Р I Ш Е Н Н Я
13.01.2021 року
м. Лозова Харківської області
Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:
головуючого - Харабадзе К.Ш.,
за участю секретаря - Фалькової І.М.,
Справа № 629/6132/20
Номер провадження 2-а/629/2/21
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 )
відповідач - інспектор 7 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Горобей Олександр Андрійович (місцезнаходження за адресою: м. Дніпро, площа Троїцька, 2а)
третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України (місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Ф.Ернста, 3, адреса для листування м. Дніпро, площа Троїцька, 2а )
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
23.12.2020 року позивач звернувся до суду із адміністративним позовом інспектор 7 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Горобей Олександр Андрійович , в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ДПО18 № 74235 від 14.12.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), закрити провадження у справі за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України сплачений судовий збір у розмірі 420,40 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.12.2020 року відносно нього інспектором 7 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Горобей О.А. складено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 74235 про визнання винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 520 гривень. Копія оскаржуваної постанови отримана ним 14.12.2020 року. Відповідно до оскаржуваної постанови, його було визнано винуватим у тому, що він 14.12.2020 року о 05:48 год. на трасі М29 159 км Новомосковського району Дніпропетровської області, керуючи автомобілем марки Фольцваген Туарег, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не пред'явив на вимогу інспектора страховий поліс, чим допустив порушення вимог ч. 1 ст. 126 КУпАП. Згідно чинного законодавства, контроль за наявністю полісів (договорів) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів може здійснюватися відповідними підрозділами Національної поліції лише з визначених законодавством підстав, а саме при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та при оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом вчиненого правопорушення у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Однак, як вбачається з оскаржуваної постанови, протокол про адміністративне правопорушення поліцейським не складався, також постанова не містить відомостей про фіксування з використанням нагрудної камери інспектора, тощо. За таких обставин, оскільки оскаржуваною постановою не зафіксовано вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху, а також не складався протокол про порушення Правил дорожнього руху, вчинення дорожньо-транспортної пригоди також не зафіксовано, то відповідно оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення оформлена в порушення норм матеріального права, а тому є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Позивач в судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення справи від нього не надходило, його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив.
У судовому засіданні встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Постановою інспектора 7 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Горобей Олександр Андрійович від 14.12.2020 року, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за те, що він 14.12.2020 року о 05:48 год. на трасі М29 159 км Новомосковського району Дніпропетровської області, керуючи автомобілем марки Фольцваген Туарег, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не пред'явив на вимогу інспектора страховий поліс.
Вказана постанова складена на місці зупинки на трасі М29 159 км Новомосковського району Дніпропетровської області, тобто в межах адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється юрисдикція УПП в Дніпропетровській області, відповідно до повноважень органів Національної поліції, встановлених статтею 222 КУпАП щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно п. 2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена в тому числі за ст. 126 КУпАП, виносяться на місці вчинення адміністративного правопорушення. Поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення, визначені у статті 222 КУпАП.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлені основні права та обов'язки водія транспортного засобу, якими, зокрема, вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 2.1 ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Перелік підстав для зупинки транспортного засобу наведений у ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Так, п.п.1,3 ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху або якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Водночас, відповідно до п.21.2 ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред'явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред'явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними.
Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 15.03.2019 року в справі №686/11314/17 та від 22.10.2019 року в справі №161/7068/16-а.
За приписами частини 1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, даний вид відповідальності може наставати до особи, водія транспортного засобу, під час його експлуатації за умови відсутності або не бажанні пред'явлення для перевірки, серед інших необхідних документів - поліса.
Так, Закон України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (пункт 1.8 статті першої цього Закону).
Відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.
При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Тобто, право для витребування полісу відповідним підрозділом Національної поліції у водія транспортного засобу виникає за наявності двох виключних випадків, передбачених Законом № 1961-IV, які не мали місце в даних правовідносинах
Необхідно зазначити, що судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження до відповідача, в якій роз'яснено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, проте, відповідачем беззаперечних та достовірних доказів на підтвердження викладених ним обставин до суду надано не було, і не повідомлено суд про причини їх не надання чи не можливості їх надання, жодних клопотань з боку відповідача відносно цього до суду заявлено не було.
Згідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин вина відповідача не може вважатись доведеною.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі Аллене де Рібермон проти Франції підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1)
У відповідності до вимог закону відповідачем не надано доказів правомірності своїх дій, не спростовано доводи позивача та не поданого жодного безспірного доказу, який би свідчив про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 74235 від 14.12.2020 року, складена інспектором 7 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Горобей Олександром Андрійовичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 520 гривень підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до квитанції № 253Т002W9F від 21.12.2020 року позивачем за подання позову до суду було сплачено судових збір у розмірі 420 гривень 40 копійок.
Відповідач інспектор 7 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Горобей Олександр Андрійович виносив оскаржувану постанову в порядку ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органу Національної поліції - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції.
Відтак на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань цього підрозділу Національної поліції слід стягнути судовий збір в сумі 420,40 гривень.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 77, 241, 243-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора 7 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Горобей Олександра Андрійовича серії ДПО18 № 74235 від 14.12.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Закрити справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 гривень 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Згідно п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1
відповідач - інспектор 7 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Горобей Олександр Андрійович, місцезнаходження за адресою: м. Дніпро, площа Троїцька, 2а.
третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Ф.Ернста, 3, адреса для листування м. Дніпро, площа Троїцька, 2а
Суддя: К.Ш.Харабадзе