Номер справи 623/3739/20
Номер провадження 2/623/108/2021
іменем України
13 січня 2021 року м. Ізюм
Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Герцова О.М.,
за участю секретаря судового засідання Рзаєвої І.С.,
розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюм цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.
В обґрунтування свого позову зазначив, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Разом з позивачем в будинку зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . З 2015 року і до теперішнього часу за місцем реєстрації відповідачі не проживають та їх особистих речей в будинку не має. Фактичне місце перебування відповідачів не відоме.
Позивач ОСОБА_1 просив його позовні вимоги задовольнити, справу розглядати без його участі.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки не повідомили, відзив на позов не надали. Суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 223 ЦПК України та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .(згідно договору дарування жилого будинку від 10.10.2003 року).
Відповідно до довідки про не проживання особи за місцем реєстрації від 10.10.2020 року видану головою квартального комітету №19 ОСОБА_4 - гром. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в житловому будинку АДРЕСА_1 з 2015 року не проживають.(а.с.7)
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Конституцією України(ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316,317,319,321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені ст.ст.16,386,391 ЦК України.
У відповідності до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст. 72 ЖК визнання особи, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені терміни проводиться в судовому порядку.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житлом у житловому будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрація місця проживання особи здійснюється органом реєстрації на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.10,12,81,89,223,259,264,265,268,280-282 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням задовольнити в повному обсязі.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланнямhttp://reyestr.court.gov.ua.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд або безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: О.М.Герцов