Красноокнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/756/20
Провадження № 2/506/20/21
05 січня 2021 року смт Окни
Красноокнянський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Бурдинюк О.С.
секретаря Гушкана Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Окни Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Окнянська селищна рада Окнянського району Одеської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -
23 листопада 2020 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом.
24 листопада 2020 року до канцелярії суду надійшла уточнена позовна заява.
01 грудня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження по справі.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 , який належить їй на праві власності, що підтверджується договором дарування від 02.11.1984 року. В її будинку, окрім неї зареєстровані, ще донька - ОСОБА_2 , онука - ОСОБА_3 , співмешканець доньки - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з червня 2015 року фактично не проживають за місцем реєстрації, ніяким іншим чином житловим приміщенням не користуються, участі у його утриманні не приймають, витрати за користування комунальними послугами не несуть. Звернувшись до Окнянської слещної ради Окнянського району Одеської області, а потім до Окнянського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з питанням, щодо зняття з реєстрації відповідачів, їй було відмовлено. Факт реєстрації місця проживання відповідачів у належному будинку не дозволяє розпоряджатись ним на власний розсуд та обмежує її законні права, а саме: в отриманні субсидії. Таким чином, упозивача виникли реальні перешкоди в розпорядженні своїм майном та порушення її прав на отримання належних їй пільг та субсидій. Тому, оскільки відповідачі фактично не проживають в належному їй будинку, вона просить усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням за вищевказаною адресою.
Позивач у судовому засіданні 22 грудня 2020 року на задоволені позову наполягала з наведених у ньому підстав. При цьому пояснила, що відповідачі виїхали до Російської Федерації ще у 2015 році і більше не поверталися. В судове засідання 05.01.2021 року не з'явилась, надала заяву про завершення розгляду справи у її відсутність /а.с.73/. У зв'язку з чим розгляд справи завршено у відсутність позивача, що відповідає вимогам ст.223 ЦПК України.
Відповідачам направлялися судові повістки про виклик у судові засідання за адресою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, як передбачено п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, однак до суду повернулися конверти з довідкою Укрпошти: «за зазначеною адресою не проживає» /а.с.62-63, 82-83/.
При цьому ч.1 ст.131 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Таким чином, відповідно до вищевказаних положень ЦПК України, відповідачі вважаються належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, однак в судове засідання не з'явилися, про поважність причини неявки суд не повідомили. Тому відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України справа розглянута у їх відсутність.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Окнянська селищна рада Окнянського району Одеської області, в судове засідання не з'явився, однак надав клопотання, у якому просив розгляд справи провести у його відсутність /а.с.61, 81/.
Оскільки у судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд прийняв рішення про завершення розгляду справи без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивача, допитавши свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.
Позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 02.11.1984 року, засвідченого державним нотаріусом Красноокнянської державної нотаріальної контори /а.с.13-14/.
В будинку позивача зареєстровані відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , але фактично там не проживають /а.с.15-20/.
Онука позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03.09.2012 року по 28.08.2015 рік навчалася в Красноокнянському навчально-виховному комплексі /а.с.30/.
Відповідачі більше п'яти років у спірному будинку не проживають, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_1 , складеного 06.11.2020 року депутатом Окнянської селищної ради ОТГ Білим І.А. /а.с.16/.
Крім того, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 неодноразово викликалися до суду за адресою місця реєстрації, однак почтові конверти повернуті з відміткою, що «адресат за вказаною адресою не проживає» /а.с.62-63, 82-83/.
Утримання будинку та сплатою комунальних платежів здійснює позивач.
Допитані у якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суду пояснили, що знають родину позивача, донька позивача - ОСОБА_2 , разом зі своєю дочкою та цивільним чоловіком виїхали на постійне проживання до Російської Федерації, і жодного разу не поверталися, будь-яких особистих речей відповідачів у будинку не бачили.
Оскільки відповідачі залишаються зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , але не проживають тривалий період, це позбавляє позивача можливості повною мірою розпоряджатися належною їй нерухомістю.
Договір найму зазначеного будинку між позивачем та відповідачами не укладався.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).
Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.
Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтями 316 та 317 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частинами 1, 2 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Усунення перешкод власник може вимагати навіть тоді, коли ці перешкоди не пов'язані з позбавленням його володінням майном.
Ч.2 ст.405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом. Однак такої домовленості не існує.
На підставі ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно з ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно ст.71 ч.1, ст.72 Житлового кодексу УРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї, за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Як вбачається з правової позиції Верховного Суду України у постанові № 6-57цс11 від 16 січня 2012 року, за змістом ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 р. № 1382-ІV, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Таким чином, судом з'ясовано, що відповідачі, будучи зареєстрованими в будинку позивача, однак не проживаючи за місцем реєстрації, не сплачуючи комунальних платежів та не приймаючи участі в утриманні будинку в належному стані, втратили право користування цим жилим приміщенням, однак створюють позивачу перешкоди у розпорядженні майном, так як через їх реєстрацію, остання обмежена у праві розпоряджатися будинком на власний розсуд, здійснити продаж будинку тощо, а тому суд вважає, що позов слід задовольнити та усунути позивачу перешкоди у користуванні житлом шляхом позбавлення відповідачів права користування житловим приміщенням.
Керуючись ст.ст.10, 13, 76-81, 259, 263-266 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Окнянська селищна рада Окнянського району Одеської області - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , права користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 .
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , права користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 .
Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , права користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП не відомий, паспорт серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), яка діє в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 (РНОКПП не відомий, паспортні дані не відомі, ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), судовий збір в сумі 1682, 40 грн. (одна тисяча шістьсот вісімдесят дві дві гривні сорок копійок).
Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП не відомий, паспорт серії НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ), судовий збір у сумі 840,30 грн. (вісімсот сорок гривень тридцять копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення у порядку визначеному п.15.5 ч.1 розділу ХІІІ ЦПК України.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Копію судового рішення, протягом двох днів з дня його складання, надіслати особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Повний текст рішення виготовлено 13.01.2021 року.
СуддяО.С. Бурдинюк