ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.01.2021Справа № 910/16696/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, м. Київ
до Акціонерного товариства «Укрпошта», м. Київ
про стягнення 308 434,44 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - Відділення ФДМУ/позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта»/відповідач) про стягнення 308 434,44 грн неустойки, нарахованої внаслідок неналежного виконання зобов'язань з повернення орендованого нерухомого майна за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4983 від 30.01.2010.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.10.2020 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.
Положеннями статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30.01.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець) та Київською міською дирекцією Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», правонаступником якого є АТ «Укрпошта» (далі - орендар), укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4983, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно нежиле приміщення площею 54,70 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1, в лівому напівциркулі вестибюлю Центрального вокзалу зліва від центрального входу, що перебуває на балансі Південно-Західна залізниця вокзал станції Київ-Пасажирський, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.06.2009 і становить 461 222,00 грн.
Згідно п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою розташування відділення поштового зв'язку Київ-31.
Пунктом 2.1. договору визначено, що оренда вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 30.01.2010 до 30.01.2011 включно (п. 10.1. договору).
Пунктом 10.4. договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
В п. 10.10. договору сторони погодили, що майно вважається поверненим орендодавцю та балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
Відповідно до п. 10.11. договору (в редакції договору про внесення змін до договору №4983/05 від 28.08.2014), за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.
В подальшому договір оренди №4983 неодноразово пролонговувався, оскільки були відсутні заяви сторін про припинення дії договору.
02.02.2018 позивач направив на адресу відповідача заяву вих. № 30-06/1109 від 31.01.2018 про припинення чинності договору оренди № 4983 від 30.01.2010 у зв'язку із закінченням строку його дії.
Проте, відповідачем не повернуто орендоване приміщення за актом приймання-передавання (повернення), відповідно відповідач продовжував користуватися державним майном.
28.05.2020 листом № 30-05/4162 від 27.05.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо погашення заборгованості з орендної плати по договору № 4983 від 30.10.2010 у зв'язку із неповерненням орендованого приміщення.
30.06.2020 сторони підписали акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого відповідач, згідно з договором оренди нерухомого майна від 30.01.2010 №4983 повернув, а позивач прийняв із користування нерухоме майно - загальною площею 54,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 1.
Отже, у зв'язку з неповерненням відповідачем орендованого приміщення на вимогу позивача, останній на підставі п. 10.11. договору оренди № 4983 від 30.01.2010 нараховує АТ «Укрпошта» неустойку у розмірі подвійної щомісячної оренди за період з лютого 2018 року по червень 2020 року включно в сумі 308 434,44 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
У відповідності до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Отже, судом вище встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4983, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно нежиле приміщення площею 54,70 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1, в лівому напівциркулі вестибюлю Центрального вокзалу зліва від центрального входу, що перебуває на балансі Південно-Західна залізниця вокзал станції Київ-Пасажирський.
При цьому, в п. 10.4. договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
Так, договір оренди № 4983 неодноразово продовжував свою дію, оскільки були відсутні заяви сторін про припинення його дії.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Так, в п. 10.10. договору сторони погодили, що майно вважається поверненим орендодавцю та балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
Отже, судом встановлено, що 02.02.2018 позивач направив на адресу відповідача заяву вих. № 30-06/1109 від 31.01.2018 про припинення чинності договору оренди № 4983 від 30.01.2010 у зв'язку із закінченням строку його дії.
Проте, майно було повернуто АТ «Укрпошта» лише 30.06.2020 за актом приймання-передачі нерухомого майна.
Тобто, відповідач з моменту отримання заяви позивача про припинення дії договору до підписання акту приймання-передачі нерухомого майна продовжував користуватися державним майном.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Частиною 2 ст. 785 ЦК України визначено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Судом встановлено, що відповідно до п. 10.11. договору (в редакції внесення змін до договору №4983/05 від 28.08.2014), за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.
Отже, у зв'язку із неналежним виконанням АТ «Укрпошта» умов договору оренди щодо своєчасного повернення орендованого майна, ФДМУ на підставі п. 10.11. договору оренди нараховує відповідачу неустойку в розмірі 308 434,44 грн з лютого 2018 року (направлено заяву про припинення дії договору оренди №4983) по червень 2020 року включно (підписано акт приймання-передачі нерухомого майна від 30.06.2020).
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок неустойки і встановив, що її розмір обчислено позивачем арифметично вірно, відповідно заявлена сума підлягає задоволенню в повному обсязі.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ураховуючи встановлене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо своєчасного повернення орендованого майна, а також не надав доказів на підтвердження сплати неустойки за користування майном після закінчення дії договору оренди та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що АТ «Укрзалізниця» порушило умови договору та положення ст. 785 ЦК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення неустойки у розмірі 308 434,44 грн.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Укрпошта» (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 22; ідентифікаційний код 21560045) неустойку у розмірі 308 434 (триста вісім тисяч чотириста тридцять чотири) грн 44 коп. на користь Державного бюджету України одержувач: УК у Шевченківському районі міста Києва, код 37995466, банк: Казначейство України (ЕАП), р/р UA778999980313020094000026011, КЕКД 22080300, призначення платежу - надходження від орендної плати за користування іншим державним майном.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.В. Бондарчук