Справа № 645/4609/19
Провадження № 2/645/218/20
06 лютого 2020 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі :
головуючого судді - Шарка О.П
секретаря судових засідань - Христенко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу,
Позивач Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25039 грн. 53 коп. з кожного у якості відшкодування заподіяної шкоди.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 12 січня 2018 року між Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс та ТОВ "Байер" був укладений Договір страхування транспортного засобу № 1057720, відповідно до умов якого Страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля Шкода, д.н.р. НОМЕР_1 . 18.06.2018 року донька Відповідача, ОСОБА_3 , перебувала вдома на кухні за адресою АДРЕСА_1 . Через деякий час ОСОБА_3 , відкриваючи вікно на кухні не помітила, як на
підвіконні стояла пластикова пляшка, внаслідок того, через вітер пластикова пляшка
опинилася на даху застрахованого автомобіля. Вище вказаний факт встановлений Висновком патрульної поліції Немишлянського ВП ГУНП України в Харківській області від 12.07.2018 р. Також, Позивачем було отримано відповідь від начальника Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області, яким встановлено, що законними представниками
ОСОБА_3 є мати гр. ОСОБА_2 та батько гр.
ОСОБА_1 . Відповідно до п. 4.1.4 Договору страхування база ремонту (калькуляція ТЗ -Гарантійна (авторизована) СТО. Згідно п.4.1.6 Договору страхування розмір безумовної франшизи складає 0 грн. Згідно Рахунку-фактури СТО № АХО-006115 від 19.06.2018 р. вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля склала 50 079,07 грн. На виконання умов Договору страхування, Заяви представника Страхувальника Позивач здійснив виплату страхового відшкодування на підставі Рахунку СТО у розмірі 50079 грн. 07 коп. (п'ятдесят тисяч сімдесят дев'ять гривень 07 копійок), що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Підтвердженням факту проведення ремонтних робіт на СТО Страхувальником є Акт виконаних робіт від 17.09.2018 р., який також доданий до позовної заяви. На день пошкодження застрахованого ТЗ гр. ОСОБА_3 було 12 років, тому відповідальність за її дії відповідно до діючого законодавства України несуть її батьки.
Допитана у судовому засіданні в режимі відеоконференція з Господарським судом Київської області представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, надала суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_1 у ході судового розгляду позовні вимоги не визнала у повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, надала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що Позивачем був укладений Договір страхування транспортного засобу № 1057720), відповідно до умов якого Страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля Шкода, д.н.р. НОМЕР_1 на підставі якого здійснено
виплату страхового відшкодування. Позивач в позовній заяві зазначає та не заперечує той факт, що 18.06.2018 р. донька відповідачів, ОСОБА_3 , перебувала вдома на кухні за адресою АДРЕСА_1 . Через деякий час ОСОБА_3 , відкриваючи вікно на кухні не помітила, як на
підвіконні стояла пластикова пляшка, внаслідок того, через вітер пластикова пляшка
опинилася на даху застрахованого автомобіля. На думку відповідача, позивачем не враховано норми ст. 1187 ЦК України та не доведено, що в даному
випадку шкода заподіяна застрахованому автомобілю саме джерелом підвищеної небезпеки, пластикову пляшку не можна відносити до джерела підвищеної
небезпеки та її падіння через вітер, не можна віднести до діяльності пов'язаної з
використанням, зберіганням або утриманням джерела підвищеної небезпеки. Також Позивачем не доведено та не надано належних та допустимих доказів, того
що шкода, завдана застрахованому автомобілю Відповідачами чи
ОСОБА_3 та (або) з їх вини. Що доводить відсутність винної особи. Матеріали ЖЄО №12983 від 18.06.2018 р. заведені на підставі заяви ОСОБА_4 (особи
в користуванні якої знаходилось авто) списані у справу, що підтверджується відповідним висновком. Слідством не встановлено об'єктивних даних про наявність у даній події ознак складів будь яких- злочинів. Обставин кримінального характеру виявлено не було. Що, на думку відповідача, знов таки доводить відсутність винної особи в даному випадку. Відповідно до ст. 1178 ЦК України, шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла
14), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Представник відповідача зазначає, що не можна вважати падіння пляшки із-за вітру на застрахований автомобіль, ухиленням від батьківських обов'язків чи неналежний нагляд за дитиною. Також доказом належного та сумлінного виховання ОСОБА_5 батьками є те, що Відповідачі у справі, жодного разу, не притягались до кримінальної чи адміністративної відповідальності з приводу не належного виконання батьківських обов'язків, або з будь якого іншого приводу.
Представник позивача надала суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що у Відзиві представник відповідачів зазначає статтю 1187 ЦК України, яка визначає поняття джерела підвищеної небезпеки, та зазначає, що пляшка не є джерелом підвищеної небезпеки. При цьому, Позивачем в позовній заяві не зазначалося, що пляшка є джерелом підвищеної небезпеки. Випадок із застрахованим ТЗ Шкода, д.н. НОМЕР_1 стався виключно через необережні дії доньки Відповідачів, що встановлено Висновком патрульної поліції Немишлянського ВП ГУНП України в Харківській області від 12.07.2018 р., а саме ОСОБА_3 перебувала вдома на кухні та, відкриваючи вікно на кухні, не помітила, як на підвіконні стояла пластикова пляшка, внаслідок того, через вітер пластикова пляшка опинилася на даху застрахованого автомобіля. шкода, завдана майну, має бути відшкодована винною особою не лише
у випадку завдання такої шкоди джерелом підвищеної небезпеки, а й у будь-якому
випадку, коли є факт заподіяння такої шкоди. Також, представником ОСОБА_6 зазначено, що Позивачем не доведено факту, що
шкода, завдана саме Відповідачами чи ОСОБА_3 . Таке твердження не відповідає доказам, наявним у матеріалах справи, оскільки Висновок поліції від 12.07.2018 року встановив неправомірні дії малолітньої доньки відповідачів. Відповідно до Висновку поліції не виявлено обставин кримінального характеру, проте, на думку представника позивача, це не звільняє відповідачів від цивільної відповідальності, яку передбачено ст. 1166
Цивільного кодексу України. Характеристика, додана до Відзиву представником Відповідачів, жодним чином не спростовує факту завдання шкоди донькою Відповідачів, а також не звільняє батьків ОСОБА_3 від відповідальності за пошкодження застрахованого ТЗ Шкода, д.н. НОМЕР_1 перед позивачем.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася заздалегідь і належним чином.
Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.
Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.
Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.
Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.
З огляду на вказані норми закону позивач, обравши певний спосіб захисту цивільного права перед судом, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що надані підприємствами - виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг відомості про заборгованість є неправомірними , які порушують, не визнають або оспорюють охоронювані законом його цивільні права.
Відповідач, зі свого боку, зобов'язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.
Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У ході судового розгляду встановлено, що 12 січня 2018 року між Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс та ТОВ "Байер" був укладений Договір страхування транспортного засобу № 1057720, відповідно до умов якого Страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля «Шкода», д.н.р. НОМЕР_1 .
Як вбачається з копій матеріалу ЖЄО №12983 від 18.06.2018 року, 18 червня 2018 року до немишлянського відділу поліції ГУНП в харківській області надійшла заява ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактом того, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кинула пляшку на дах автомобіля «Шкода», д.н.р. НОМЕР_1 , чим були заподіяні матеріальні збитки.
Згідно Рахунку-фактури СТО № АХО-006115 від 19.06.2018 р. вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля склала 50 079,07 грн. На виконання умов Договору страхування, Заяви представника Страхувальника Позивач здійснив виплату страхового відшкодування на підставі Рахунку СТО у розмірі 50079 грн. 07 коп. (п'ятдесят тисяч сімдесят дев'ять гривень 07 копійок), що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Як вбачається з Висновку по розгляду матеріалу ЖЄО №12893 від 18 червня 2018 року, затвердженого 12 липня 2018 року Начальником Немишлянського ВП ГУНП України в Харківській області, в ході роботи за матеріалом було становлено, що 18 червня 2018 року, малолітня ОСОБА_3 перебувала вдома у своїй кухні, відкриваючи вікно, не помітила, як на підвіконні стояла пластикова пляшка, яка через вітер опинилася на даху машини ОСОБА_4 . На підставі вищевикладеного, та того факту, що у визначений законодавством термін розгляду матеріалів, встановити об'єктивних даних про наявність у даній події ознак складів будь - яких злочинів, не виявилося можливим. Подальшу перевірку припинено. Матеріал перевірки списаний у справу.
Зазначений Висновок по розгляду матеріалу ЖЄО №12893 від 18 червня 2018 року в установленому законом порядку ніким не оскаржувався.
Представник позивача зазначає, що згідно ст. 27 ЗУ "Про страхування", ст. 993ЦКУ до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат
переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове
відшкодування, має до особи, відповідальній за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 1188 ЦКУ шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел
підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно статті 1166 ЦК України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 27 ЗУ "Про страхування", ст, 993 ЦК України до страховика, який виплатив
страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке
страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи,
відповідальній за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою
особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого
відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 1178 ЦК України, шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла 14), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Висновок по розгляду матеріалу ЖЄО №12893 від 18 червня 2018 року не може бути достатнім доказом, який свідчить про несумлінне здійснення або ухилення відповідачами від здійснення виховання та нагляду за малолітньою донькою - ОСОБА_3 та, відповідно, що шкода, завдана застрахованому автомобілю Відповідачами чи ОСОБА_3 та (або) з їх вини, що стало безпосереднім наслідком спричинення збитків позивачеві.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої). Кожна сторона, у відповідності до ч.1ст. 81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Рішенням у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії» від 23.05.1993 р. ЄСПЛ вказав, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, а також, що вкрай важливо, відповісти на них. Суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 1.07.2003 р.)
Так, підставою застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків є наявність повного складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; 2) шкідливий результат такої поведінки (збитки); 3) причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками; 4) вина правопорушника.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Стосовно інших різноманітних доводів позивача та відповідачів суд, оцінюючи в сукупності усі надані докази, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини стосовно того, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" від 18 липня 2006 року)
Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги позивача не знайшли своє повне підтвердження, є необґрунтованими, та не доведеними та такими, що не підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу - відмовити у повному обсязі
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Надруковано в нарадчій кімнаті.
Повний текст рішення виготовлено 12 лютого 2020 року.
Головуючий-суддя: