м. Вінниця
11 січня 2021 р. Справа № 120/6324/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Вінницького зонального відділу Військової служби правопорядку (далі - відповідач). У позовній заяві позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.01.2018 та за період з 23.01.2018 по 01.03.2018, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.01.2018 та за період з 23.01.2018 по 01.03.2018, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення з позивачем остаточного розрахунку у день виключення зі списків особового складу військової частини.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що наказом начальника Військової служби правопорядку у Збройних силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних сил України ( по особовому складу) від 28.08.2020 року № 110 позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом "б" (за станом здоров'я) відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а наказом начальника Вінницького зонального відділу Військової служби правопорядку від 07.09.2020 року № 197 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Позивач зазначає, що відповідно до пункту 242 Указу Президента України від 10.02.2008 № 1153/2008 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням, проте повного розрахунку позивач не отримав.
13.10.2020 позивач з метою досудового врегулювання спору, звернувся до відповідача із заявою, у якій серед іншого просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.01.2017 та за період з 23.01.2018 по 01.03.2018, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008. У письмовій відповіді відповідач відмовив позивачу у здійсненні таких виплат, посилаючись на відсутність правових підстав щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період.
Відтак, за захистом своїх прав та інтересів позивач звертається до суду.
Ухвалою від 09.11.2020 відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім, того відповідачеві встановлено 15 - денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали про відкриття провадження від 09.11.2020 відповідач отримав 26.11.2020, що підтверджується розпискою про вручення поштового відправлення. Однак, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву не повідомив.
Дата прийняття рішення обумовлена, в тому числі, перебуванням судді у справі в період із 16 по 31 грудня 2020 року в додатковій відпустці на підставі Наказу від 01.12.2020 № 152-в/к та в період з 04 по 06 січня 2021 року в щорічній відпустці на підставі Наказу від 01.12.20020 № 154-в/к.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові аргументи позивача, суд встановив наступне.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 26.02.2015 (а.с.15).
Наказом начальника Вінницького зонального відділу Військової служби правопорядку (по стройовій частині) від 07.09.2020 № 197 позивача на підставі наказу начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України від 28.08.2020 № 110 звільнено з військової служби у запас за п. «б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я) (а.с.10-11).
13.10.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій серед іншого просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.01.2017 та за період з 23.01.2018 по 01.03.2018, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008 (а.с.16-19).
Листом відповідача від 22.10.2020 № 3730/фес позивача повідомлено, що індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 не виплачувалась. Також повідомлено, що з метою виплати індексації на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України направлено лист для отримання фінансування (а.с.20-21).
Вважаючи дії відповідача щодо не проведення індексації грошового забезпечення протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких мотивів.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон від 20.12.1991 № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон від 03.07.1991 № 1282-XII), цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до ст. 1 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями статті 4 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до ст. 6 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Водночас в силу вимог ст. 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17.
Щодо періоду за який позивач просить зобов'язати нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення (з 01.01.2016 по 20.01.2017 та з 23.01.2018 по 01.03.2018), суд зазначає наступне.
Відповідно до норми абз. 3 п. 5 Порядку № 1078, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Як встановлено судом 30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704, якою встановлені розміри посадових окладів військовослужбовців із 01 березня 2018 року.
Беручи до уваги те, що в березні 2018 року відбулось підвищення окладів військовослужбовців, суд доходить висновку, що індексація грошового забезпечення позивачу підлягає нарахуванню та виплаті у період з 01.01.2016 по 20.01.2017 та з 23.01.2018 по 28.02.2018
У зв'язку з цим, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.
При цьому суд зазначає, що причиною порушення прав позивача на нарахування та виплату оспорюваної індексації стала протиправна бездіяльність відповідача (форма пасивної поведінки), а не дії, як помилково вважає позивач. Тому, позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити спірну індексацію грошового забезпечення.
Щодо нарахування та виплати індексації із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення грошових доходів для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січня 2008 року, суд зазначає, що така задоволенню не підлягає, оскільки як встановлено, у спірний період відповідачем індексація доходу позивача взагалі не проводилась, що виключає існування спору про базовий місяць.
Вказана обставина позбавляє суд можливості надати правову оцінку діям відповідача при виконанні свого обов'язку, у тому числі - щодо обрахунку належних сум та застосування показників базового періоду під час індексування доходу.
Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 по справі № 240/11882/19, Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 19.11.2020 по справі № 560/4872/20.
У зв'язку з цим, позовні вимоги в частині визначення базового місяця не підлягають задоволенню.
Відносно вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення остаточного розрахунку у день виключення зі списків особового складу військової частини, суд зазначає що така не підлягає задоволенню, оскільки при розгляді цієї справи судом визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати індексації грошового забезпечення та зобов'язано виплатити індексацію грошового забезпечення, тоді як інших фактів протиправної бездіяльності відповідача щодо не проведення остаточного розрахунку у день виключення зі списків особового складу військової частини не встановлено.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши аргументи відповідача на підтвердження правомірності своєї бездіяльності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі суд не вирішує.
Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльності Вінницького зонального відділу Військової служби правопорядку щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 20.01.2017 та з 23.01.2018 по 28.02.2018 включно.
Зобов'язати Вінницький зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 20.01.2017 та з 23.01.2018 по 28.02.2018 включно.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );
Відповідач: Вінницький зональний відділ Військової служби правопорядку (вул. Стрілецька, 17, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 24290095).
Суддя Богоніс Михайло Богданович