Справа № 522/21383/20
Провадження № 2-з /522/9/21
14 січня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Чернявської Л.М.,
за участю секретаря судових засідань Пейкова О.О.,
розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Дударенко С.В. про забезпечення позову,
встановив:
03 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позивач просить: стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 19 листопада 2018 року, в розмірі 428 374, 50 грн (чотириста двадцять вісім тисяч триста сімдесят чотири гривні 50 копійок), еквівалент 15 000, 00 (п'ятнадцять тисяч) доларів США, стягнення заборгованості зазначеної в доларах США проводити в гривневому еквіваленті по відношенню до долара США за курсом Національного Банку України на день здійснення платежу.
Ухвалою суду від 07 грудня 2020 року позовну заяву залишено без руху, оскільки не надано підтвердження сплати судового збору, або звільнення від сплати судового збору.
18 грудня 2020 року від представника ОСОБА_1 адвоката Дударенко С.В. надійшло клопотання про долучення квитанції про сплату судового збору.
Ухвалою суду від 06 січня 2021 року відкрито провадження у справі, встановлено порядок спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
12 січня 2021 року від представника ОСОБА_1 адвоката Дударенко С.В. до суду надійшло клопотання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на наступне нерухоме майно яке належить на праві власності ОСОБА_2 :
-655/3000 квартири за адресою АДРЕСА_1 які належать ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину, р.-2949. 02.11.2005, виданого Першою Одеською державною нотаріальною конторою;
-655/3000 квартири за адресою АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_2 на підставі дублікату свідоцтва про право власності, 7-7350, 07.09.1995, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, дублікат видано 17.01.2008 року.
В обґрунтування заяви зазначає, що спір у справі є майновим, щодо стягнення грошей за договором позики, відповідно із яким застава не передбачена та зобов'язання не було забезпечено ані яким майном. ОСОБА_2 є власником 655/3000 квартири за адресою АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину, р.-2949. 02.11.2005, виданого Першою Одеською державною нотаріальною конторою, та власником 655/3000 квартири за адресою АДРЕСА_2 на підставі дублікату свідоцтва про право власності, 7-7350, 07.09.1995, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, дублікат видано 17.01.2008 року. Вважає, що у разі незастосування забезпечення позову, шляхом накладення арешту на зазначене майно, у відповідачки існує можливість відчужити це майно іншим особам (наприклад продати) та зробити неможливим виконання рішення суду у майбутньому, оскільки звернення стягнення, виконавцем можу бути здійснено на існуюче майно у боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
У відповідності до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що не вжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками накладеням арешту на нерухоме майно.
Судом не визначено підстав для застосування заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, так як заявником не надано належних доказів підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Також у матеріалах справи відсутні відомості що ОСОБА_2 має намір відчужити це майно іншим особам.
Також суду не надані докази вартості майна, на яке заявник просить накласти арешт, що унеможливлює задоволення вимог про накладення арешту на майно.
Виходячи з вищевикладеного, клопотання про забезпечення позову суд визнає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд
постановив:
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Дударенко С.В. про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд міста Одеси протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Суддя Л.М. Чернявська