Ухвала від 14.01.2021 по справі 460/737/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА

з питання роз'яснення судового рішення

14 січня 2021 року Справа № 460/737/20 пров. № А/857/5751/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Качмара В.Я.,

суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 липня2020 року у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій дії, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУПФ, ПФУ відповідно) в якому просив:

визнати бездіяльність відповідача, що виразилась у не перерахунку позивачу пенсії за вислугою років на підставі Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII) та не встановленні розміру пенсії, що визначений частиною другою статті 86 Закону №1697-VII) з дати подання відповідної заяви (17.01.2020) протиправною;

зобов'язати ГУПФ провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугою років на підставі Закону №1697-VII та встановити її у розмірі, що визначений частиною другою статті 86 Закону №1697-VII - з дати подання суб'єкту владних повноважень відповідної заяви, тобто 17.01.2020.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року позов задоволено (далі - Рішення суду). Визнано протиправною відмову ГУПФ у проведенні перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугою років на підставі Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VІІ) та не встановленні розміру пенсії, що визначений частиною другою статті 86 Закону №1697-VІІ - з дати подання відповідної заяви - 17.01.2020. Зобов'язано ГУПФ провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугою років на підставі Закону №1697-VІІ та встановити її з 17.01.2020 в розмірі відповідно до частини другої статті 86 Закону №1697-VІІ.

За наслідками апеляційного перегляду Рішення суду постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року (далі - Постанова суду) апеляційну скаргу ГУПФ задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено. Визнати протиправною бездіяльність ГУПФ, що виразилась у не переведенні ОСОБА_1 з одного виду пенсії на пенсію по інвалідності відповідно до частини дев'ятої статті 86 Закону №1697-VІІ. Зобов'язано ГУПФ перевести позивача на пенсію по інвалідності відповідно до частини дев'ятої статті 86 Закону №1697-VІІ, що призначається в розмірі передбаченому частиною другою цієї статті, з 17.01.2020.

09.12.2020 (14.12.2020) до суду апеляційної інстанції надійшла заява про роз'яснення судового рішення (далі - Заява). Вказана Заява мотивована тим, 14.09.2020 позивач звернувся до ГУПФ із заявою про надання інформації щодо виконання Постанови суду. Відповідно до листа відповідача від 13.10.2020 зазначено, що судове рішення виконується з урахуванням законодавчих норм, чинних на час здійснення зазначеного перерахунку. З 17.01.2020 на виконання Постанови суду ОСОБА_1 переведено на пенсію по інвалідності на умовах Закону №1697-VІІ. Водночас, враховуючи норми чинного законодавства, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку і на умовах, передбачених, зокрема Законом №1697-VІІ, пенсія позивачу оплачується у розмірі обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Заявник вказує, що ГУПФ не виконує рішення належним чином, трактує його по своєму замість здійснення виплати у розмірі передбаченому частиною другої статті 86 Закону №1697-VІІ, обчислює пенсію відповідно до Закону №1058-IV.

Просить роз'яснити Постанову суду щодо того, як ГУПФ має визначати розмір пенсії по інвалідності відповідно до частини дев'ятої статті 86 Закону №1697-VІІ, в тому, що вказаний в Постанові суду та передбачений частиною другою статті 86 Закону №1697-VІІ.

Відповідно до вимог частини третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість Постанови суду в межах доводів та вимог Заяви, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що Заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи Рішення суду, суд апеляційної інстанції вказав, що пенсійним органом незважаючи на наявність умов передбачених частиною дев'ятою статті 86 Закону №1697-VII для переведення позивача на пенсію по інвалідності відповідно до цієї норми статті 86 Закону №1697-VII, безпідставно не взято до уваги вказані обставини та надано перевагу виключно буквальному проханню позивача про перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону №1697-VII, замість того, щоб належним чином реалізувати право ОСОБА_1 , як особи із ІІ групою інвалідності та стажем роботи в органах прокуратури більше десяти років на переведення з пенсії по інвалідності, що призначена відповідно до Закону №1058-IV на пенсію по інвалідності відповідно до частини дев'ятої статті 86 Закону №1697-VII у розмірі передбаченому частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 254 КАС за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

За змістом частини другої статті 254 КАС суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.

Це означає, що роз'яснення судового рішення є за своєю правовою суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.

Виходячи із системного тлумачення положень вказаних норм роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

При цьому роз'яснено може бути виключно рішення, яке підлягає виконанню.

Роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Інакше кажучи це стосується випадків, коли недотримані вимоги ясності, визначеності такого судового рішення адміністративного суду. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, з приводу яких виникають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.

Сама суть роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише має пояснити положення постановленого ним рішенням, які нечітко ним сформульовані, або є незрозумілими для зацікавлених осіб, що позбавляє його можливості реалізації або оскарження.

Необхідно зазначити, що роз'яснення резолютивної частини рішення не може замінювати його змісту, а заміна форми викладення, внесення змін до змісту, більш повно і ясно наведення окремих частин рішення заборонене законом.

Дане правило має виключення, за умови, якщо резолютивна частина рішення викладена таким змістом, який є незрозумілим.

Як уже згадувалось вище позивачу Заяві просить вказати відповідно до норм якого Закону відповідач має визначати розмір пенсії позивача за частиною другою статті 86 Закону №1697-VII чи норм Закону №1058-IV.

Разом з тим, необхідно зауважити, що Постановою суду зобов'язано відповідача перевести позивача на пенсію по інвалідності відповідно до частини дев'ятої статті 86 Закону №1697-VII, що призначається в розмірі передбаченому частиною другою цієї статті, з 17.01.2020.

Апеляційний суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно до абзацу 4 частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII з 1 січня 2018 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону №1058-IV. Таким чином Закон №1697-VII прямо відсилає до Закону №1058-IV.

Відповідно до пункту 13-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на умовах законів України «Про прокуратуру», у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України «Про державну службу», а також на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону.

Наведене свідчить, що законодавець, встановлюючи, що пенсії, призначені на підставі Закону №1697-VII, виплачуються особам, які продовжують займати прокурорські посади, у розмірі, обчисленому відповідно до Закону №1058-IV, зробив виключення з цього правила для певного кола осіб, у тому числі осіб з інвалідністю I та II груп.

Крім того, слід зазначити, що фактично заявник просить не роз'яснити Постанову суду, а визначити порядок та механізм її виконання, що виходить за межі повноважень суду щодо роз'яснення судового рішення, передбаченого частиною першою статті 254 КАС, оскільки роз'яснюючи судове рішення суд не може змінювати його суть.

Апеляційний суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що як мотивувальна так і резолютивна частина судового рішення є чіткими та повністю зрозумілими, що унеможливлює неоднакове тлумачення висновків суду та не може стати причиною ускладнення чи неможливості виконання судового рішення.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про роз'яснення судового рішення, з наведених у цій ухвалі підстав. Керуючись статтями 254, 308, 311, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 14 січня 2021 року.

Попередній документ
94129447
Наступний документ
94129449
Інформація про рішення:
№ рішення: 94129448
№ справи: 460/737/20
Дата рішення: 14.01.2021
Дата публікації: 16.01.2021
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (14.01.2021)
Дата надходження: 10.02.2020
Предмет позову: про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій