вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" січня 2021 р. Справа № 911/3201/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології доріг", 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 29-А
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабус", 08141, Київська область, Києво-Святошинський район, село Святопетрівське, вулиця Київська, будинок 27
про стягнення 198 664,32 грн за договором поставки № 05-03/2020 від 05.03.2020
суддя Н.Г. Шевчук
без виклику сторін
суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології доріг" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабус" про стягнення заборгованості за договором поставки № 05-03/2020 від 05.03.2020 у розмірі 198 664,32 грн, з яких 196 521,92 грн основний борг та 2 142,40 грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором в частині повної оплати за поставлений товар.
Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є малозначними справами.
Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Враховуючи, що ціна даного позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ухвалою Господарського суду Київської області від 09.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач відзиву на позов не подав, проте 02.12.2020 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній зазначив, що 20.11.2020 добровільно сплатив суму основної заборгованості у розмірі 196 521,92 грн та відповідно просив дану інформацію прийняти до уваги при ухваленні рішення по справі № 911/3201/20.
09 грудня 2020 року через канцелярію суду до матеріалів справи надійшов оригінал вказаного клопотання за підписом директора ТОВ "Рабус" до якого долучено платіжне доручення.
Згідно із частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд зауважує, що відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
05 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології доріг" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рабус" (Покупець) укладено договір поставки № 05-03/20, за умовами якого постачальник зобов'язується відвантажити у транспортний засіб покупця у встановлений в даному Договорі термін бітумну емульсію (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов даного Договору (пункт 1.1 Договору).
Відповідно до пункту 1.2 Договору номенклатура, найменування, одиниця виміру, кількість товару, ціна за одиницю товару, що підлягає постачанню, вказуються в рахунках-фактурах та видаткових накладних до даного Договору.
Пунктом 2.2 Договору визначено, що постачальник зобов'язаний поставити товар покупцеві на умовах 100% попередньої оплати на кожну партію товару обумовлену при виставлені рахунку фактури.
Усі платежі здійснені покупцем зараховуються в оплату вартості товару, якщо інше не зазначене покупцем у призначенні платежу. Постачальник не має права в односторонньому порядку зараховувати отримані від покупця платежі або їх частини в рахунок сплати неустойки, відшкодування збитків, що належать покупцю (пункт 2.3 Договору).
Згідно з пунктом 3.1 Договору постачальник зобов'язаний здійснити завантаження товару в транспорт покупця протяг 5 (п'яти) робочих днів з дня здійснення покупцем проплати відповідно до пункту 2.2 цього Договору.
Датою поставки товару вважається дата відвантаження товару в транспортний засіб покупця на складі Постачальника (пункт 3.4 Договору).
Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020, але у всякому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором (пункт 8.1 Договору).
На виконання умов вищевказаного Договору позивачем було здійснено відповідачу поставку товару, а саме: бітумну емульсію марки ЕКШ-60 у кількості 20,26 т на загальну вартість 196 521,92 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000631 від 19.06.2020, копія якої міститься в матеріалах справи.
Відвантаження товару також підтверджується товарно-транспортною накладною від 19.06.2020, з якої вбачається, що товар - бітумну емульсію марки ЕКШ-60 у кількості 20,26 т було відвантажено позивачем у транспортний засіб відповідача 19.06.2020 разом із супровідними документами на вантаж паспортом товару № 659/44.
Позивачем був виставлений відповідачу рахунок на оплату поставленого товару № СФ-0000611 від 18.06.2020 на суму 196 521,92 грн, однак відповідачем останній сплачено не було.
Позивач з метою досудового врегулювання спору звертався до відповідача з претензією № 01/09 від 25.09.2020 про вимогу погашення боргу за договором поставки № 05-03/2020 від 05.03.2020, однак відповідач заборгованість не сплатив, вмотивованої відповіді не надав.
Таким чином, як зазначає позивач, станом на день звернення до суду з даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений (відвантажений) та неоплачений відповідачем товар за договором становить 196 521,92 грн.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частина друга статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору поставки позивачем згідно видаткової накладної № РН-0000631 від 19.06.2020 було відвантажено відповідачу товар на загальну суму 196 521,92 грн. При цьому, зважаючи на положення пунктів 2.1, 2.2 Договору в частині зобов'язання покупця (відповідача) прийняти товар та оплатити його вартість на умовах 100% попередньої оплати, суд дійшов висновку про те, що обов'язок покупця з оплати отриманого ним товару по вказаній накладній є таким, що настав.
Разом з тим, докази оплати відповідачем отриманого від позивача товару у встановлені договором строки (попередня оплата) відсутні.
Однак, як вже зазначалось, 09.12.2020 від відповідача надійшло клопотання, в якому йдеться про те, що 20.11.2020 ТОВ "Рабус" добровільно сплатило суму основної заборгованості за договором поставки № 05-03/2020 від 05.03.2020 в розмірі 196 521,92 грн. На підтвердження вказаних обставин до клопотання долучено платіжне доручення № 1741 від 20.11.2020 на суму 196 521,92 грн, в призначенні платежу вказано посилання на договір поставки № 05-03/2020 від 05.03.2020; оплата за бітумну емульсію.
Позивачем не заперечувався даний факт.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Разом з тим, суд зазначає, що припинення існування предмета спору за договором між сторонами відбулося в процесі розгляду справи, тоді як на момент виникнення спору між сторонами відповідний предмет спору існував.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина третя статті 231 Господарського процесуального кодексу України).
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Таким чином, відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами, а закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
З огляду на зазначене, провадження у справі № 911/3201/20 в частині стягнення 196 521,92 грн основної заборгованості за договором з відповідача підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю предмету спору у відповідній частині через погашення заборгованості відповідачем в процесі розгляду справи.
Разом з тим, зі змісту позовної заяви, вбачається, що позивачем у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки в частині оплати товару згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України нараховано 3% річних за користування грошовими коштами за борговий період з 20.06.2020 по 30.10.2020, які склали 2 142,40 грн.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статтею 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по оплаті товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що він є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, відповідачем не спростований, у зв'язку з чим вимоги в частині щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 142,40 грн підлягають задоволенню.
Згідно з частинами першої - третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої та третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 142,40 грн 3% річних. В іншій частині позовних вимог (196 521,92 грн основного боргу, які були сплачені відповідачем в процесі розгляду справи в суді) провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
Щодо розподілу судових витрат суд виходив з наступного.
Згідно пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною четвертою статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, встановлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Оскільки провадження у справі закрито на суму 196 521,92 грн, позивачу належить повернути з Державного бюджету України судовий збір пропорційного позовним вимогам, в яких провадження було закрито, що складає 2 947,83 грн.
На відповідача судом покладаються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі, пропорційному задоволеним позовним вимогам, а саме 32,14 грн.
Крім того, як вбачається із позовних матеріалів, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
У зв'язку з тим, що у матеріалах справи, окрім договору про надання правової допомоги адвокатом № 1/2019 від 04.03.2019, укладеного між ТОВ "Сучасні технології доріг" та адвокатом Скляренко О.П., довіреності б/н від 02.01.2020 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Скляренко О.П. відсутні докази понесення позивачем витрат на правову допомогу, у суду відсутні підстави для покладення таких витрат на відповідача.
Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення 196 521,92 грн основного боргу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабус" (08141, Київська область, Києво-Святошинський район, село Святопетрівське, вулиця Київська, будинок 27, ідентифікаційний код 39442899) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології доріг" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 29-А, ідентифікаційний код 31364143) 3% річних у розмірі 2 142 (дві тисячі сто сорок дві) грн 40 коп та 32 (тридцять дві) грн 14 коп. судового збору.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології доріг" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 29-А, ідентифікаційний код 31364143) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2 947 (дві тисячі дев'ятсот сорок сім) грн 83 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення № 3045 від 28.10.2020, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 911/3201/20.
5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись із змістом судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Н.Г. Шевчук
Рішення складено та підписано: 13.01.2021