Справа № 727/7649/20
Провадження № 1-кп/727/14/21
12 січня 2021 року Шевченкіський районний суд м.Чернівці в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2
прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
захисника: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Джамбул (Казахстан), зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично перебуває на тимчасово окупованій території в місті Донецьк, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України,-
ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, перебаченого ч.1 ст.258-3 КК України при наступних обставинах:
Так, починаючи з травня 2014 року на території Донецької області почало діяти не передбачене законодавством України збройне формування (далі - н.з.ф.) «бригада Восток», що була сформована з громадян України, Російської Федерації та іноземців з інших країн, з метою нападу на адміністративні будівлі української влади, військові частини та організацію блокпостів на шляхах сполучення м. Донецька та області.
У подальшому н.з.ф. «бригада Восток» брала участь у бойових зіткненнях в районі Донецького аеропорту, н.п. Горлівка, Пантелеймонівка, Спартак, Ясинувата, Піски Донецької області, що призвело до загибелі мирного населення, військовослужбовців збройних сил, добровольчих формувань та правоохоронних органів України.
Впродовж 2014 - 2016 років н.з.ф. «бригада Восток» змінювала свою назву на ОМСБр « ІНФОРМАЦІЯ_2 », НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_2 , а на даний час носить назву «11 Дунайсько-Єнакіївський полк 1 армійського корпусу народного ополчення Донецької народної республіки» (в/ч НОМЕР_2 ) (далі - « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») та контролює ділянку на лінії розмежування із ЗС України в районі н.п. Пантелеймонівка, Красний Партизан, Ясинувата, Авдіївка, Донецьк (Петровський район, шахти Трудовська та Абакумова) та Донецький аеропорт, окрім того постійно здійснюється підбір та навчання рекрутів до н.з.ф., з метою участі у бойових діях проти військовослужбовців ЗС та правоохоронних органів України.
Громадянин України ОСОБА_6 в травні 2014 року, будучи радикально налаштованою особою, що не сприймає державну владу в Україні, підтримуючи злочинні наміри терористичної організації «Донецька народна республіка», діючи умисно, керуючись власними переконаннями, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, а також впливу на прийняття рішень органами державної влади та органами місцевого самоврядування України, добровільно увійшов до складу незаконного збройного формування «1 взводу 1 роти бригади « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (в подальшому 11 ОМБР, в/ч НОМЕР_2 ) терористичної організації «ДНР», яку утворено 07.04.2014 року у м. Донецьку, одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України - тобто стійкого об'єднання невизначеної кількості осіб (більше трьох), що створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів.
ОСОБА_6 відомо, що зазначений підрозділ терористичної організації «Донецька народна республіка» не відноситься до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України», «Про міліцію», «Про Державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими передбачено створення та функціонування збройних формувань України.
Влітку 2014 року ОСОБА_6 взяв участь у боях між українською армією та проросійськими терористичними угрупуванням, в складі бригади « ІНФОРМАЦІЯ_2 » під Савур-Могилою Шахтарського району, Донецької області, в ході яких загинули військові ЗС України (близько 20-ти загиблих).
У складі 11 ОМСП (бригади « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») ОСОБА_6 з 2014 року по даний час також брав та бере активну участь у бойових діях проти військовослужбовців ЗС України та працівників правоохоронних органів по захисту позицій терористичної організації «ДНР» поблизу ІНФОРМАЦІЯ_4 , Пантелеймоновка, АДРЕСА_2 , в результаті яких загинули та були поранені військовослужбовці ЗСУ, вчиняючи дії, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей та заподіюють значну майнову шкоду.
Відповідно ст.129 Конституції України, ст.7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.
Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, знає про розпочате щодо нього кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування та знаходиться при цьому в районі проведення антитерористичної операції в Донецькій області, ухвалою суду від 17.12.2020 року прийнято рішення про здійснення спеціального судового провадження стосовно вказаного вище обвинувального акту та, відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченого. У зв'язку з цим обвинувачений ОСОБА_6 не був допитаний судом в якості обвинуваченого по суті пред'явленого йому обвинувачення.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо(п.п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).
Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 10 КПК України, суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
Обвинувачений ОСОБА_6 , будучи обізнаним, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру, та обвинувальний акт спрямовано до суду, у судові засідання не з'явився, незважаючи на судові повістки (оголошення), надані до газети «Урядовий кур'єр».
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні із обвинуваченням ОСОБА_6 не погодився, вважає вину останнього у вчиненні інкримінованого йому злочину не доведеною.
Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України стверджується наступними дослідженими та перевіреними під час судового слідства доказами:
-Витягом з ЄРДР №22019260000000032 від 24.10.2019 року, з якого вбачається, що 24.10.2019 року до ЄРДР за матеріалами правоохоронних органів було внесено відомості відносно ОСОБА_6 у зв'язку з вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України (а.п.1-2 Том 1);
-Постановою про виділення матеріалів із кримінального провадження в окреме провадження від 24.10.2019 року (а.п.3-5 Том 1);
-Листом начальника слідчого відділу Управління СБ України в Чернівецькій області від 29.08.2019 року, відповідно до якого на виконання доручення встановлено, що ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території м.Донецьк і повертатися на територію, підконтрольну Українській владі наміру не має (а.п.115-116 Том №1);
-Висновком експерта №1456-К від 28.12.2018 року, згідно якого зображення особи чоловічої статті у військовій формі, яка на часовому проміжку з 00 хв. 48 сек. по 01 хв. 15 сек. надає інтерв'ю як ополченець «Захар» у відео файлі під назвою «Меморіальна плита в честь пам'яті «Олега Гришина» на диску, для ідентифікації особи та фото портретної експертизи придатне. Особа чоловічої статі у військовій формі, яка на часовому проміжку з 00 хв. 48 сек. по 01 хв. 15 сек. надає інтерв'ю як ополченець «Захар» у фотофайлі під назвою «Меморіальна плита в честь пам'яті «Олега Гришина» на диску та особа у зразку зовнішності громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що міститься у фото файлі «0000000379676661.jpeg» на диску, а саме на фото з банківською карткою, отриманою з АТ «Приватбанк», є однією особою (а.п.171-182 Том 1);
-Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Чернівці від 06.12.2018 року, відповідно до якої слідчому було надано тимчасовий доступ до документів, які містять охоронювану законом таємницю, що перебувають у володінні оператора телекомунікації ПрАТ «ВФ Україна» щодо абонента телефонної мережі стільникового зв'язку НОМЕР_3 , яким користувався ОСОБА_6 (а.п.187 Том 1).
-Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 21.12.2018 року, у ході проведення якого було вилучено оптичний диск з надписом ІНФОРМАЦІЯ_5 «727/3444/18» (а.п.188-191 Том 1);
-Протоколом за результатами проведення негласної слідчої дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонента НОМЕР_3 від 30.10.2017 року. На диску наявна інформація про з'єднання абонента у період часу з 01.09.2017 року по 07.09.2017 року. У межах запитуваного періоду часу зафіксовано багато численні телефонні розмови вказаного номеру мобільного телефону, із змісту яких вбачається, що абонент обговорює проходження військової служби в ДНР (а.п.202-213 Том 1);
-Протоколом за результатами проведення негласної слідчої дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонента НОМЕР_4 від 21.12.2017 року. На диску наявна інформація про з'єднання абонента ОСОБА_7 у період часу з 03.10.2017 року по 07.10.2017 року. У межах запитуваного періоду часу зафіксовано телефонні розмови вказаного номеру мобільного телефону із ОСОБА_6 з приводу діяльності незаконного формування «11 Єнаківсько-Дунайського полку 1 армійського корпусу народного ополчення ДНР» (а.п.2-4 Том 2);
-Протоколом про проведення негласної слідчої дії від 06.02.2018 року - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонента НОМЕР_3 . На диску наявна інформація про з'єднання абонента у період часу з 19.12.2017 року по 30.12.2017 року. У межах запитуваного періоду часу зафіксовано, що телефонні розмови вказаного номеру мобільного телефону відбувалися в м.Донецьк, абонент контактує з ОСОБА_7 щодо виїзду на непідконтрольну Україні територію (а.п.14-20 Том 2);
-Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Чернівці від 07.12.2017 року було задоволено клопотання слідчого та ухвалено провести допит у судовому засіданні свідка ОСОБА_8 (а.п.50 Том 2);
-Журналом судового засідання від 07.12.2017 року та технічним записом до нього (а.п 51-52 Том 2);
-Протоколом огляду від 01.02.2018 року, в ході якого було оглянуто аудіо запис, на якому зафіксовано допит свідків у судовому засіданні ОСОБА_8 . Із даного протоколу встановлено, що свідок ОСОБА_8 повідомив суду, що проходив військову службу у н.з.ф. «11 Дунайсько-Єнакієвський мотострілковий полк ІНФОРМАЦІЯ_6 » з серпня 2014 року по лютий 2017 року. Разом із ним у взводі проходив військову службу ОСОБА_6 . Останній приймав участь у бойових діях на АДРЕСА_3 (а.п.53-59 Том 2);
-Протоколом огляду відеоматеріалу від 06.03.2018 року, розміщеного в мережі Інтернет на сайті ЮТЮБ « ІНФОРМАЦІЯ_7 ». Відео представляє собою репортаж, висвітлений на телеканалі «Юніон». На 00 хв. 47 сек. В кадрі з'являється особа ополченець «Захар», яка зазначає, що ОСОБА_9 був його командиром .(а.п.60-63 Том 2);
-Протоколом огляду інтернет-сторінки, розміщеного в мережі Інтернет на сайті «Миротворець» від 26.07.2017 року. На вказаному сайті наявна інформація про те, що ОСОБА_6 є учасником незаконного збройного формування «ДНР» .(а.п.64-73 Том 2);
Таким чином, аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд вважає, що органом досудового розслідування правильно кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.1 ст. 258-3 КК України, тобто участь в діяльності терористичної організаціі «Донецька народна республіка».
Суд, оцінивши наведені докази та обставини справи, не вбачає правових підстав для визнання доказів недопустими в порядку ст.89 КПК України.
Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України доведена повністю.
Статтею 17 Закону України від 23.03.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.) Європейський Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) Європейський Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
Конвенцією Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року зобов'язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому відповідно до пункту «а» ст. 2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів або злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.
Поняття терористичної організації визначено в ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року і це є стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
Також, відповідно до ст.1 вищезазначеного закону, терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.
Тобто, терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 ст.258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому саме фактором цілеспрямованого залякування населення як засобу досягнення поставленої мети злочини терористичної спрямованості відрізняються від інших споріднених злочинів.
Суд враховує також Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII, в якому «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями.
Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» від 23 грудня 2005 року №13 роз'яснив, що утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об'єднання для заняття злочинною діяльністю. В частині ж участі у злочинній чи терористичній організації - то відповідно до п.13 даної постанови, вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об'єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.
Таким чином, державним обвинуваченням доведено, що діяльність «ДНР» у складі якого діяло незаконне збройне формування н.з.ф. «11 полк 1 АК ДНР» є терористичною.
При цьому, під час судового розгляду справи, суд враховує, що державним обвинуваченням було доведено, що ОСОБА_6 усвідомлював, що «ДНР» та інші незаконні збройні формування, які структурно входить до силового блоку терористичних організацій «ЛНР» «ДНР» діють на території України саме як терористичні організації, діють на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей, завдають значної майнової шкоди, що призводить до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції, і обвинувачений сприяв у діяльності вищевказаних терористичних організаціях.
Суд також враховує правові позиції, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до яких розслідування терористичних правопорушень, безсумнівно, ставить перед органами влади особливі проблеми. Забезпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від тероризму, та інтересами конкретної людини є надзвичайно складним завданням. Беручи до уваги факт посилення тероризму в сучасному світі, визнана необхідність, яка випливає із самої суті системи Конвенції, забезпечення належної рівноваги між захистом інститутів демократії в інтересах суспільства і захистом прав окремої людини. У контексті статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, саме суд має визначити значимість таких обставин, а також з'ясувати, чи було забезпечено в цій справі рівновагу між застосовними положеннями цієї статті у світлі її конкретного формулювання та її загальним предметом і метою.
Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
Судом під час судового розгляду справи вживалися всі заходи для виклику обвинуваченого ОСОБА_6 до суду та повідомлення про дату і час розгляду справи для забезпечення права на захист.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_10 виду та міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, а також відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий.
Обставини, які пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені.
Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 року зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у межах санкції статті за цей злочин, оскільки даний вид покарання є необхідним для виправлення та перевиховання обвинуваченого.
Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого (підсудного), що випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
Також, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка передбачає, що тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції, з урахуванням чого суд вважає, що ступінь небезпечності ОСОБА_6 для суспільства перевищує положення принципу поваги до особистої свободи, а тому суд не вбачає підстав для застосування ст.ст.69, 75 КК України.
Таку міру суд вважає необхідною не тільки для покарання ОСОБА_6 за вчинене протиправне діяння, а й для його виправлення.
Керуючись ст.ст.368, 370, 374, 395 КПК України, суд -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України і за його вчинення призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту затримання.
Стягнути з засудженого ОСОБА_6 на користь держави понесені судові витрати у розмірі 715 грн. 00 коп.
На вирок суду може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя Шевченківського
районного суду м.Чернівці ОСОБА_1