м. Вінниця
13 січня 2021 р. Справа № 120/6143/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід О.С., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, б. 63, м. Вінниця, 21027)
про: визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 05.10.2020 року № 2-14560/15-20-СГ щодо відмови в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою позивачеві; зобов'язання відповідача надати позивачеві дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва державної форми власності орієнтовною площею 0,12 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького р-ну Вінницької обл. із урахуванням правової оцінки наданої судовим рішенням.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26.08.2020 року у справі № 120/2708/20-а відповідач повторно розглянув клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 0,12 га державної форми власності за кадастровим номером 0520680200:01:006:0034, яка розташована на території с. Агрономічне Вінницького р-ну Вінницької обл.. Проте відповідач рішенням від 05.10.2020 року № 2-14560/15-20-СГ відмовив у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою з огляду на неможливість чітко встановити бажане місце розташування земельної ділянки. Позивач з такою відмовою не погоджується, вважає її протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки мотиви, наведені в оскаржуваному рішенні, не ґрунтуються на вимогах закону, адже підставою відмови у наданні такого дозволу згідно Земельного кодексу України може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 02.11.2020 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію клопотання із додатками до нього, за результатами розгляду якого відповідачем прийнято оскаржуваний наказ; належним чином засвідчену копію технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, а саме: земельної ділянки за кадастровим номером 0520680200:01:006:0034; належним чином засвічену копію Поземельної книги, яка відкрита на земельну ділянку за кадастровим номером 0520680200:01:006:0034 із відповідними до неї додатками та копію Витягу Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки за кадастровим номером 0520680200:01:006:0034.
23.11.2020 року за вх. № 38779 відповідачем, на виконання вимог ухвали від 02.11.2020 року, надано витребувані судом документи.
25.11.2020 року за вх. № 39375 відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, у задоволенні якої він просить відмовити. По суті спірних правовідносин зазначає, що позивач звернувся з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,12 га із земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0520680200:01:006:0034, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького р-ну Вінницької обл., за межами населеного пункту. Відповідачем, за наслідками розгляду клопотання позивача, наказом від 05.10.2020 року № 2-14560/15-20-СГ відмовлено у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою на підставі ч. 7 ст. 118 ЗК України, оскільки з наданих графічних матеріалів не можливо чітко встановити бажане місце розташування земельної ділянки площею 0,12 га із масиву загальною площею 17,1434 га. Заперечує відповідач й проти позовних вимог в частині зобов'язання його надати позивачеві дозвіл на розробку проекту землеустрою, вказуючи на дискреційність його повноважень у цій частині.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.08.2020 року у справі № 120/2708/20-а визнано протиправним та скасовано наказ відповідача № 2-12210/15-19-СГ від 15.06.2020 року про відмову в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою позивачеві та зобов'язано відповідача повторно розглянути клопотання позивача щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 0,12 га, державної форми власності, за кадастровим номером: 0520680200:01:006:0034, яка розташована на території села Агрономічне Вінницького району Вінницької області, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26.08.2020 року у справі № 120/2708/20-а відповідачем повторно розглянуто клопотання позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою позивачеві та зобов'язано відповідача повторно розглянути клопотання позивача щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 0,12 га, державної форми власності, за кадастровим номером: 0520680200:01:006:0034, яка розташована на території села Агрономічне Вінницького району Вінницької області, за наслідками чого прийнято наказ «Про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою» № 2-14560/15-20-СГ від 05.10.2020 року, яким відмовлено позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, оскільки з наданих графічних матеріалів не можливо чітко встановити бажане місце розташування земельної ділянки.
Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, ЗК України.
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України).
Згідно абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Системний аналіз наведених норм доводить, що громадяни можуть набувати право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності виключно за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Для цього такі громадяни мають звернутись з відповідним клопотанням до уповноважених органів. До клопотання додають визначені документи. Суб'єкт владних повноважень, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до своїх повноважень, розглядає таке клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
При цьому, законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Даний перелік не передбачає виключень, розширеного тлумачення та є загальним для всіх. Відмова з інших, не передбачених у вказаному вище переліку, причин є незаконною.
Одночасно, суд звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.
У свою чергу, зміст ст. 118, 122 ЗК України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, на виконання вимог рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26.08.2020 року у справі № 120/2708/20-а, повторно розглянуто клопотання позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою., за наслідками чого прийнято наказ «Про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою» № 2-14560/15-20-СГ від 05.10.2020 року, оскільки з наданих графічних матеріалів не можливо чітко встановити бажане місце розташування земельної ділянки.
Суд зазначає, що вказана відмова не передбачена вичерпним переліком, визначеним ст. 118 ЗК України. Між тим, чинним законодавством не передбачено й право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року в справі № 545/808/17 та від 26.02.2019 року в справі № 802/721/18-а.
Таким чином, відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою з підстав, не визначених у чинному законодавстві, відповідно така відмова є незаконною.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним наказу відповідача від 05.10.2020 року № 2-14560/15-20-СГ щодо відмови в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою позивачеві.
Що стосується позовної вимоги про скасування наказу відповідача від 05.10.2020 року № 2-14560/15-20-СГ щодо відмови в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою позивачеві, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок визнання протиправним акту індивідуальної дії та його скасування у повному обсязі чи частково. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої, адже внаслідок визнання акту індивідуальної дії протиправним, неминучим є його скасування в повному обсязі чи частково.
З огляду на те, що суд задовольнив позовну вимогу про визнання протиправним наказу відповідача від 05.10.2020 року № 2-14560/15-20-СГ щодо відмови в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою позивачеві, відповідно позовна вимога про скасування вказаного наказу також підлягає задоволенню, як похідна.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачеві дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва державної форми власності орієнтовною площею 0,12 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького р-ну Вінницької обл. із урахуванням правової оцінки наданої судовим рішенням, суд зазначає наступне.
Кожна особа, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно ч. 2 цієї ж статті захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Таким чином, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом, і вчинення таких дій не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Так, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд, вирішуючи питання про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку документації щодо відведення земельної ділянки у власність, керується також правовими висновками, зробленими Верховним Судом у справі № 819/570/18 (провадження № К/9901/63008/18).
За таких обставин, суд зазначає, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання відповідача надати позивачеві дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва державної форми власності орієнтовною площею 0,12 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького р-ну Вінницької обл. із урахуванням правової оцінки наданої судовим рішенням.
У цьому ж контексті суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що надання дозволу на розроблення документації із землеустрою є його дискреційними повноваженнями, з огляду на таке.
Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано ч. 6 ст. 118 ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі не вирішується.
Керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України та ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 05.10.2020 року № 2-14560/15-20-СГ щодо відмови в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва державної форми власності орієнтовною площею 0,12 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького р-ну Вінницької обл. із урахуванням правової оцінки наданої судовим рішенням.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, б. 63, м. Вінниця, 21027)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 13.01.2021 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна