вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" січня 2021 р. Справа № 910/9213/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Попікової О.В.
суддів: Євсікова О.О.
Демидової А.М.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 (повний текст складено 08.09.2020)
у справі №910/9213/19 (суддя Андреїшина І.О.)
за позовом Акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про стягнення 20573142,49 грн.
за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Бакланов Д.В., адв. посв. 1576 від 04.01.2017;
Остроушко О.Л., адв. посв. №469 від 24.07.2019;
Трубаков Є.О., адв. посв. №2589 від 13.08.2012;
- відповідача Кисіль Т.В., адв. посв. №4792 від 13.12.2011;
Короткий зміст позовних вимог.
Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (надалі позивач, АТ "Полтаваобленерго") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - відповідач, АТ "НАК "Нафтогаз України") про стягнення 20573142,49 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 у справі №917/494/15 визнано таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Полтавської області від 11.07.2016 у справі №917/494/15 в частині стягнення 20573142,49 грн. на підставі статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на регулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії». Оскільки на момент визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, стягнення за ним уже відбулося, позивач просить стягнути з відповідача 20573142,49 грн. на підставі статті 1212 ЦК України.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 позов задоволений; стягнуто з відповідача на користь позивача 20573142,49 грн. та судовий збір 308597,14 грн.
Вказане рішення обґрунтовано тим, що на час подання позивачем до суду даного позову про стягнення з відповідача грошових коштів факт визнання наказу у справі №917/494/15 таким, що не підлягає виконанню, вже встановлений судовим рішенням у справі №917/494/15 і в цій частині рішення у вказаній справі має преюдиційне значення при розгляді даної справи, а відтак, грошові кошти стягнуті за цим наказом з позивача на користь відповідача підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в порядку статті 1212 ЦК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та відмовити у позові повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, зокрема, статті 1212 ЦК України. Стверджує, що договірний характер відносин, що склався між позивачем та відповідачем, унеможливлює задоволення данного позову на підставі статті 1212 ЦК України.
11.01.2021 від АТ "НАК "Нафтогаз України" надійшли пояснення, в яких товариство підтримало вимоги апеляційної скарги, зазначає, що договір купівлі-продажу природного газу від 18.04.2014 №294-ПР, на підставі якого з позивача було стягнуто заборгованість у справі №917/494/15, є дійсним, а тому, застосування статті 1212 ЦК України в даній справі є неможливим.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі №910/9213/19 залишено без руху.
21.10.2020 від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020, надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з платіжним дорученням №0000010207 від 30.09.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі №910/9213/19; розгляд справи призначено на 23.11.2020.
Судове засідання, призначене на 23.11.2020 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Євсікова О.О., який не є суддею-доповідачем, у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 розгляд справи №910/9213/19 призначено на 13.01.2021.
Розпорядженням В.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2021 №09.1-08/18/21 відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9213/19 у зв'язку з перебуванням судді Корсака В.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.
Згідно із витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Демидова А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 прийнято до провадження апеляційну скаргу АТ «НАК «Нафтогаз» вказаним складом суду.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
У провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа №917/494/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про стягнення грошових коштів у розмірі 275669433,89 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.03.2016 у справі №917/494/15 позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 108615673,09 грн. боргу, 47496681,47 грн. пені, 10817412,23 грн. 3% річних, 135849244,17 грн. інфляційних нарахувань, 73080,00 грн. судового збору.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 рішення Господарського суду Полтавської області від 01.03.2016 у справі №917/494/15 змінено в частині суми стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, викладено його в наступній редакції: "Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2878600,30 грн. пені, 5141781,63 грн. 3% річних, 63044378,40 грн. інфляційних нарахувань.
На виконання даного рішення Господарським судом Полтавської області видано наказ.
05.03.2019 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу №917/494/15 від 11.07.2016, оскільки від стягувача надійшла заява, відповідно до якої рішення суду боржником виконано у повному обсязі.
У грудні 2018 року АТ "Полтаваобленерго" звернулось до Господарського суду Полтавської області із заявою про визнання наказу Господарського суду Полтавської області у справі №917/494/15 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 24572220,67 грн.: 1716642,72 грн. пені, 2384435,60 грн. 3% річних та 20471142,35 грн. інфляційних нарахувань.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.01.2019 у справі №917/494/15 відмовлено Публічному акціонерному товариству "Полтаваобленерго" в задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16.01.2019 у справі №917/494/15 скасовано в частині відмови у задоволені заяви Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про визнання наказу Господарського суду Полтавської області від 11.07.2016 у справі №917/494/15 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 20573142,49 грн., з яких пені - 1616696,25 грн., 3% річних - 2147261,16 грн. та інфляційної індексації - 16809185,08 грн., у зв'язку з чим викладено резолютивну частину ухвали в наступній редакції: "1. Заяву Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава про визнання наказу Господарського суду Полтавської області від 11.07.2016 у справі №917/494/15 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 24572220,67 грн., у тому числі: 1716642,72 грн. пені, 2384435,60 грн. - 3% річних та 20471142,35 грн. інфляційної індексації - задовольнити частково. 2. Наказ Господарського суду Полтавської області від 11.07.2016 у справі №917/494/15 визнати таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 20573142,49 грн., з яких пені - 1616696,25 грн., 3% річних - 2147261,16 грн. та інфляційної індексації - 16809185,08 грн."
Вказана постанова апеляційного господарського суду набрала законної сили (ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №917/494/15 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2019).
Оскільки Східним апеляційним господарським судом визнано таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Полтавської області від 11.07.2016 у справі №917/494/15 в частині стягнення 20573142,49 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути вказані кошти з відповідача в судовому порядку на підставі статті 1212 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 провадження у справі №910/9213/19 за позовом АТ "Полтаваобленерго" до АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення 20573142,49 грн. закрито на підставі п. 1 ч. 1 статті 231 ГПК України у зв'язку з тим, що належним способом захисту прав та інтересів позивача є звернення із заявою в порядку статті 328 ГПК України, про стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим документом, та, оскільки спір у даній справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства в окремому позовному провадженні, спір підлягає розгляду в межах справи №917/494/15 шляхом звернення позивача (боржника) із заявою про стягнення коштів в порядку статті 328 ГПК України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 вказану ухвалу скасовано; справу №910/9213/19 передано до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, зважаючи на характер спірних правовідносин, зазначила, що спір у даній справі підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цій справі є заявлена вимога про стягнення заборгованості у розмірі 20573142,49 грн. на підставі статті 1212 ЦК України, а обрання позивачем неефективного способу захисту не є підставою для застосування положень п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.05.2020 вказану постанову Північного апеляційного господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у даній справі задоволено позов АТ «Полтаваобленерго», та в порядку статті 1212 ЦК України стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 20573142,49 грн., а також судовий збір у розмірі 308597,14 грн.
Апеляційний господарський суд вважає правомірним стягнення з відповідача грошових коштів у в казаному розмірі, проте вважає, що правові підстави для їх стягнення мають бути іншими, з огляду на таке.
Згідно із ч. 1 статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Отже, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
При цьому суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (подібну за змістом правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).
Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №761/6144/15-ц (провадження №61-18064св18)).
Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).
Як вказувалося вище, позивач, звертаючись із даним позовом, послався в обґрунтування його підстав на статтю 1212 ЦК України.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому як із дій сторін зобов'язання, так і з дій третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею, чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.
Пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий вимагає повернути йому річ, визначену родовими ознаками (грошові кошти) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (наведену правову позицію викладено у пунктах 29, 30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17).
В даному випадку, інфляційні нарахування та пеня у розмірі 20573142,49 грн., які позивач просить стягнути з відповідача у даній справі, були нараховані та стягнуті у судовому порядку саме через невиконання АТ "Полтаваобленерго" грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 18.02.2014 №294-ПР, доказів припинення якого матеріали справи не містять, а відтак, застосування статті 1212 ЦК України про їх стягнення з АТ "НАК "Нафтогаз України" на користь АТ "Полатваобленорго" у зв'язку з визнанням наказу таким, що не підлягає виконанню у цій частині в порядку статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", враховуючи наведену позицію Верховного Суду, виключається.
30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до приписів статті 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно зі статтею 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною третьою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Правова позиція щодо застосування названого Закону неодноразово викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 22.02.2018 у справі № 922/4355/14, від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 10.04.2018 у справі № 916/3054/16, від 11.04.2018 у справі № 910/17962/15, від 17.04.2018 у справі № 904/11358/16, від 26.04.2018 у справі №911/3945/16, від 02.05.2018 у справі № 920/1060/16, 15.05.2018 у справі №908/3126/16, від 23.05.2018 у справі № 908/3125/16, від 23.05.2018 у справі № 908/2114/16, від 30.05.2018 у справі № 904/10733/16, від 20.06.2018 у справі № 916/3055/16, від 06.07.2018 у справі № 918/882/15, від 23.07.2018 у справі № 904/10294/17, від 07.08.2018 у справі № 925/1584/17, від 21.08.2018 у справі № 925/104/18, від 21.08.2018 у справі № 925/107/18, від 30.08.2018 у справі №905/2796/17, від 06.09.2018 у справі № 925/106/18, від 13.12.2018 у справі № 925/105/18, від 18.12.2018 у справі № 905/301/18, від 20.12.2018 у справі № 904/1619/18, від 22.12.2018 у справі № 904/2961/18, від 16.01.2019 у справі № 905/299/18, від 12.02.2019 у справі № 917/440/18, від 26.02.2019 у справі № 926/992/18, від 04.04.2019 у справі № 906/576/18, від 13.05.2019 у справі № 914/1535/18, від 14.05.2019 у справі № 905/300/18, від 29.05.2019 у справі № 916/2279/18, від 10.06.2019 у справі № 904/4592/18, від 11.06.2019 у справі № 905/1964/18, від 25.07.2019 у справі № 916/2278/18, від 02.10.2019 у справі №910/12724/18.
Так, Верховним Судом неодноразово наголошувалось на тому, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.
Як зазначалося вище, саме на підставі вказаного Закону, зокрема, статті 7, Східним апеляційним господарським судом було визнано наказ Господарського суду Полтавської області від 11.07.2016 у справі №917/494/15 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ПАТ "Потаваобленерго" 20573142,49 грн., з яких пеня - 1616696,25 грн., 3% річних - 2147261,16 грн., інфляційна індексація - 16809185,08 грн. і саме у зв'язку із визнанням вказаного наказу таким, що не підлягає виконанню, позивач звернувся із даним позовом в порядку статті 1212 ЦК України. Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції вище, приймаючи до уваги наявність договірних правовідносин з відповідачем, колегія суддів приходить до висновку, що позивач послався не на ту норму права (статтю 1212 ЦК України), яка фактично регулює спірні правовідносини, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції, врахувавши правову позицію викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію правовідносин у даному випадку та застосовує для прийняття рішення про стягнення з відповідача грошових коштів у даній справі саме статтю 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яка є нормою прямої дії і регулює відповідні правовідносини.
Відповідно до ч. 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення (п. 1 цієї статті).
Частиною 4 статті 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його, зокрема, мотивувальної частини.
Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд невірно застосував норму матеріального права, яка підлягала застосуванню до даних правовідносин, не здійснив правильну правову кваліфікацію останніх, проте, це не призвело до прийняття невірного по суті судового рішення, а тому, є правильним змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення з її викладенням у редакції даної постанови; резолютивна частина рішення залишається без змін.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі №910/9213/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі №910/9213/19 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови суду.
Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі №910/9213/19 залишити без змін.
Справу №910/9213/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складений 15.01.2021.
Головуючий суддя О.В. Попікова
Судді О.О. Євсіков
А.М. Демидова