Справа № 522/4306/20
Провадження № 2-к/522/1/20
про визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду
14 грудня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Свяченої Ю.Б.
при секретарі судового засідання - Шеян І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі клопотання представника ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду - Таллінського окружного суду від 27 жовтня 2017 року по справі № 2-13-5799 ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 133 324, 37 Євро на відшкодування зайвого отриманого спільного майна,-
До Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника ОСОБА_1 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду - Талліннського окружного суду від 27 жовтня 2017 року по справі № 2-13-5799 ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 133 324, 37 Євро на відшкодування зайвого отриманого спільного майна.
В обгрунтування клопотання предствником ОСОБА_3 зазначено, що Талліннським окружним судом 27 жовтня 2017 року винесено рішення по справі 2-13-5799 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хар'юського повітового суду від 14 лютого 2017 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 і за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розподлі майна подружжя.
Рішенням Талліннського окружного суду від 27 жовтня 2017 року відмінено рішення ОСОБА_5 повітового суду від 14 лютого 2017 роу в частині, якій повітовий суд визначив вартість грошових коштів на розрахункових рахунках подружжя станом на момент закінчення спільності майна, визначив в складі діленого спільного майна компенсацію в більшій сумі ніж 396 250 Євро,і присудив з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію в сумі, що більша ніж 134 746 Євро. Винесено за відміненою частиною нове рішення, яким включено в склад спільного майна компенсацію в розмірі 396 250 Євро і присуджено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 134 746 євро на відшкодування надміру отриманого спільного майна. Позов і зустрічний позов задоволено частково, залишено в одноосібній власності ОСОБА_1 Ѕ загальної часткової власності на нерухмомість з місцезнаходженням: волость Марьямаа, село Луйста ( розділ регістра 3382537) вартістю 850 Євро; замінено судовим актом згоду ОСОБА_2 на заміну в кріпостій книзі запису про власника нерухомості з місцезнаходження: волость Марьямаа, село Луйста ( розділ регістра 3382537);залишено в одноосібній власності ОСОБА_2 квартирну власність з місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , Таллінн (розділ регістра 16814101) вартістю 32 000 Євро; залишено в одноосібній власності ОСОБА_2 пай в гаражному кооперативі по АДРЕСА_2 ( розділ регістра 80013502) вартістю 3000 євро; залишено в одноосібній власності ОСОБА_2 автомобіль Toyota Land Cruiser 120, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 16 000 Євро ; залишено в одноосібній власності ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 181 000 євро, що знаходились на її рахунках; залишено в одноосібній вартості ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 4092 євро, що знаходились на його рахунках; на підставі ч.3 ст. 34 Закону про сім'ю призначено до складу спільного майна компенсацію за його меншення у розмірі 396 250 євро; розділено в рівних частках між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право вимоги повернення позики, що випливає з договорів позики, укладених між ОСОБА_7 і ОСОБА_4 в період з 01 січня 2005 року по 26 жовтня 2010 року на загальну суму 99 799,74 євро, залишивши обом сторонам право вимоги в розмірі 49 899,87 євро; присуджено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 134 746 євро на відшкодування зайвого отриманого спільного майна.
Рішення Талліннського окружного суду від 27 жовтня 2017 року вступило в законну силу 19 лютого 2018 року. Як зазначає заявник рішення Талліннського окружного суду від 27 жовтня 2017 року виконано на території Естонії лише в частині, а саме стягнуто з ОСОБА_2 на користь заявника грошові кошти у розмірі 933, 31 євро.
26 березня 2020 року за заявою представника ОСОБА_1 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках у банках України, окрім рахунків на яких знаходиться заробітна плата та пенсія, відкритих на ім'я ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах суми, що дорівнює 133812 ( сто тридцять три тисячі вісімсот дванадцять) Євро, 69 центів.
У судове засідання 04 травня 2020 року сторони не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлялись, про причини неявки суд не повідомляли. Розгляд клопотання відкладено на 02 червня 2020 року.
У судове засідання 02 червня 2020 року з'явились представник заявника та представник ОСОБА_4 . Судове засідання відкладено на 22 червня 2020 року, з підстав подачі представником ОСОБА_4 про відкладення судового засідання для ознайомлення з матеріалами клопотання.
До суду 22 червня 2020 року від представника ОСОБА_4 надішли заперечення на клопотання. В запереченнях представником зазначено, що клопотання подане з порушенням норм ч. 2 ст. 465 ЦПК України, оскільки у відповідності до ст. 41 договору між Україною та Естонською Республікою від 15 лютого 1995 року, який було ратифіковано 22 листопада 1995 року розгляд клопотань про дозвіл виконання рішень входить до компетенції судів Договірної Сторони, на території якої повинно бути здійснене виконання. Клопотання про дозвіл на виконнаня рішення іноземеного суду подається до суду, що виніс рішення по першій інстанції, який супроводжує його до суду, компетентного винести рішення у клопотання, тому представник вважає, що вказане клопотання про визнання рішення Талліннського окружного суду від 27 жовтня 2017 року по справі № 2-13-5799 подане з порушенням вимог ч.2 ст. 465 ЦПК України, а тому не підлягає задоволенню.
У судове засідання 22 червня 2020 року з'явились представник ОСОБА_1 та представник ОСОБА_4 . Судове засідання відкладено на 02 липня 2020 року, у зв'язку із подачею представником заявника клопотання про відкладення судового засідання.
Судове засідання 02 липня 2020 року відкладено на 09 липня 2020 року, з підстав неявки сторін по справі. Від представника ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.
Судове засідання 09 липня 2020 року відкладено на 15 липня 2020 року, з підстав неявки сторін по справі.
Судове засідання 15 липня 2020 року відкладено на 28 липня 2020 року, з підстав неявки сторін по справі.
У судове засідання 28 липня 2020 року з'явились представник заявника та представник ОСОБА_4 . Роз'яснено сторонам права та обов'язки.
Ухвалою суду від 28 липня 2020 року задоволено клопотання представника заявника про витребування доказів.
Ухвалою суду від 28 липня 2020 року відмовлено у задоволення клопотання представника ОСОБА_4 про закриття провадження по справі.
Оголошено перерву у судовому засіданні на 24 вересня 2020 року.
Судове засідання 24 вересня 2020 року відкладено на 28 жовтня 2020 року, з підстав неявки сторін по справі. Від представника ОСОБА_4 до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.
Судове засідання 28 жовтня 2020 року відкладено на 18 листопада 2020 року , з підстав знаходження судді на лікарняному.
У судове засідання 18 листопада 2020 року сторони не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлляиь. Про причини неявки суд не повідомляли. Заяв про розгляд справи за їх відсутністю до суду не надходили.
Ухвалою суду від 18 листопада 2020 року задоволено клопотання представника ОСОБА_4 . Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 26 березня 2020 року в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), які перебувають на банківських рахунках в АТ КБ «Приватбанк», АТ «Сбербанк», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк».
Суд, розглянувши матеріали клопотання, вислухавши пояснення сторін вважає клопотання представника ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду - Талліннського окружного суду від 27 жовтня 2017 року по справі № 2-13-5799 ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 133 324, 37 Євро на відшкодування зайвого отриманого спільного майна таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно вимог ч.1 ст. 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Україна та Естонська Республіка є учасниками Договору між Україною та Естонської Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах підписаного 15 лютого 1995 року, ратифікованого Законом N 450/95-ВР ( 450/95-ВР ) від 22 листопада 1995 року, набравши законної сили 17 травня 1996 року ( далі-Договір).
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Договору Розгляд клопотань про дозвіл виконання рішень входить до
компетенції судів Договірної Сторони, на території якої повинно бути здійснене виконання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 465 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).
Частиною 1 ст. 463 ЦПК України встановлено, що рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.
Судом встановлено, що рішенням Талліннського окружного суду від 27 жовтня 2017 року відмінено рішення ОСОБА_5 повітового суду від 14 лютого 2017 року в частині, якій повітовий суд визначив вартість грошових коштів на розрахункових рахунках подружжя станом на момент закінчення спільності майна, визначив в складі діленого спільного майна компенсацію в більшій сумі ніж 396 250 Євро,і присудив з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію в сумі, що більша ніж 134 746 Євро. Винесено за відміненою частиною нове рішення, яким включено в склад спільного майна компенсацію в розмірі 396 250 Євро і присуджено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 134 746 євро на відшкодування надміру отриманого спільного майна.
Позов і зустрічний позов задоволено частково, окрім іншого, в частині присудження з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 134 746 євро на відшкодування зайвого отриманого спільного майна.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Талліннського окружного суду від 27 жовтня 2017 року набрало чинності 19 лютого 2019 року і підлягає виконанню.
З довідки від 17 липня 2019 року, яка нотаріально завірена, вбачається, що на примусовому виконанні у судового виконавця Таллінна Кристийни Фейнман перебуває виконавча справа за № 034/2018/296 щодо виконання рішення Талліннського окружного суду від 27 жовтня 2017 року. У ході виконання вказаного рішення, з боржника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто грошові кошти у розмірі 933, 31 євро. Станом на 17 липня 2019 року залишок заборгованості складає, 133 812,69 Євро. Виконавче провадження зупинено.
Ухвалою Санкт-Петербурзького міського суду від 27 серпня 2019 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та надано дозвіл на примусове виконання рішення Талліннського окружного суду від 27 жовтня 2017 року.
З довідки від 28 травня 2020 року, яка нотаріально завірена, вбачається, що на примусовому виконанні в Східному відділі судових приставів УФССП Росії по Санкт-Петербургу знаходиться виконавче провадження відносно ОСОБА_2 № 223126/19/78016-ИП від 24 вересня 2019 року на підставі виконавчого листа № ФС №000473137 від 03 вересня 2019 року, який виданий на підставі ухвали Санкт-Петербурзького міського суду від 27 серпня 2019 року про надання дозволу на примусове виконання рішення Талліннського окружного суду від 27 жовтня 2017 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 на території України має банківській рахунки, відкриті в банках України, а саме АТ КБ «Приватбанк», АТ «Сбербанк», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк», АТ «Ощадбанк»
Стеттею 468 ЦПК України передбачені підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду:
1. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено:
1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;
2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи;
3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;
4) якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді;
5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні;
6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду;
7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;
8) якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання;
9) в інших випадках, встановлених законами України.
Відповідно до ст. 43 Договору у визнанні судового рішення або у дозволі виконання може бути
відмовлено: 1) якщо особа, яка порушила клопотання, або відповідач у
справі не брав участі у процесі внаслідок того, що йому або його
уповноваженому не був своєчасно та належним чином вручений виклик
до суду; 2) якщо по тому ж правовому спору між тими ж сторонами на
території Договірної Сторони, де повинно бути визнане та виконане
рішення, було вже раніше винесене рішення, що набуло чинності, або
якщо установою цієї Договірної Сторони було раніше доручено
провадження у даній справі : 3) якщо згідно з положеннями даного Договору, а у випадках,
не передбачених даним Договором, відповідно до законодавства
Договірної Сторони, на території якої рішення повинно бути
визнаним та виконаним, справа відноситься до виключної компетенції
її установ.
На підставі вищевикладеного, враховуючи, те що рішення Талліннського окружного суду від 27 жовтня 2017 року добровільно боржником не виконано та при розгляді клопотання про визнання та надання дозволу на виконання на території України вищевказаного рішення суду обставин передбачених ст. 468 ЦПК України та ст. 43 Договору які б перешкоджали виконанню рішення іноземного суду не встановлені, то суд вважає клопотання законним та обґрунтованим, а вказане рішення таким, що підлягає примусовому виконанню на території України.
Керуючись ст. ст. 462-466 ЦПК України, суд,-
Клопотання представника ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду - Таллінського окружного суду від 27 жовтня 2017 року по справі № 2-13-5799 Миханюк Любові про стягнення з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 133 324, 37 ( сто тридцять три тисячі триста двадцять чотири) євро на відшкодування зайвого отриманого спільного майна, - задовольнити.
Визнати на території України рішення іноземного суду - Таллінського окружного суду від 27 жовтня 2017 року по справі № 2-13-5799 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 133 324 ( сто тридцять три тисячі триста двадцять чотири), 37 Євро на відшкодування зайвого отриманого спільного майна.
Надати дозвіл на виконання на території України рішення іноземного суду - Таллінського окружного суду від 27 жовтня 2017 року по справі № 2-13-5799 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 133 324( сто тридцять три тисячі триста двадцять чотири), 37 Євро на відшкодування зайвого отриманого спільного майна.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали суду
Суддя: Ю.Б. Свячена