Тарутинський районний суд Одеської області
Справа № 514/1089/20
Провадження по справі № 2/514/19/21
14 січня 2021 року смт Тарутине
Тарутинський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Тончевої Н.М.
при секретарі - Образенко Т.М.,
розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Тарутине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю та одержання права на спадкування зі спадкоємцями першої черги, -
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідачів, в якому просить:
встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу її з ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
надати їй право на спадкування після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 разом зі спадкоємцями першої черги.
Свої вимоги мотивує тим, що вона разом з ОСОБА_4 почали проживати однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з 1989 року, проживали разом 29 років, тобто по день його смерті. Вони вели спільний бюджет, спільне господарство, підтримували один одного, піклувались один про одного. За життя ОСОБА_4 залишив заповіт, яким заповідав позивачці все своє майно. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Всі витрати на його поховання, проведення обрядів понесла позивачка, як його дружина. Після смерті ОСОБА_4 залишилось належне йому спадкове майно. Однак, при зверненні до державного нотаріуса Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, їй було відмовлено, оскільки у наданому заповіті зазначено дві дати та зазначено «громадянській дружині», що перевірити неможливо. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивачки до суду з даним позовом.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій зазначила, що підтримує позовні вимоги та просить розглянути справу за її відсутністю, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином, про що свідчать телефонограми, яки містяться в матеріалах справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи (ч. 1 ст. 42 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч. 1 ст. 48 ЦПК України).
Враховуючи, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про судове засідання, відзиву на позовну заяву не подали, в судове засідання не з'явились та не повідомили причини неявки, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача без повідомлення причини, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло відзиву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення спору.
Враховуючи, що позивач не заперечує щодо розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачки в порядку ст. 280 ЦПК України та ухвалити заочне рішення по справі.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно з ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
За змістом частин першої, другої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
В рішенні Конституційного Суду України у справі №5-рп/99 від 03.06.1999 року зазначено таке. До членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 15 серпня 2019 року по справі № 588/350/15.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 16 лютого 2014 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 склав заповіт, посвідчений 16 квітня 2014 року секретарем виконкому Миколаївської сільської ради Тарутинського району Одеської області та зареєстрований в реєстрі за №2, яким заповідав все своє майно своїй громадянській дружині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 13 листопада 2018 року Тарутинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с.8).
З довідки виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Тарутинського району Одеської області №695 від 12 липня 2019 року вбачається, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на день смерті мешкав з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якою перебував у фактичних шлюбних відносинах (а.с.14).
З показів свідків ОСОБА_5 (а.с.15) та ОСОБА_6 (а.с.16) вбачається, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_4 близько 30 років у фактичних шлюбних відносинах.
Тож, дослідивши надані докази, враховуючи положення Сімейного кодексу України, якими врегульовано відносини між особами, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд вважає встановленим факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Позивачка також просить змінити черговість одержання нею права на спадкування за законом як спадкоємця після смерті ОСОБА_4 з четвертої черги спадкування за законом на першу чергу спадкування за законом.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихст.1259 цього Кодексу.
Статтею 1259 ЦК України, визначено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Як зазначається в п.5.2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом. Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.
В позовній заяві позивачка зазначила, що спадкодавець ОСОБА_4 тривалий час, а саме з 2016 року і до дня своєї смерті тяжко хворів, його стан здоров'я погіршувався, він важко пересувався, потребував постійної сторонньої допомоги і піклування, фізичної, моральної, матеріальної та психологічної підтримки, яку він отримував від неї.
Однак, жодних доказів, які підтверджували б зазначені нею обставини, позивачка не надала.
Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущення.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За встановлених обставин, не вбачаються правові підстави для застосування ст. 1259 ЦК України та зміни у позивача черговості на одержання права на спадкування.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись 12,13,81,89,141,264,265,268,272, 273, 354 ЦПК України, суд
Позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю та одержання права на спадкування зі спадкоємцями першої черги - задовольнити частково.
Встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Миколаївка Тарутинського району Одеської області з 1989 року по день його смерті.
В задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо надання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 права на спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 разом зі спадкоємцями першої черги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.М. Тончева