вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" січня 2021 р. Справа № 910/13155/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Попікової О.В.
суддів: Демидової А.М.
Євсікова О.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.09.2020
у справі №910/13155/20 (суддя Андреїшина І.О.)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
Реєстратор Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Морозов Дмитро Олександрович"
про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення запису про право власності
за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача повідомлений, але не з'явився;
- відповідача Єлисеєв Є.В. адвокат, посв. №7679/10 від 19.04.2019;
- третьої особи повідомлений, але не з'явився;
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 відмовлено ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 /скаржник) у відкритті провадження за його позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" (надалі ТОВ «Ріо Фін/товариство), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Реєстратор Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Морозов Дмитро Олександрович" (надалі реєстратор) про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення запису про право власності. Позовну заяву з доданими до неї документами повернуто заявнику.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказану ухвалу суду Господарського суду міста Києва.
Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 у справі №910/13155/20; розгляд справи призначено на 09.11.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 відкладено розгляд справи №910/13155/20 на 23.11.2020; запропоновано позивачу - ОСОБА_1 надати до Північного апеляційного господарського суду документи, зазначені у додатках до позовної заяви.
18.11.2020 від ОСОБА_1 надійшла заява про долучення до матеріалів судової справи позовної заяви з додатками.
Судове засідання, призначене на 23.11.2020 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Євсікова О.О., який не є суддею-доповідачем, у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 розгляд справи №910/13155/20 призначено на 13.01.2021.
Розпорядженням В.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2021 №09.1-08/21/21 відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/13155/20 у зв'язку з перебуванням судді Корсака В.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.
Згідно із витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Демидова А.М., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 прийнято до провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказаним складом суду.
У судове засідання 13.01.2021 представники позивача та третьої особи не з'явилися, клопотань про відкладення розгляду даної справи до суду не подали, а ухвалами Північного апеляційного господарського суду явка сторін та інших учасників справи у судове засідання обов'язковою не визнавалася. Відтак, колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу без представників позивача та третьої особи у справі.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу з додатками до неї, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 47507524 та про припинення запису про право власності ТОВ «Ріо Фін» на квартиру АДРЕСА_1 . Звертаючись до Господарського суду міста Києва з цим позовом позивач, послався на те, що набув право власності на цю квартиру за договором купівлі-продажу від 19.10.2015, відповідно до якого ТОВ «ФК «Джерело Фінансів» як продавець та іпотекодержатель вказаної квартири у порядку звернення стягнення на предмет іпотеки та для задоволення своїх вимог відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку» відчужило її ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що вказаний правочин (договір купівлі-продажу) є правомірним та ніким не оспореним, а тому, іпотека є припиненою. Стверджує, що оскільки фактично відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки ще у 2015 році, а чинне законодавство не допускає наступного звернення на той же самий реалізований предмет іпотеки, то у державного реєстратора були відсутні правові підстави проводити реєстрацію звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Місцевий господарський суд повернув позивачу вказаний позов з тих підстав, що даний спір не відноситься до юрисдикції господарських судів, з чим погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.
Згідно зі статтею 2, ч. 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Статтею 1 ГПК України визначено, що господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Відповідно до ч. 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
При цьому, згідно з ч.ч. 1, 3 статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.
Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №904/2526/18).
Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18)).
Відповідно до положень статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 73, 76 ГПК України).
З викладеного слідує, що положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (зазначена позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.08.2020 у справі № 922/3582/19).
Суд зауважує, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Колегія суддів зазначає, що позивач - фізична особа не підприємець ОСОБА_1, звертаючись до місцевого господарського суду із позовом, так само як і до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, не довів належними та допустимими доказами того, що даний спір стосується правочину, укладеного позивачем для забезпечення виконання основного зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Як вказувалося вище, ініційований позивачем спір стосується правомірності вчинення реєстраційних записів щодо майна, яке позивач вважає своєю власністю, а відтак, висновок місцевого господарського суду про те, що даний спір не належить до юрисдикції господарських судів є вірним.
Додані ОСОБА_1 до апеляційної скарги примірники договорів, як то: договір №45/07 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії від 14.06.2007,укладений між АКБ «Київ» та ВАТ АК «Укртранс» з додатками до нього, договір №30/04 факторингу (відступлення права грошової вимоги) від 30.04.2019, укладений між ТОВ «ФК Реверс Інвест» та ТОВ «Ріо Фін», акт приймання-передачі документації за цим договором від 30.04.2019, договір факторингу (відступлення права грошової вимоги) від 20.02.2019, укладений між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «ФК «Реверс Інвест», акти приймання-передачі документації за цим договором від 20.02.2019, договір купівлі-продажу квартири від 19.102019, укладений між ТОВ «ФК «Джерело Фінансів» та ОСОБА_1 , тощо не свідчать про наявність зобов'язання ОСОБА_1 за основним договором (кредитним), який би був укладений між юридичними особами.
Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи п вилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви, вони проаналізовані судом апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, наслідком якої є ухвалення даної постанови.
Згідно з пункті 1) частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала місцевого господарського суду у цій справі є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 у справі №910/13155/20 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 у справі №910/13155/20 залишити без змін.
Матеріали справи №910/13155/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складений 15.01.2021.
Головуючий суддя О.В. Попікова
Судді А.М. Демидова
О.О. Євсіков