Справа № 643/17022/20
Провадження № 2/643/1615/21
12.01.2021 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: Новіченко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Бабельник І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить суд:
- розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про що 27.12.2014 року складено відповідний актовий запис № 718;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 1 100, 00 грн. на місяць до досягнення дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що 27.12.2014 року між ним та відповідачем було укладено шлюб, від якого вони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, спільне життя з відповідачем не склалося у зв'язку з несумісністю характерів, з цього приводу в сім'ї почали часто виникати сварки та конфлікти, що призводило до погіршення відносин та розладу в сім'ї. Останнім часом вони жили кожен своїм життям і не намагалися перейматися проблемами іншого. Крім того, відповідач не надає жодної матеріальної допомоги як позивачу, так і їх дітям. У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів як на своє утримання, так і на утримання дітей.
Позивач у судове засідання 12.01.2021 року не з'явився, проте до Московського районного суду м. Харкова подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги про розірвання шлюбу позивач підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх, подружнє життя з відповідачем не ведуть з 01 вересня 2020 року, примирення неможливе.
Одночасно позивачем подано до суду заяву про відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання двох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 1 100, 00 грн. на місяць до досягнення дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.
Відповідач у судове засідання 12.01.2021 року не з'явився, проте подав до суду заяву, відповідно до змісту якої відповідач просить суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги в частині розірвання шлюбу просить задовольнити повністю, подружнє життя з позивачем вони не ведуть з 01.09.2020 року, примирення неможливе.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина 4 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України.
Розглянувши подані заяви і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
27.12.2014 року між позивачем, ОСОБА_1 , та відповідачем, ОСОБА_2 , було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії № НОМЕР_1 , виданим Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 718.
Від сумісного проживання подружжя має сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 02.07.2015 та свідоцтвом про народження № НОМЕР_3 від 04.12.2018.
Сімейне життя позивача та відповідача не склалось, фактично шлюбні відносини між сторонами припинено, сім'я розпалася та існує формально, примирення подружжя неможливо, а подальше спільне проживання і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання шлюбу підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 24 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Як на тому наголошено у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 605/434/18, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Положеннями частин 3 та 4 Сімейного кодексу України унормовано, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Отже, одним із принципів побудови сімейних та шлюбних відносин є принцип вільної згоди та добровільності їх існування. Шлюбні відносини тривають доти, доки існує бажання подружжя і надалі виконувати сімейні функції і надалі реалізовувати завдання сім'ї. Кожен з подружжя у будь-який час за наявності підстав, які унеможливлюють подальше шлюбне життя, має право висловити своє бажання розірвати шлюбні відносини. Реалізація цього права, яким наділений кожен з подружжя, повинна відбуватися з чіткім дотриманням матеріальних та процесуальних норм, для запобігання порушення інтересів іншого з подружжя або прав та інтересів дітей.
Згідно з частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Частиною 3 статті 105 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Положеннями статті 111 Сімейного кодексу України передбачено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи.
З аналізу статті 111 Сімейного кодексу України вбачається, що заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може відкласти розгляд справи та призначити подружжю строк для примирення, як це визначено частиною сьомою статті 240 Цивільного процесуального кодексу України.
Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов'язком.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14.01.2020 у справі № 200/952/18, від 10.06.2020 у справі № 643/5316/18.
Таким чином, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Вирішуючи вказаний спір, суд виходить з того, що побудова сімейних відносин повинна здійснюватись на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки та не може будуватися на примушені сторони до навіть формального знаходження в зареєстрованому шлюбі та в подружніх відносинах.
Судом встановлено, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися 01 вересня 2020 року, спільне господарство вони не ведуть, між сторонами втрачено взаєморозуміння та почуття любові, примирення подружжя, подальше спільне життя та збереження шлюбу між ними неможливо і суперечить інтересам подружжя.
Приймаючи до уваги, що причини, які спонукають позивача та відповідача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в частині розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання двох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 1 100, 00 грн. на місяць до досягнення дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, суд зазначає наступне.
Так, 12.01.2021 року позивачем до канцелярії Московського районного суду м. Харкова подано заяву згідно зі статтею 206 Цивільного процесуального кодексу України про відмову від позову в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання двох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 1 100, 00 грн. на місяць до досягнення дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.
Розглянувши вищевказану заяву позивача про відмову від позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 вищевказаної норми процесуального права передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з п. 1 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Враховуючи, що відмова від позову є формою реалізації передбаченого статтею 13 Цивільного процесуального кодексу України принципу диспозитивності цивільного судочинства, наслідки відмови від позову позивачу відомі та зрозумілі, що безпосередньо вбачається зі змісту поданої ним заяви, суд дійшов висновку про прийняття відмови позивача від частини позовних вимог.
У зв'язку з тим, що позивач з власної ініціативи письмовою заявою відмовився від позову в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання двох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 1 100, 00 грн. на місяць до досягнення дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, і відмова прийнята судом, провадження у справі підлягає закриттю на підставі частини 3 статті 206 та пункту 4 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 206, 255, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 105, 110-112 Сімейного кодексу України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
2. Розірвати шлюб, зареєстрований 27 грудня 2014 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у Жовтневому відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 718.
3. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_5 ».
4. Згідно зі ст. 115 Сімейного кодексу України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
5. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
6. Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання двох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 1 100, 00 грн. на місяць до досягнення дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.
7. На підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України закрити провадження у справі № 643/17022/20 в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання двох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 1 100, 00 грн. на місяць до досягнення дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.
8. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
9. Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ).
10. Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ).
Суддя Н.В. Новіченко