Тарутинський районний суд Одеської області
Справа № 514/1550/20
Провадження по справі № 3/514/2/21
14 січня 2021 року смт Тарутине
Суддя Тарутинського районного суду Одеської області Тончева Н.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Тарутинського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в будинку АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого водієм автомагістралі «Південь», не судимого, не притягувався до адміністративної відповідальності,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
З Тарутинського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області на розгляд до Тарутинського районного суду Одеської області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зазначені матеріали відповідно до розділів ІІ, ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року №814 були зареєстровані в АСДС та розподілені судді Тарутинського районного суду Одеської області Тончевій Н.М..
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №202535 від 25 жовтня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 25 жовтня 2020 року о 21 годині 23 хвилини по вулиці Т. Шевченка смт Березине Тарутинського району Одеської області керував автомобілем марки «Hyundai Santa FE» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. Представник ОСОБА_1 адвокат Куйтуклу В.Д. в судове засідання надав суду відклик, в якому посилався на наступне. Так, складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №202535 від 25 жовтня 2020 року вважає необґрунтованим, складеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки до протоколу не додано рапорт посадових осіб органів поліції, акт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння. Враховуючи наведене, вважає, що вказаний протокол є недопустимим доказом у справі, який не може бути прийнятий та бути належним підтвердженням вчинення правопорушення. Крім того, зазначив, що посадовими особами не доведено саме алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 .. Враховуючи наведене, просив визнати ОСОБА_1 не винуватим та закрити провадження по справі у зв'язку з ненаданням допустимих та належних доказів його вини.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з'ясувати факт вчинення адміністративного правопорушення, винність особи, що притягується, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приймаючи дане рішення, керуюсь принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Так, зокрема, винуватість ОСОБА_1 поза розумним сумнівом доводиться письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №202535 від 25 жовтня 2020 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 25 жовтня 2020 року о 21 годині 23 хвилини по вулиці Т. Шевченка смт Березине Тарутинського району Одеської області керував автомобілем марки «Hyundai Santa FE» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.1);
письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 (а.с.6) та ОСОБА_3 (а.с.7), з яких вбачається, що вони 25 жовтня 2020 року о 22 годині 10 хвилин були запрошені співробітниками поліції в якості свідків під час того, як ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Hyundai Santa FE» в смт Березине Тарутинського району Одеської області з ознаками алкогольного сп'яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота) від проходження медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння відмовився у їх присутності;
відеозаписом з місця події, з якого вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліції під час керування ним автомобілем марки «Hyundai Santa FE» та від проходження медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння відмовився у присутності свідків.
Тож, приходжу до висновку, що ОСОБА_1 дійсно порушив п. «2.5» правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При визначенні нормативного акту, що передбачає відповідальність за вчинене ОСОБА_1 правопорушення, суддя виходить з такого.
З 01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII (далі Закон від 22 листопада 2018 року).
Підпунктом 4 п. 1 розділу І вказаного Закону від 22 листопада 2018 року стаття 130 КУпАП викладена в новій редакції, якою виключена відповідальність водіїв за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі відповідальність водіїв транспортних засобів).
Разом з цим, підпунктом 171 п. 2 розділу І Закону від 22 листопада 2018 року КК України доповнений статтею 286-1, якою встановлена кримінальна відповідальність водіїв транспортних засобів. У зв'язку з тим, що відповідальність водіїв транспортних засобів, по суті, була криміналізована та передбачена можливість застосування кримінального покарання, а також у зв'язку з тим, що санкція за таке порушення була підвищена (збільшений розмір штрафу та строк додаткового покарання), то відповідальність водіїв транспортних засобів посилена.
Незважаючи на те, що Закон від 22 листопада 2018 року набрав чинності з 01 липня 2020 року, та, що самим Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 17 червня 2020 року № 720-IX (далі Закон від 17 червня 2020 року) (розділ II) передбачений особливий порядок набрання ним чинності, тобто з дня набрання чинності Законом від 22 листопада 2018 року, Закон від 17 червня 2020 року все ж набрав чинності в силу п. 4 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 року з дня його опублікування в офіційному друкованому виданні, а саме у газеті «Голос України» за № 110 від 03 червня 2020 року.
Вказаним Законом від 17 червня 2020 року були внесені зміни до Закону від 22 листопада 2018 року. Зокрема, відповідно до абз. 6 п. п. 2 п. 117 розділу І Закону від 17 червня 2020 року п. п. 171 п. 2 розділу І Закону від 22 листопада 2018 року, яким КК України доповнений новою статтею 286-1, виключений.
Також відповідно до абз. 1 п. п. 1 п. 117 розділу І Закону від 17 червня 2020 року виключений п. п. 4 п. 1 розділу І Закону від 222 листопада 2018 року, яким ст. 130 КУпАП викладена в новій редакції та з якої виключена відповідальність водіїв транспортних засобів.
Згідно зі ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Незважаючи на те, що зміни до Законів щодо відповідальності водіїв транспортних засобів відповідно до Закону від 17 червня 2020 року були внесені не у спосіб, встановлений КК України та КУпАП (Законами про внесення змін до цих Кодексів та/або до кримінального процесуального законодавства України), а також того, що відповідно до редакцій ст. 130 КУпАП та ст. 286-1 КК України, що викладені на офіційному сайті законодавства України Верховної Ради України, відповідальність водіїв транспортних засобів передбачена саме ст. 286-1 КК і не передбачена ст. 130 КУпАП, виходячи з принципу верховенства права (ст. 3 Конституції України), суддя прийшов до висновку, що ОСОБА_1 за вчинене правопорушення має нести саме адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП, а не кримінальну, оскільки адміністративна відповідальність по суті і за встановленими санкціями є більш м'якою порівняно з кримінальною і покращує становище притягуваного, а усе, що покращує становище притягуваного має бути витлумачено на його користь.
Таким чином, з викладеного випливає, що провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, повністю доведена матеріалами справи про адміністративне правопорушення та підтверджена доказами, дослідженими суддею.
Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.
Крім того, суд не бере до уваги наведені представником ОСОБА_1 адвокатом Куйтуклу В.Д. у відклику порушення під час складання протоколу як такі, що виключають відповідальність ОСОБА_1 виходячи з наступного.
Протокол про адміністративне правопорушення, містить в собі фактичні данні про обставини правопорушення, і відповідно є одним з доказів по справі, у зв'язку з чим, судом, при вирішенні справи про адміністративне правопорушення, протокол оцінюється нарівні з іншими доказами по справі, перед якими, він не має переваги, та відповідно на підставі оцінки всіх доказів по справі, судом приймається відповідне рішення.
При цьому, дослідженням протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №202535 від 25 жовтня 2020 року, складеного відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлено, що він відповідає вимогам ст.256 КУпАП, та в ньому зазначено усі необхідні відомості, передбачені ч.1 ст.256 КУпАП, а саме: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Крім цього, в протоколі є посилання на вимоги ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Тож, зазначені адвокатом Куйтуклу В.Д. обставини не спростовують наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, оскільки його вина підтверджується, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, і іншими матеріалами справи, а саме: показами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; відеозаписом з місця події.
На підставі викладеного, керуючись ст.. 40-1, ч.1 ст.130, ст. ст..245, 268, 280, 283, 284 КУпАП-
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 гривні 00 копійок.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення (ч.1 ст.307 КУпАП).
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ст.308 КУпАП).
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня набрання нею законної сили.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законом (ч.3 ст.307 КУпАП).
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим (ч. 1 ст. 287 КУпАП).
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу (ст. 289 КУпАП).
Постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті (ч. 3 ст. 291 КУпАП).
Суддя Н.М. Тончева