Справа № 521/21528/19
Номер провадження:1-кп/521/494/21
13 січня 2021 року м.Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
Суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
за участю прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Малиногвського районного суду м. Одеси кримінальне провадження відносно: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кишинів, Молдова, громадянина України, з середньою освітою, працюючого стропільщіком монолітньої дільниці ТОВ «Будова», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.15 ч.1 ст.115, ч.2 ст.125 КК України, колегія суддів
В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.15 ч.1 ст.115, ч.2 ст.125КК України.
20 листопада 2020 року ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 строком на 60 діб, дія якої спливає 19 січня 2021 року.
В судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання про доцільність продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 .
Прокурор вважав доцільним продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 діб, у зв'язку з ризиками передбаченими ст. 177 КПК України.
Захисник та обвинувачений ОСОБА_6 заперечували щодо продовження строку запобіжного заходу та просили обрати більш м'який запобіжний захід.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до висновку, про наступне.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ст.331 КПК України під час судового розгляду суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У відповідності до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Особлива тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, з огляду на вірогідність незаконного впливу на потерпілого, свідків кримінального правопорушення, враховуючи можливість перешкоджання кримінальному провадженню, спростовує доводи про відсутність ризиків.
Згідно з пунктом 36 Рішення ЄСПЛ по справі «Москаленко проти України» №37466/04 від 20.08.2010 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що орган судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачується. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ зазначив що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Так, суд вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням способу здійснення сторонами своїх повноважень (в тому числі стороною зазисту, відповідно до ст. 319 КПК України ) та навантаження суду з боку суду не відбувалося надмірного затягування розгляду справи; судом не встановлено затягування в надані доказів сторонами по справі.
Під час вирішення питання щодо продовження запобіжного заходу суд враховує наступне.
ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.15 ч.1 ст.115, ч.2 ст.125КК України за кваліфікуючими ознаками - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'ю, та незакінчений замах на умисне вбивство, тобто незакінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, який є особливо тяжким злочином, за який передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Таким чином, суд вважає, що наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, і що необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 ..
Метою продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого є забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, а також запобігання здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у вказаному кримінальному провадженні, які ще не допитані.
Застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ще існують зазначені ризики.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 182 , 183, 199, 331, 369, 371-372 КПК України, колегія суддів
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ "Одеський слідчий ізолятор " відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 діб і строк дії ухвали суду щодо продовження строку запобіжного заходу відносно нього дійсний до 12 березня 2021 року включно.
Копію ухвали направити для виконання співробітникам ДУ "Одеський слідчий ізолятор ".
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом встановленого строку.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3