вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" січня 2021 р. Справа№ 925/554/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Мальченко А.О.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
За участю представників сторін
від позивача - Лук'яненко Т.О.,
Сенатор М.О.,
від відповідача 1 - Кисіль Т.В.,
від відповідача 2 - не з'явились,
від третьої особи - Сілко О.І.,
розглянувши апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.09.2020 (повний текст рішення складено 11.09.2020)
у справі № 925/554/20 (суддя Скиба Г.М.)
За позовом Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго"
до:
1. Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Смілянська міська рада
про визнання договору №14/3523/18 від 26.12.2018 недійсним, -
У 2020 році Комунальне підприємство "Смілакомунтеплоенерго" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" про визнання договору №14/3523/18 від 26.12.2018 року недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір підписано виконуючим обов'язків директора Тисленко І.В., який згідно Статуту підприємства не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення договору. Крім того, позивач вказував про наявність підстав для визнання договору недійсним відповідно до ст. 233 Цивільного кодексу України, оскільки наявні тяжкі обставини, які зумовили укладення оскаржуваного договору на невигідних умовах.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.09.2020 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним Договір №14/3523/18 від 26.12.2018 року про переведення боргу, укладений між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", Товариством з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" та Комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго" Смілянської міської ради. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" 1051 грн. 00 коп. судового збору та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" на користь Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" 1051 грн. 00 коп. судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладання сторонами спірного договору відбулось із перевищенням повноважень, а саме відсутністю згоди Смілянської міської ради на вчинення правочину. Також, за висновком суду першої інстанції, спірний договір було укладено позивачем під впливом тяжкої обставини для нього та на вкрай невигідних умовах.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 09.09.2020 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд вважав встановленими, невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, а також таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема скаржник зазначає, що під час укладання спірного правочину у сторін було вільне волевиявлення, сторони бажали укласти договір, і їхній зовнішній вираз волі (волевиявлення) відповідало внутрішній волі. Також відповідач 1 вказує, що позивач не є державним унітарним підприємством в розумінні статті 73 Господарського кодексу України, а є комунальним підприємством. На думку скаржника, факт того, що Смілянська міська рада погодила договір про реструктуризацію заборгованості за природний газ та виступивши гарантом виконання договору реструктуризації, була обізнана про зміст та умов оскаржуваного договору, чим погодила та схвалила його. При цьому скаржник звертає увагу, що позивач схвалив та прийняв оскаржуваний договір до виконання. Також скаржник вважає, що позивачем не доведено існування таких обставин, з якими вимоги статті 233 ЦК України пов'язують недійсність правочину. Крім того на думку скаржника суд першої інстанції порушив приписи статей 73, 74, 77 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2020 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2020 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки, а саме подати докази сплати судового збору в сумі 3 153 грн. 00 коп.
16.11.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2020 року з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.09.2020 року у справі №925/554/20, зупинено дію рішення Господарського суду Черкаської області від 09.09.2020 року у справі №925/554/20 та призначено розгляд справи на 16.12.2020 року.
03.12.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
15.12.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго", позивача у справі, надійшло клопотання про доручення документів до матеріалів справи.
Судове засідання 16.12.2020 року не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Мальченко А.О. у відпустці з 16.12.2020 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 року розгляд справи призначено на 13.01.2021 року.
28.12.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від третьої особи надійшли письмові пояснення в яких остання просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
11.01.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли письмові пояснення по суті справи.
12.01.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 1 надійшло клопотання про залишення без розгляду письмових пояснень третьої особи.
В судовому засіданні 13.01.2021 року представник відповідача 1 надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представники позивача та третьої особи надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача 2.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.12.2018 року між позивачем та відповідачами укладено договір №14/3523/18 про переведення боргу, за умовами якого на позивача КП "Смілакомунтеплоенерго", як на Нового боржника, переведено борг ТОВ "Сміла Енергоінвест" (Первісний боржник) перед акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" (Кредитор) за договором купівлі-продажу природного газу від 26.11.2013 року № 1695/14-БО-36 на суму 14 504 207, 74 грн., які складають суму основного боргу. (т.1, а.с. 14-15).
Згідно з п. 2.1. договору сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на момент укладання даного договору дорівнює 14 504 207, 74 грн.
Пунктом 3.2. договору сторони передбачили, що новий боржник зобов'язується перерахувати грошові кошти у сумі, зазначеній у п. 2.1. статті 2 цього договору, в порядку та на умовах, визначених договором купівлі-продажу природного газу від 26.11.2013 року №1695/14-БО-36.
У відповідності до п. 3.3. договору первісний боржник зобов'язується протягом двох робочих днів з моменту набрання чинності цим договором передати новому боржнику всі документи, що стосуються предмету цього Договору.
НАК «Нафтогаз України» долучило до матеріалів справи договір купівлі-продажу природного газу від 26.11.2013 року №1695/14-БО-36, який укладений між НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «Сміла Енергоінвест». (т.1, а.с. 90-95).
Місцевим господарським судом також встановлено, що не заперечується сторонами, що Господарським судом Черкаської області у справі №925/459/17 вирішено спір між КП "Смілакомунтеплоенерго" та ТОВ "Сміла Енергоінвест".
Відповідно до рішення суду від 06.07.2017 року у справі №925/459/17 розірвано договір про спільну діяльність від 05.05.2010 року №47-2V між ТОВ "Сміла Енергоінвест" та КП "Смілакомунтеплоенерго" та зобов'язано ТОВ "Сміла Енергоінвест" повернути позивачу КП "Смілакомунтеплоенерго" майно цілісного комплексу КП "Смілакомунтеплоенерго" для вироблення та постачання теплової енергії - згідно додатку №3 до договору про спільну діяльність від 05.05.2010 року №47-2V.
В ухвалі від 13.08.2018 року про роз'яснення рішення по справі №925/459/17 суд вказав, що при з'ясуванні в судовому засіданні взаємовідносин сторін та обставин справи судом було встановлено, що відповідач використовує майно цілісного комплексу позивача з вироблення та постачання тепла безпідставно: майно - як основні засоби - відповідачу (ТОВ "Сміла Енергоінвест") по акту не передавалось і документи з цього приводу (акти, протоколи тощо) учасниками договору не підписувались. Тобто, спірний додаток №3 може бути використаний лише як орієнтовний перелік майна цілісного комплексу з вироблення тепла позивачем - комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго" Смілянської міської ради - в м. Сміла станом на травень 2010 року.
В матеріалах справи наявне рішення комітету Смілянської міської ради від 24.10.2018 року №357 "Про початок опалювального сезону 2018-2019рр. в м. Сміла" відповідно до якого комунальне підприємство "Смілакомунтеплоенерго" мало б забезпечувати подачу теплової енергії з 25 жовтня 2018 року, в тому числі - в першу чергу лікувальним закладам, дитячим дошкільним та навчальним закладам. (т.1, а.с. 25).
Позивач в свою чергу листом №1420 від 16.11.2018 року звернувся до НАК «Нафтогаз України» з проханням заключити договір з постачання природного газу для виробництва теплової енергії з метою надання житлово-комунальних послуг з централізованого опалення споживачам теплової енергії усіх категорій на опалюваний сезон 2018-2019рр. Також даним листом позивач направив на адресу відповідача 1 весь необхідний пакет документів для укладення договору. (т.1, а.с. 22). Докази отримання даного листа також наявні в матеріалах справи. (т.1, а.с. 23).
Втім, НАК "Нафтогаз України" листом №26-5283/1.2-18 від 20.08.2018 року (т.1,а.с. 24) повідомив позивача, що відповідач 1 готовий розглянути питання щодо забезпечення природним газом об'єктів КА «Смілакомунтеплоенерго» після отримання:
- копій документів, які свідчать про повернення цілісного майнового комплексу для вироблення та постачання теплової енергії КП «Смілакомунтеплоенерго» (на виконання рішення Вищого господарського суду України від 14.12.2017 року по справі №925/459/17);
- підписання тристороннього договору про переведення боргу від ТОВ «Сміла Енергоінвест» на КП «Смілакомунтеплоенерго» (на виконання вимог ст. 22 Закону України «Про теплопостачання»).
Тобто, по суті даним листом НАК «Нафтогаз України» поставив в залежність укладання договору з настанням певної обставини, а саме підписання тристороннього договору про переведення боргу з позивачем про переведення боргу ТОВ «Сміла Енергоінвест» на КП «Смілакомунтеплоенерго».
При цьому, розпорядження КМУ від 3 жовтня 2018 р. №717-р "Деякі питання опалювального сезону 2018/19 року", з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального сезону 2018/19 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" повинно укласти до 15 жовтня 2018 р. договори із суб'єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню та/або виробництва теплової енергії для релігійних організацій, з дотриманням вимог Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016р. №357 (Офіційний вісник України, 2016 р., №46, ст. 1666), та принципу недискримінації (замовників). (т.1, а.с. 27).
В матеріалах справи також наявний протокол позачергового засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Смілянської міської ради від 13.11.2018 року №28 зі змісту якого вбачається, що НАК «Нафтогаз України» наполягало віддати борги приватної компанії і після цього НАК «Нафтогаз України» надасть опалення. Також даним протоколом вирішено ситуацію, яка склалась на території міста, у зв'язку з відсутністю централізованого теплопостачання, з метою забезпечення безперебійного функціонування об'єктів соціальної сфери і житлових будинків м. Сміла, визначити, як небезпечна подія, яка може привести до надзвичайної ситуації місцевого рівня. (т.1, а.с. 31).
Крім того в матеріалах справи наявні довідки метеорологічної станції м. Сміла з яких вбачається, що на початку листопада 2018 року передбачається Низький температурний режим та снігопади. (т.1, а.с. 28-29).
В свою чергу, лише після втручання Президента України П.О. Порошенка 15.11.2018 року, що підтверджується протоколом позачергового засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, та без укладеного договору на постачання природного газу між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та позивачем, ПАТ "Черкасигаз" почав здійснювати фактичне постачання газу приєднаними мережами на КП "Смілакомунтеплоенерго" (т.1, а.с. 30). Вказаним протоколом було рекомендовано НАК «Нафтогаз України» невідкладно забезпечити газопостачання джерел теплової енергії теплогенеруючих та теплопостачальних організацій м. Сміла і укласти необхідні договори.
Позивач зазначає, що вказані вище обставини призвели до несанкціонованого відбору газу позивачем у листопаді 2018 року, тому за відсутності укладеного договору на постачання природного газу з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та відповідно підтвердженого останнім обсягу газу, ПАТ "Черкасигаз" нарахував комунальному підприємству небаланс по газопостачанню за листопад 2018 року в сумі 30 971 059, 20 грн., що поставило позивача у вкрай скрутне фінансове становище. Зазначене вбачається з листа №2755/10 від 27.12.2018 року. (т.1, а.с. 32).
В матеріалах справи також наявний звіт про результати господарської діяльності за 2017 рік, відповідно до якого підприємство "Смілакомунтеплоенерго" має актив в сумі 17 695 300 грн. та збиток діяльності 6 280 200 грн. (т.1, а.с. 41).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржуваний договір про переведення боргу підлягає визнанню недійсним, оскільки від імені позивача був підписаний виконуючим обов'язки директора Тисленком І.В., який не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладання договору від імені комунального підприємства.
Також позивач зазначає те, що комунальним підприємством не вчинялось жодних дій, які б свідчили про прийняття оскаржуваного договору до виконання, обов'язки визначенні у п. 3 спірного договору сторонами виконані не були. Також позивач посилається на те, що спірний договір про переведення боргу був укладений внаслідок складних обставин, а саме під загрозою зриву опалювального сезону у м. Сміла.
Спір у справі стосується відповідності договору переведення боргу від 26.12.2018 року №14/3523/18, які були укладені між національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", товариством з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" та комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго", вимогам статті 203 та статті 233 Цивільного кодексу України, виходячи з доводів позивача, а саме укладення договорів відбулось із перевищенням повноважень, під тиском тяжких обставин, які змусили підписати договір на вкрай невигідних умовах.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що укладання між сторонами спірного договору відбулось із перевищенням повноважень з боку позивача, а саме відсутністю згоди Смілянської міської ради на вчинення правочину. Також, за висновком суду першої інстанції, спірний договір було укладено позивачем під впливом тяжкої обставини для нього та на вкрай невигідних умовах.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до положень статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Згідно з ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту наявності тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
Ознаками правочину, що підпадає під дію ст. 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки.
Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
За змістом ст. 233 ЦК для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину. Однак під важкими обставинами розуміється не будь-яке несприятливе матеріальне, фінансове, соціальне чи інше становище, а його крайні форми, такі як важка хвороба, смерть її годувальника, крайня нужденність сім'ї, загроза втратити заставлене житло, загроза банкрутства та інші обставини, для усунення чи пом'якшення яких необхідне термінове укладення правочину. Вказаний правовий висновок викладений у постанові від 14.02.2018 року у справі №910/10765/17.
Тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Особа, яка оскаржує правочин, повинна довести, що за відсутності тяжких обставин вона взагалі або на зазначених умовах не уклала б такий правочин.
Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але змушена це зробити через тяжкі обставини.
Тобто має бути причинно-наслідковий зв'язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин).
Відповідно до Статуту комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго", останнє створено відповідно до Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Вид комунального підприємства - унітарне. Засновником підприємства є територіальна громада в особі Смілянської міської ради. Уповноважена особа - Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Смілянської міської ради.
Згідно з п. 3.1. Статуту позивача підприємство створюється з метою отримання прибутку, повного задоволення потреб з надання житлово-комунальних послуг у сфері теплопостачання для населення та юридичних осіб, створення і покращення економічних і соціальних умов трудового колективу Підприємства.
Предметом діяльності підприємства згідно з пунктом 3.4 статуту, зокрема, є постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря.
Відповідно до п. 4.2. статуту майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається майном відповідно до цілей цього статуту. Будь-яке відчуження майна здійснюється лише з дозволу власника та в порядку, який встановлений власником. Передача майна в будь-яке строкове володіння здійснюється за погодженням з власником.
Відповідно до пункту 2.4. Статуту позивача КП "Смілакомунтеплоенерго" несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах майна, яким наділяє його власник (статутним капіталом), згідно з чинним законодавством. Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями Власника та Органу управління, а Власник та Орган управління не несуть відповідальності за зобов'язаннями Підприємства, крім випадків передбачених діючим законодавством України. (т.1, а.с. 16).
Згідно з пунктом 5.1. Статуту позивача, для забезпечення діяльності Підприємства за рахунок майнових внесків Засновника створюється статутний капітал у розмірі 8813220,00 грн. (вісім мільйонів вісімсот тринадцять тисяч двісті двадцять гривень).
Згідно з пунктами 6.1.1., 6.1.5 підприємство планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку за погодженням із Власником. Також позивач здійснює економічну діяльність у відповідності до фінансового плану, затвердженого в порядку, встановленому рішенням міської ради "Про порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів комунальних підприємств".
При цьому згідно з п. 6.2.1. Статуту позивач зобов'язаний виконувати фінансовий план, затверджений виконавчим комітетом міської ради, щоквартально звітує перед Смілянською міською радою про фінансово-господарську діяльність.
Визначення основних напрямків діяльності підприємства-позивача, затвердження його планів і звітів про їх виконання є компетенцією Власника або органу управління (п. 7.2 Статуту).
Згідно з ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
За доводами представника позивача, послуги з теплопостачання у м. Сміла надавало ТОВ "Сміла Енергоінвест", яке згідно з Витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновано у 2010 році, має одного засновника Грасюк Т.І. (м. Київ) і статутний капітал в розмірі 1 001 000,00 грн.
Господарським судом Черкаської області розглядалась справа №925/459/17 між КП ''Смілакомунтеплоенерго'' та ТОВ "Сміла Енергоінвест" про розірвання договору про спільну діяльність №47-2V від 5 травня 2010 року та зобов'язання відповідача повернути майно, яке використовується для виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.
Відповідно до рішення суду від 06.07.2017 року, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду від 14.12.2017 року, розірвано договір про спільну діяльність від 05.05.2010 року №47-2V між ТОВ "Сміла Енергоінвест" та КП "Смілакомунтеплоенерго" та зобов'язано ТОВ "Сміла Енергоінвест" повернути позивачу КП "Смілакомунтеплоенерго" майно цілісного комплексу КП "Смілакомунтеплоенерго" для вироблення та постачання теплової енергії - згідно додатку №3 до договору про спільну діяльність від 05.05.2010 року №47-2V.
За доводами позивача, у ТОВ "Сміла Енергоінвест", яке є суб'єктом приватного права і надавало послуги з теплопопостачання у м. Сміла, була значна кредиторська заборгованість перед НАК "Нафтогаз України", яка не мала ніякої перспективи погашення, оскільки товариство розрахунки з НАК "Нафтогаз України" не проводило. З огляду на це, для відновлення газопостачання у м. Сміла, НАК "Нафтогаз України" вимагав прийняття КП "Смілакомунтеплоенерго", засновником якого є Смілянська міська рада, всіх боргів ТОВ "Сміла Енергоінвест" з укладенням спірного договору.
Так, рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 24.10.2018 року №357 (т.1, а.с. 25) було вирішено, що теплопостачальним організаціям міста розпочати в м. Сміла опалювальний сезон 2018-2019 р.р. з 25 жовтня 2018 року, в першу чергу забезпечити подачу теплової енергії лікувальним закладам, дитячим дошкільним та начальним установам.
Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 12.11.2018 року №393 (т.1, а.с. 26) було вирішено тимчасово призупинити освітній процес у закладах загальної середньої освіти міста у зв'язку із відсутністю постачання теплової енергії.
13.11.2018 року на позачерговому засіданні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Виконавчого комітету Смілянської міської ради розглядалось питання про невідкладні заходи, щодо запобігання виникненню надзвичайної ситуації, спричиненою відсутністю централізованого опалення, забезпечення безперебійного функціонування об'єктів соціальної сфери і житлових будинків м. Сміла в осінньо-зимовому періоді 2018-2019 років.
Так, за доводами позивача, зволікаючи з укладенням договору постачання газу, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" висувало невигідні для комунального підприємства вимоги, а саме переведення боргів від попереднього постачальника тепла в м. Сміла - ТОВ "Сміла Енергоінвест" на комунальне підприємство, що складало більше ніж 80 млн. грн. (що підтверджується інформацією, зазначеною у протоколі №28 від 13.11.2018 року, т.1, а.с. 31).
Низький температурний режим (довідки метеорологічної станції м. Сміла т.1, а.с. 28-29) та снігопади на початку листопада 2018 року разом з відсутністю тепла в приміщеннях стали причиною визнання Смілянською міською радою ситуації, що склалася в місті Сміла, надзвичайною подією. Це відображено у протоколі позачергового засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Смілянської міської ради від 13.11.2018 року №28 (т. 1 а.с. 31).
Так, членами комісії виконавчого комітету Смілянської міської ради було вирішено, що б КП "Смілакомунтеплоенерго" прийняло природний газ в обсягах необхідних для стабільного проходження опалювального сезону 2018-2019 р.р. та розпочало подачу теплоносія споживачам у повному обсязі.
На позачерговому засіданні Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за участю Президента України 15.11.2018 року (т. 1 а.с. 30) вирішено рекомендувати НАК "Нафтогаз України" разом із Черкаською облдержадміністрацією та за участю Смілянської міської ради невідкладно забезпечити газопостачання джерел теплової енергії теплогенеруючих та теплопостачальних організацій м. Сміли і укласти необхідні договори.
Також, як вже було вище зазначено, 16.11.2018 року комунальне підприємство "Смілакомунтеплоенерго" звернулося до НАК "Нафтогаз України" із листом №1420 (т. 1, а.с. 22) щодо укладання договорів постачання природного газу для виробництва теплової енергії з метою надання житлово-комунальних послуг з централізованого опалення споживачам теплової енергії усіх категорій на опалювальний сезон - 2018-2019 р.р.
Вказані дії відповідача 1, за твердженням позивача, призвели до несанкціонованого відбору газу позивачем у листопаді 2018 року, тому за відсутності укладеного договору на постачання природного газу з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та відповідно підтвердженого останнім обсягу газу, ПАТ "Черкасигаз" нарахував комунальному підприємству небаланс за листопад 2018 року в сумі 30 971 059,20 грн. (т. 1, а.с. 32)
Таким чином, як стверджує позивач, своєчасність опалювального сезону 2018/2019 опинилось у залежність від монопольного становища НАК "Нафтогаз України" щодо укладання договорів на постачання природного газу з КП "Смілакомунтеплоенерго".
Відповідно до п.п. 1 п. 3 "Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 року №867 (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), на ПАТ НАК "Нафтогаз України" покладено обов'язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для всіх категорій споживачів (фізичні або юридичні особи, які використовують теплову енергію на підставі договору).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2018 року №717-р "Деякі питання опалювального сезону 2018/19 року", з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального сезону 2018/19 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було зобов'язано укласти до 15 жовтня 2018 року договори із суб'єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню та/або виробництва теплової енергії для релігійних організацій, з дотриманням вимог Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 року №357 (Офіційний вісник України, 2016 року, №46, ст. 1666), та принципу недискримінацїї.
Постановою Кабінету Міністрів України №867 від 19.10.2018 року не було передбачено такої вимоги при укладанні договорів на постачання природного газу, як переведення боргових зобов'язань іншого підприємства, яке використовувало об'єкти, на яких здійснювалося виробництво теплової енергії до нового, якому такі об'єкти були передані.
Абзацом 13 пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України №867 від 19.10.2018 року передбачається, що у разі наявності у виробника теплової та електричної енергії боргових зобов'язань перед НАК "Нафтогаз України" з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли до дати прийняття об'єктів, на яких здійснювалося виробництво теплової та електричної енергії, в управління управителем, погашення зазначених боргових зобов'язань здійснюється управителем за рахунок коштів, одержаних від погашення дебіторської заборгованості, що належала власнику (користувачу) майна об'єкта, на якому здійснюється виробництво теплової та електричної енергії, на дату прийняття його в управління управителем.
За змістом спірного правочину від 26.12.2018 року про переведення боргу позивач прийняв на себе безумовне зобов'язання сплатити НАК "Нафтогаз України" за первісного боржника ТОВ "Сміла Енергоінвест" 14 504 207, 74 грн.
Як вбачається з оспорюваного договору, договір про переведення боргу від 26.12.2018 року, не передбачає будь-якої компенсації переданих боргів з боку ТОВ "Сміла Енергоінвест", що суперечить вимогам Постанови Кабінету Міністрів України №867 від 19.10.2018 року.
Крім того, прийняте позивачем на себе зобов'язання (14 504 207, 74 грн.) не забезпечено майном і ніякими гарантіями власника (Смілянської міської ради).
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що умови оспорюваних договорів не містять положень, які визначені діючими нормами законодавства щодо таких договорів та такий договір не відповідає вимогам закону.
Колегією суддів враховано, що згідно з відомостями з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності КП "Смілакомунтеплоенерго" є постачання пари, гарячої води та кондиціонованого повітря. Тобто на позивача покладено обов'язок безперебійного забезпечення комунальними послугами (теплопостачання та гарячого водопостачання) споживачів м. Сміла. За доводами представників позивача, КП "Смілакомунтеплоенерго" є єдиним постачальником таких послуг на м. Сміла.
У свою чергу, такий обов'язок може бути виконаний підприємством лише за умови постачання природного газу, необхідного для вироблення теплової енергії. Законом України "Про ринок природного газу" передбачено, що постачання природного газу можливе виключно на підставі договору між постачальником та споживачем.
Однак, відповідач 1 листом від 20.08.2018 року (т.1, а.с. 24) № 26-5283/1.2-18 поставив в залежність можливість укладання договору про постачання природного газу від укладання договору про переведення боргу.
З метою захисту прав споживачів, а також уникнення зриву опалювального сезону 2018-2019 років, КП "Смілакомунтеплоенерго" був змушений підписаний договір про переведення боргу від 26.12.2018 року на загальну суму 14 504 207, 74 грн.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем доведено, що спірний договір був укладений під впливом тяжких обставин, а саме загрозою зриву опалювального сезону 2018-2019 у м. Сміла, враховуючи що позивач є єдиним постачальником послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання, а також понесення додаткових витрат за листопад 2018 року внаслідок вимушеного несанкціонованого відбору газу на суму 30 971 059, 20 грн., що поставило позивача в скрутне матеріальне становище.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оспорюваний договір був укладений зі сторони КП "Смілакомунтеплоенерго" на вкрай невигідних умовах, а між укладенням спірного договору та договору постачання газу на період 2018-2019 років із КП "Смілакомунтеплоенерго" прослідковується чіткий безпосередній причинно-наслідковий зв'язок.
Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.01.2020 року у справі №922/1362/17.
Доводи Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про недоведеність позивачем існування таких обставин, з якими вимоги статті 233 ЦК України пов'язують недійсність правочину не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний договір переведення боргу суперечать нормам діючого законодавства, статуту підприємства та є недійсним відповідно до ст. 233 ЦК України, як такий, що вчинений під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах для позивача.
Щодо доводів скаржника про те, що позивач не є державним унітарним підприємством в розумінні статті 73 Господарського кодексу України, а є комунальним підприємством колегія суддів зазначає наступне.
Так, позивач є комунальним унітарним підприємством, створеним одним засновником (ст. 63 ГК України), що відображено в статуті КП "Смілакомунтеплоенерго", що затверджений рішенням міської ради від 29.03.20128 №67-20/VIШ.
Засновником підприємства є територіальна громада в особі Смілянської міської ради (Власник) - преамбула Статуту.
Згідно з пунктом 2.4. Статуту позивача КП "Смілакомунтеплоенерго" несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах майна, яким наділяє його власник (статутним капіталом), згідно з чинним законодавством. Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями Власника та Органу управління, а Власник та Орган управління не несуть відповідальності за зобов'язаннями Підприємства, крім випадків передбачених діючим законодавством України.
Пунктом 3.1. Статуту КП "Смілакомунтеплоенерго" визначено, що підприємство створюється з метою отримання прибутку, повного задоволення потреб з надання житлово-комунальних послуг у сфері теплопостачання для населення та юридичних осіб, створення і покращення економічних і соціальних умов трудового колективу Підприємства.
Відповідно до п. 6.1.1., 6.1.5 підприємство планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку за погодженням із Власником. Також позивач здійснює економічну діяльність у відповідності до фінансового плану, затвердженого в порядку, встановленому рішенням міської ради "Про порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів комунальних підприємств".
При цьому, за змістом п. 6.2.1. статуту позивач зобов'язаний виконувати фінансовий план, затверджений виконавчим комітетом міської ради, щоквартально звітує перед Смілянською міською радою про фінансово-господарську діяльність.
Визначення основних напрямків діяльності підприємства-позивача, затвердження його планів і звітів про їх виконання є компетенцією Власника або органу управління (п. 7.2 Статуту).
Відповідно до ч. 9 ст. 73 ГК України державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.
Частиною третьою статті 73-2 Господарського кодексу України, яка регулює значні господарські зобов'язання державного унітарного підприємства, передбачено, що рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов'язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є його предметом, становить більше 25 відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, приймається органом, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство.
Особливості господарської діяльності, правовий режим майна комерційного комунального підприємства та порядок розпорядження ним врегульовані положеннями Господарського кодексу України.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.
Враховуючи положення абзацу першого частини десятої статті 78 ГК України щодо особливостей господарської діяльності комунальних унітарних підприємств, зокрема, відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, нормами ГК України визначено регулювання діяльності комунальних комерційних підприємств аналогічно до діяльності державних комерційних підприємств, без наділення вказаних суб'єктів повною самостійною відповідальністю у відносинах з третіми особами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 902/318/16 (п. 8.3) з посиланням на близькі за змістом висновки, що наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 5023/4388/12.
Отже, вищенаведеним спростовуються доводи апелянта щодо безпідставності застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень частини 3 статті 73-2 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Приписами статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Отже, дана норма може бути застосована тоді, коли відбувається вчинення представником таких юридичних дій, які не входять до змісту його представницьких функцій, тобто перевищення повноважень. Перевищення повноважень може полягати в укладенні не того правочину, який вимагався, не з належним контрагентом, невиконання вимог щодо ціни, строку, місця укладення правочину, якості і кількості предмета правочину тощо.
Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд першої інстанції посилається на правовий висновок в аналогічному спорі, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2020 по справі № 922/1362/17 про те, що при встановленні факту відсутності згоди міської ради на укладення комунальним підприємством договорів переведення боргу, то вчинення спірних правочинів з боку КП відбулося із перевищенням повноважень, що відповідно до положень частини другої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України є підставною для визнання їх недійсними (п. 63 вказаної постанови).
Згідно з фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва за 2017 рік вартість активів комунального підприємства-позивача становить 17 695,3 тис.грн. (т.1, а.с. 41). Згідно предмету спірного договору №14/3523/18 про переведення боргу від 26.12.2018 року позивач прийняв на себе безумовне зобов'язання сплатити на користь НАК "Нафтогаз України" 14 504 207,74 грн. замість первісного боржника, що становить більше 80 відсотків вартості всіх активів КП "Смілакомунтеплоенерго" за даними його останньої річної фінансової звітності станом на 31.12.2017 року.
Пунктом 2.5. Статуту КП "Смілакомунтеплоенерго" визначено, що підприємство має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді, господарському та третейському. Власник має право обмежувати укладання угод, набуття майнових та особистих немайнових прав Підприємства у разі, коли такі дії не відповідають інтересам місцевого самоврядування, або можуть завдати шкоди Підприємству.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд вірно зазначив, що з врахуванням вимог положень частин першої, десятої статті 78, частини третьої статті 73-2 Господарського кодексу України та даних останньої річної фінансової звітності на час укладення спірного договору, оскільки сума переведеного боргу за договором від 26.12.2018 року між сторонами справи перевищує 25 відсотків вартості активів підприємства-позивача, то вчинення такого правочину потребувало отримання рішення власника та засновника підприємства про надання згоди на вчинення значного господарського зобов'язання, до сфери управління якого належить підприємство-позивач, а саме - Смілянської міської ради.
При цьому, колегія суддів не бере до уваги посилання скаржник на договір про реструктуризацію №182/3/1730-РЗ від 26.12.2018 року (т.1, а.с. 112-115) та договорів про надання місцевої гарантії №182/3/1730-МГ від 26.12.2018 року (т.1, а.с. 118), як доказу погодження Смілянською міською радою договору про відступлення боргу, оскільки дані договори не є предметом даного спору
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини 4 статті 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» виконання зобов'язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості забезпечується шляхом прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду, до комунальної власності якої належить така теплопостачальна або теплогенеруюча організація, та який виступає гарантом виконання такого договору на суму реструктуризації (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої проводиться за рахунок видатків державного бюджету).
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Згідно з частинами 1-2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Пункт 9 форми Типового договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 року №222, передбачає зазначення в такому договорі рішення органу місцевого самоврядування про погодження реструктуризації заборгованості боржника та виконання зобов'язань боржника.
Отже в розумінні вказаних норм, для забезпечення виконання зобов'язань комунального підприємства, перед тим як укладати договір про реструктуризацію заборгованості, необхідне відповідне рішення органу місцевого самоврядування - в даному випадку - Смілянської міської ради, прийняте на засіданні ради
Натомість рішення Смілянської міської міської ради від від 09.11.2018 року №80-2/УІІ, на яке посилається НАК «Нафтогаз України», не є «відповідним рішенням забезпечення виконання зобов'язань» в розумінні частини 4 статті 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Дане рішення Смілянської міської ради від 09.11.2018 року №80-2/УІІ (т.1, а.с. 213) стосується надання гарантії для забезпечення виконання зобов'язань по Договорам постачання природного газу між комунальним підприємством і НАК «Нафтогаз України», що й зазначено у пункті 1 даного рішення, і не має ніякого відношення до договорів про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, або ж договору про переведення боргу.
Крім того, скаржник в апеляційній скарзі стверджує, що судом було порушено приписи статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи та ухваленні оскаржуваного рішення щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, однак такі доводи не підтверджені жодними аргументами, також не конкретизовано, у чому саме полягає таке порушення, а відтак - не знайшли свого відображення при перегляді оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.09.2020 року №925/554/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 09.09.2020 року №925/554/20 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду Черкаської області від 09.09.2020 року №925/554/20.
4. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/554/20.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 14.01.2021 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді М.Г. Чорногуз
А.О. Мальченко