, відбувається таким чином, що на дату платежу враховується курс гривні до іноземної валюти і зовсім не означає, що коригування має бути здійснено саме в дату платежу.
Тобто, умовами договору поставки не встановлено строку, протягом якого позивач має право відкоригувати ціну товару, тому позивач має право відкоригувати ціну товару по п.2.2.3 договору протягом строку загальної позовної давності, взявши курс гривні до іноземної валюти саме на дату платежу.
Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позивач протягом строку позовної давності, скориставшись своїм правом відкоригувати ціну товару у відповідності до п.2.2.3 договору, звернувся з вимогою про стягнення курсової різниці, яка згідно з його розрахунком становить 99 877,45 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачів 1 897,67 грн. індексу інфляції за період березень - травень 2020 року, слід зазначити таке.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Отже, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.
Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки 1-й відповідач мав сплатити курсову різницю у березні 2020 року, позивач мав право нараховувати інфляційні втрати починаючи з квітня 2020 року та правомірно задовольнив позовну вимогу про стягнення індексу інфляції у сумі 1098,65 грн. частково.
Щодо позовних вимог про стягнення 28% річних, пені та штрафу, слід зазначити таке.
За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У ч.1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).
У п. 7.2 договору поставки сторони узгодили, що у випадках порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором. За порушення даних умов договору покупець: сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання; у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання; сплачує на користь постачальника 28 (двадцять вісім) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Згідно з п. 7.3. договору поставки, сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов'язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі договору до 3 років. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
За ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Частиною 3 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Так, 1-м відповідачем під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції, заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій на 80%.
Місцевий господарський суд виходив з наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 50%, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги виконання зобов'язання 1-м відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій 1-го відповідача.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
При цьому, ні у вказаній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18, де, зокрема, вказано на те, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Якщо неустойка стягується понад збитки (ч. 1 ст. 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер, така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у п. 3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 року, де, між іншим, вказано на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Зі змісту наведених норм слідує, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.
Так, вище зазначено, що 1-м відповідачем допущене незначне порушення строків оплати товару, який було сплачено в повному обсязі ще в 2017 році, а позивачу у зв'язку з порушенням строків оплати товару 1-м відповідачем, не було завдано збитків.
Неустойка (пеня, штраф) - спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак після порушення боржником свого обов'язку неустойка виконує штрафну і компенсаційну функції.
У цьому випадку, її розмір як штрафу, тобто майнової відповідальності боржника за невиконання обов'язку, очевидно, є непропорційним. Як компенсація - також, безсумнівно, значно перевищує збитки, заподіяні позивачу внаслідок прострочення відповідачем строків оплати товару.
За матеріалами справи, строк прострочення відповідачем зобов'язань є незначним; ступінь виконання зобов'язань відповідача становить 100%; заборгованість погашена ним більше ніж за два роки до звернення позивача з позовом; основним видом діяльності 1-го відповідача є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур (основний), при цьому протягом розрахункового періоду знизилась врожайність, що призвело до зменшення доходів 1-го відповідача; відсутність доказів понесення збитків позивачем.
Також, окрім стягнення штрафних санкцій, позивачем застосовано до відповідача таку міру відповідальності, як стягнення 28% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та визначені умовами договору, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що передбачено нормами чинного законодавства, однак розмір річних за погодженням сторін збільшений з 3% річних до 28% річних.
Таким чином, зважаючи на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, та враховуючи те, що 28% річних, інфляційні втрати, відсотки за користування товарним кредитом у значній мірі компенсують позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідачів пені та штрафу у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення 1-м відповідачем зобов'язання, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, і враховуючи складну ситуацію в державі у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), колегія суддів дійшла висновку про винятковість обставин у справі та обґрунтованість клопотання 1-го відповідача про зменшення штрафних санкцій на 80% до 575,80 грн. пені та 13 051,45 грн. штрафу та 28% річних у сумі 3 224,44 грн. відповідно, які є співмірними порушенню 1-го відповідача.
За таких обставин, місцевим господарським судом при вирішенні питання щодо зменшення розміру пені та штрафу не було дотримано принципу збалансованості інтересів сторін, а також не взято до уваги добросовісну поведінку 1-го відповідача, оскільки сума основного боргу була повністю погашена 1-м відповідачем на момент звернення позивача з позовом, а також те, що позивачем не надано доказів понесення збитків у зв'язку із таким простроченням, у зв'язку з чим оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід змінити, стягнувши солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк" та з Фізичної особи ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" 575,80 грн. пені, 13 051,45 грн. штрафу, 28% річних у сумі 3 224,44 грн., зменшивши розмір пені та штрафу на 80%.
Отже, висновок місцевого господарського суду про зменшення розміру штрафу та пені на 50% не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Згідно з п. 2 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Отже, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2020 року у справі слід змінити, зменшивши розмір штрафних санкцій на 80% та стягнувши солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк" та з Фізичної особи ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" 575,80 грн. пені, 13 051,45 грн. штрафу, 28% річних у сумі 3 224,44 грн.
Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони, пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.2 ст. 275, п. 1, 2 ч. 1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк"- адвоката Іванченко А.В. задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2020 року у справі №922/2162/20 змінити.
Стягнути солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк", смт. Сахновщина, Харківська область (64501, Харківська область, Сахновщинський р-н, смт. Сахновщина, вул. Комарова, 68, код ЄДРПОУ 00706332) та з Фізичної особи ОСОБА_1 , смт. Сахновщина, Харківська область (64522, Харківська область, Сахновщинський р-н, с. Гришівка, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро", м. Обухів, Київська область (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 20, код ЄДРПОУ 36348550) 575,80 грн. пені, 13 051,45 грн. штрафу, 28% річних у сумі 3 224,44 грн.
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк" (64501, Харківська область, Сахновщинський р-н, смт. Сахновщина, вул. Комарова, 68, код ЄДРПОУ 00706332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 20, код ЄДРПОУ 36348550) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 311,80 грн.
Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 (64522, Харківська область, Сахновщинський р-н, с. Гришівка, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 20, код ЄДРПОУ 36348550) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 311,80 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро", м. Обухів, Київська область на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк" 4 678,45 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
В решті рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2020 року у справі №922/2162/20 залишити без змін.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 15.01.2021 року.
Головуюча суддя О.І. Терещенко
Суддя В.І. Сіверін
Суддя Н.М. Дучал