м. Вінниця
14 січня 2021 р. Справа № 120/5430/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара Павла Анатолійовича, розглянувши у письмовому провадженні заяву щодо розподілу судових витрат в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Крижопільського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Крижопільського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.01.2021 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною відмову Крижопільського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області щодо вклеювання ОСОБА_1 до паспорта громадянина України зразка 1994 року, нової фотокартки у зв'язку із досягненням 45-річного віку та зобов'язано Крижопільський районний сектор Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області вклеїти до паспорта громадянина України ОСОБА_1 зразка 1994 року нову фотокартку у зв'язку із досягненням 45-річного віку.
Також у вказаному рішенні вирішено питання щодо стягнення на користь ОСОБА_1 сплаченого при зверненні до суду судового збору у сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Крижопільського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області.
11.01.2021 на електронну адресу суду надійшла заява представника позивача щодо розподілу судових витрат, у якій вказано, що ним 31.12.2020 подано відповідь на відзив, яка вручена представнику суду за довіреністю 03.01.2021 (до моменту прийняття судом кінцевого процесуального рішення по справі). Крім того, представник вказує, що у резолютивній частині вказаної відповіді він просив здійснити розподіл судових витрат за результатом розгляду справи, зокрема, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги у загальному розмірі 8000 грн. та надав усі необхідні документи для підтвердження понесених витрат.
Відтак, представник позивача просить ухвалити додаткове рішення по справі, вирішивши клопотання щодо розподілу судових витрат понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги у сумі 8000 грн., які стягнути на користь позивача з відповідача.
Розглянувши заяву представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення у встановлених випадках. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що розгляд справи та прийняття рішення суду здійснювалося у письмовому провадженні, тому судовий розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення здійснюється у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів справи.
Перевіривши матеріали справи та аналізуючи доводи представника позивача у заяві про ухвалення додаткового судового рішення, суд приходить до таких висновків.
Підстави для ухвалення додаткового судового рішення визначені статтею 252 КАС України. Так відповідно до пункту 3 частини першої вказаної статті суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, з наведеного слідує, що учасник справи має право на звернення до суду із заявою про винесення додаткового рішення у справі, в тому числі й з підстави, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами першою, другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У ч. 3 ст. 143 КАС України вказано, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
З огляду на приписи ч. 3 ст. 143 КАС України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення за умови попередньої заяви про це від учасника судового процесу і лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів.
Відтак, наведені вище норми передбачають можливість подання доказів понесених судових витрат після ухвалення судового рішення лише у разі, якщо під час судового розгляду до закінчення судових дебатів особа зробила про це відповідну заяву; неможливість подання доказів до вирішення справи по суті обумовлена поважними причинами. При цьому наслідки неподання у встановлений строк заяви або неподання відповідних доказів передбачені абзацом третім частини сьомої статті 139 КАС України.
Так, за приписами статті 132 КАС України судові витрати складаються не тільки із судового збору, але й інших витрат, що пов'язані з розглядом справи. Обов'язок подання доказів щодо розміру судових витрат, які сплачені або ж мають бути сплачені, покладається саме на сторону.
Проте під час розгляду справи по суті до ухвалення судового рішення доказів про понесення позивачем витрат на правничу допомогу суду не подано, як і не подано ні позивачем, ні його представником відповідної заяви про подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення у зв'язку із неможливістю надати їх з поважних причин до закінчення розгляду справи по суті.
Як слідує із рішення суду від 04.01.2021, судом вирішено питання про розподіл судових витрат понесених позивачем у зв'язку зі сплатою судового збору. Водночас, суд встановив, що жодних доказів на підтвердження понесених позивачем судових витрат, в тому числі на правничу допомогу, на час розгляду справи суду надані не були. Крім того, матеріали справи не містили заяви позивача поданої в порядку ч. 7 ст. 139, ч. 3 ст. 143 КАС України про подання відповідних доказів після ухвалення рішення по суті вимог.
При цьому, позивачем у позовній заяві повідомлено, що він очікує понести судові витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги, за попереднім розміром в 12000 грн., а підтверджуючі документи будуть надані до суду невідкладно. Однак, суд звертає увагу, що вказане позивачем не може вважатися відповідною заявою (клопотанням) поданою в порядку ч. 7 ст. 139 КАС України.
Суд відзначає, що жодних заяв з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу станом на момент ухвалення судом рішення у справі від позивача не надходило.
Таким чином, суд дійшов висновку, що за наведених обставин судові витрати позивача пов'язані з правничою допомогою адвоката відшкодуванню не підлягали.
Відтак, питання щодо розподілу судових витрат, зокрема, на правничу допомогу вирішено судом у рішенні від 04.01.2021, тому відсутні підстави для ухвалення додаткового судового рішення.
У свою чергу, звертаю увагу, що розгляд даної справи відповідно до ухвали суду від 23.10.2020 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ст. 262 КАС України.
Частинами першою-третьою статті 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини восьмої статті 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Отже, протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі учасник справи вправі подавати заяви по суті справи, докази чи інші клопотання, після чого суд переходить до розгляду справи по суті, досліджуючи докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Як слідує з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі (23.10.2020) позивач та його представник доказів понесених витрат на правничу допомогу до закінчення розгляду справи по суті не подали. При цьому суд зауважує, що договір про надання правничої допомоги був складений ще 10.07.2020, тобто до подання позовної заяви в суд. Отже, про наявність правничої допомоги та про можливі очікувані витрати на її отримання позивач був обізнаний до подання позовної заяви, однак не подав заяви про її відшкодування в майбутньому після прийняття судового рішення та надання відповідних доказів на її понесення, в тому числі і протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
З огляду на викладене, суд відхиляє твердження представника позивача, що у відповіді на відзив, яка подана 31.12.2020 до поштового відділення та вручена представнику суду за довіреністю 03.01.2021 о 22:00 год. (до моменту прийняття судом кінцевого процесуального рішення по справі) він просив здійснити розподіл судових витрат.
Крім того, звертаю увагу, що графік роботи Вінницького окружного адміністративного суду з понеділка по п'ятницю з 08:30 год. до 17:00 год., при цьому 03.01.2021 припало на неділю. Водночас, відповідь на відзив зареєстрована відділом документального забезпечення (канцелярія) 04.01.2021 о 17:43 год. за вх. №241, а рішення суду підписано суддею 04.01.2021 о 12:23 год., тобто вказана відповідь на відзив з доказами понесених витрат на правничу допомогу зареєстрована після постановлення рішення судом.
Суд зазначає, що відсутність судових дебатів при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не позбавляє права учасника справи подати в межах строку її розгляду відповідні докази понесених витрат на правничу допомогу чи зробити відповідну заяву про подання таких доказів.
При цьому суд враховує, що у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, докази судових витрат за загальним правилом мають бути надані до вирішення справи по суті.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.11.2020 у справі №640/13697/19.
Крім того, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 в справі №755/9215/15-ц також вказала на те, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України (в даному випадку частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі №817/1889/17.
Таким чином, зважаючи на ту обставину, що під час розгляду справи стороною позивача не було подано доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, як і під час розгляду справи не подано заяву про надання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення, тому суд дійшов висновку, що заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення на підставі частини сьомої статті 139 КАС України слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 132, 139, 143, 241, 242, 243, 252, 256 КАС України суд, -
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення залишити без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович