336/6067/2020
3/336/15/2021
м. Запоріжжя 14 січня 2021 року
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Зарютін Павло Вікторович, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр-на України, працює начальником спиртосховища ТОВ «ГЗГ», прож. АДРЕСА_1 ,
про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, -
Відповідно до складеного протоколу про адміністративне правопорушення 05.10.2020 року о 18-17 год. ОСОБА_1 в м. Запоріжжі по вул. Чарівній біля будинку №121 керував автомобілем «Шкода Фабія», держномер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину не визнав та пояснив, що він не керував при вищевикладених обставинах вказаним автомобілем, а лише сидів у його салоні.
Заслухавши правопорушника, дослідивши надані по справі докази, суддя прийшов до переконання, що вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП не доведено належними та допустимими доказами, через що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Відповідно до ст.ст. 1 та 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, достовірно слідує як з переглянутих судом відеоматеріалів, що були додані до протоколу про адміністративне правопорушення, так й з відповідного направлення та акту про вказане.
Натомість, ОСОБА_1 ж ставиться за провину відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, саме як особою, яка керує транспортним засобом.
Обов'язковою ознакою складу цього адміністративного правопорушення є керування особою транспортним засобом.
При цьому, твердження ОСОБА_1 , який не оспорював у суді факт свого перебування в алкогольному сп'янінні, на предмет того, що вінне керував транспортним засобом, під час судового розгляду спростовані не були.
Фактично на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом вказує протокол про адміністративне правопорушення, тоді як з доданого до протоколу відеозапису цього факту не випливає.
Так, з переглянутих судом відеоматеріалів, зокрема, випливає, що відбувається процедура оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , однак факт керування останнім транспортним засобом із відеоматеріалів ніяк не слідує.Більш того, таким відеозаписом взагалі не зафіксовано керування певною особою транспортним засобом.
Інші наявні у справі докази на факт керування саме ОСОБА_1 , який ще на стадії оформлення матеріалів справи виявляв послідовну позицію, автомобілем також не вказують.
Так, за рапортом поліцейського Карташева В.С. слідує, що від чергового було отримано виклик про те, що було затримано водія який керував ТЗ у п'яному стані та порушував ПДР біля будинку № 121 по вул. Чарівній, після чого співробітники поліції прибули на місце події, де виявили ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння та ОСОБА_2 , який вказав на останнього як на водія ТЗ, що не надав йому перевагу у русі.
Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності полягала саме у тому, що вона не здійснювала керування ТЗ при вищевикладених обставинах.
Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст. ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.
Виходячи з положень ст.ст. 8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Спростувати вищевказане твердження ОСОБА_1 немає можливості. Відеозапис події не містить всіх відомостей про подію, що відбулась 05.10.2020 року, власне, й не може містити, адже співробітників поліції викликали вже після події керування автомобілем, на що (за вищевказаним рапортом) вказував співробітникам поліції Боцманов І.О.
За положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено (ст. 252 КУпАП), що в розрізі відповідальності за вчинення адмінправопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оцінка доказам надається за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, виключно судом, який керується при цьому законом і правосвідомістю.
Забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення гарантоване ст. 7 КУпАП, за якою ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Визначення «законності» або «згідно із законом» досить широко наведено в практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка є джерелом права, у зв'язку із чим є обов'язковою до врахування судом при розгляді справ відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Так, у рішенні по справі «Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine) від 29 червня 2006 р., заява №11901/02, в п. 60 ЄСПЛ зазначено, що «законність розуміють як фундаментальну юридичну категорію, що є критерієм правового життя суспільства і громадян; законність також розглядають як «принцип, метод та режим суворого, неухильного дотримання, виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин». У правовій державі законність (правозаконність) є гарантією правомірності застосованого примусу».
Крім того, у справі «Кац та інші проти України» (Kats and Others v. Ukraine, заява № 29971/04), рішення від 18 грудня 2008 року, ЄСПЛ зазначив, що слово «законний» та словосполучення «відповідно до процедури, встановленої законом», які містяться в пункті 1 статті 5, по суті, відсилають до національного законодавства і встановлюють обов'язок забезпечувати дотримання матеріально-правових та процесуальних норм такого законодавства.
Таким чином, особа може бути піддана заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що кореспондується із ст. 245 КУпАП.
Як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі. На виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, свідок зобов'язаний з'явитися в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання ( ст. 272 КУпАП).
Натомість, викликані в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду не явилися, тому безпосередньо судом не були отримані їх свідчення з приводу встановлення факту керування автомобілем саме ОСОБА_1 , а, отже, суд й не може покласти у підґрунтя обвинувального судового рішення письмові пояснення вказаних свідків, з якими не погоджувалася особа, що притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП поза розумним сумнівом, за таких обставин вважаю, що доводи особи, що притягається до адміністративної відповідальності не спростовані належними доказами.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП, а тому вважає необхідним провадження у справі відносно останнього на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити.
Керуючись ч.1 ст.130, ст.ст.247, 279, 280, 283-285, 294 КУпАП, -
Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанову може бути оскаржено або опротестовано прокурором протягом 10 днів з моменту її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги, протесту прокурора в апеляційний суд Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.
Суддя П.В. Зарютін
Постанова набрала законної чинності « »________________20__рік.
Дата видачі « »________________20___рік.