621/115/19
1-кп/621/65/21
іменем України
13 січня 2021 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
за участю сторін судового провадження:
з боку обвинувачення: прокурора - ОСОБА_3 ,
з боку захисту: обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві кримінальне провадження № 12018220260001079 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Таранівка Зміївського району Харківської області, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- вироком Зміївського районного суду Харківської області від 19.08.2002 за ч. 2 ст. 206, ч. 1 ст. 186, ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі;
- вироком Зміївського районного суду Харківської області від 03.03.2005 за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років 3 місяців 19 днів позбавлення волі; звільнений 08.04.2009 постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.03.2009 на невідбутий термін 2 місяці 14 днів;
- вироком Зміївського районного суду Харківської області від 23.11.2011за ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 9 років позбавлення волі; звільнений 21.03.2016 рішенням Сихівського районного суду м. Львів від 11.03.2016 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
20.11.2018 у вечірній час, близько 20 год 00 хв, ОСОБА_4 , який знаходився за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_6 , під час сварки з ОСОБА_7 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, навмисно наніс один удар долонею та один удар кулаком по голові ОСОБА_7 , а також не менше двох ударів обутою ногою по тулубу ОСОБА_7 .
В результаті вказаних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_7 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи №12-17/172-ВЛ/18 від 09.01.2019 завдано тілесні ушкодження: закриту черепно-мозкову травму у вигляді: синця в лівій скуластій області; садна на спинці носа в середній третині; садна в лівій надбрівній області; двох саден на верхньому повіці лівого ока; крововиливів м'яких покровів голови з боку внутрішньої поверхні в лівій лобно-скроневій області, в лівій скроневій області, в лобній області, в скронево-потиличній області праворуч; крововиливу під тверду мозкову оболонку в лівій тім'яно-скроневій області, потиличній області; крововиливу під м'які мозкові оболонки в області тім'яної і скроневої часток лівої півкулі головного мозку, що привело до набряку головного мозку з дислокацією стовбурових структур у великий потиличний отвір, що явилося безпосередньою причиною смерті; закриту тупу травму грудної клітки у вигляді прямих переломів 3, 4 правих ребер по середньо-ключичній лінії; синець на лівому передпліччі, садна на правій кисті.
Відповідно до п. 4.8 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», закрита черепно-мозкова травма по ступеню тяжкості має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя згідно п.п. 2.1.1а) 2.1.2, 2.1.3 г) зазначених Правил; закрита тупа травма грудної клітки по ступеню тяжкості має ознаки тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості згідно п.п. 2.2.1 а), б), в) 2.2.2 Правил; садна та синець по ступеню тяжкості - легкі тілесні ушкодження, згідно п.п. 2.3.2б), 2.3.5 Правил.
Внаслідок вищевказаної черепно-мозкової травми 21.11.2018 настала смерть ОСОБА_7 , безпосередньою причиною якої, відповідно до висновку судово-медичної експертизи став набряк - дислокація головного мозку, травматичний субдуральний крововилив, ушкодження внаслідок контакту з тупим предметом.
Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково не спростовував факту конфлікту та нанесення ударів ОСОБА_7 , однак вважав, що його дії не могли спричинити смерть потерпілого. Показав про те, що прийшов до своєї знайомої, яка зателефонувала з проханням захистити її від дій ОСОБА_7 . У будинку ОСОБА_6 , побачив ОСОБА_7 , який сидів на стільці, зробивши йому зауваження вдарив його два рази кулаком правої руки в ліву частину голови. Від ударів ОСОБА_7 падав на підлогу. В подальшому разом з ОСОБА_8 , витягли ОСОБА_7 з будинку та залишили на вулиці. Коли він ішов додому від ОСОБА_6 . ОСОБА_7 на отому місці, де вони його залишили, не було. Як потім йому повідомила ОСОБА_6 наступного ранку ОСОБА_7 приходив до неї вибачатись. Усвідомлює спричинення тілесних ушкоджень, але заперечує, що його діями спричинені тяжкі тілесні ушкодження, які потягли смерть потерпілого.
Свідок ОСОБА_6 показала суду про те, що 20.11.2018 за місцем її проживання перебував ОСОБА_7 , де вони вживали спиртні напої, після чого останній почав наносити їй удари. Вона зателефонувала ОСОБА_9 , з проханням про допомогу. До неї прийшли ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 . Чи наносив будь-хто з присутніх тілесні ушкодження ОСОБА_7 , вона не бачила, оскільки перебувала у стресовому стані. На час їх спілкування у ОСОБА_7 були тілесні ушкодження, які він, ймовірно, отримав в ході конфлікту з невідомою особою.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні вказав на факт перебування у будинку ОСОБА_6 , підтвердив факт нанесення ОСОБА_4 удару по щоці ОСОБА_7 , після якого останній впав зі стільця. Вподальшому він разом з обвинуваченим вивели ОСОБА_7 на подвір'я, де останній впав на землю, піднявшись пішов у невідомому напрямку. Показав про те, що зі слів якихось осіб йому відомо, що ОСОБА_7 були спричинені тілесні ушкодження до події 20.11.2018. За яких обставин, у який час та зі слів кого, він сказати не міг.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що вона разом з братом ОСОБА_4 , відгукнулась на прохання ОСОБА_6 про допомогу, прийшли за адресою її проживання. Між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виник конфлікт в ході якого ОСОБА_4 наніс ОСОБА_7 удар по обличчю, останній впав на підлогу, ОСОБА_4 , штовхнув його ногою, ОСОБА_7 піднявся і його вивели з будинку. Свідок вказала на факт наявності на обличчі ОСОБА_7 слідів побиття до часу нанесення ушкоджень ОСОБА_4 .
У судовому засіданні досліджені письмові докази:
- протокол огляду місця події від 21.11.2018, в ході якого о 21 год 00 хв 21.11.2018 проведено огляд кімнати № 3 Вовчанського геріатричного пансіонату за адресою: АДРЕСА_3 , в якій було виявлено труп ОСОБА_7 (а.п.159-161);
- висновок експерта від 09.01.2019 № 12-17/172-ВЛ/18, згідно якого у ОСОБА_7 наявні наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді: синців в навколоочних областях; синця в лівій скуластій області; садна на спинці носа в середній третині; садна в лівій надбрівній області; двох саден на верхньому повіці лівого ока; крововиливів м'яких покровів голови з боку внутрішньої поверхні в лівій лобно-скроневій області, в лівій скроневій області, в лобній області, в скронево-потиличній області, в потиличній області праворуч; крововиливу під тверду мозкову оболонку в лівій тім'яно-скроневій області, потиличній області; крововиливу під м'які мозкові оболонки в області тім'яної і скроневої часток лівої півкулі головного мозку, що привело до набряку головного мозку з дислокацією стовбурових структур у великий потиличний отвір, що явилося безпосередньою причиною смерті; закрита тупа травма грудної клітки у вигляді прямих переломів 3, 4 правих ребер по середньо-ключичній лінії; синець на лівому передпліччі, садна на правій кисті. Вищевказані ушкодження утворилися: закрита черепно-мозкова травма, закрита тупа травма грудної клітки та синець від ударної дії тупого твердого предмета (предметів); садна - від дії тупого предмета (предметів) по механізму тертя, і могли бути отримані за 12-24 годин до настання смерті.
Керуючись п. 4.8 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6 закрита черепно-мозкова травма по ступеню тяжкості має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя згідно п.п. 2.1.1а), 2.1.2, 2.1.3 г) зазначених Правил; закрита тупа травма грудної клітки по ступеню тяжкості має ознаки тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості згідно п.п. 2.2.1 а), б), в), 2.2.2 Правил; садна та синець по ступеню тяжкості - легкі тілесні ушкодження, згідно п.п. 2.3.2б), 2.3.5 Правил.
При судово-медичній експертизі крові від трупа ОСОБА_7 будь-які спирти не виявлені.
При судово-медичній експертизі зразка крові від трупа ОСОБА_7 встановлена її належність до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В (а.п. 184-191);
- протокол проведення слідчого експерименту від 12.12.2018, в ході якого ОСОБА_4 показав, що в кінці листопада 2018 року у вечірній час він повернувся з роботи та перебуваючи у себе вдома отримав телефонний дзвінок від своєї знайомої ОСОБА_6 , яка повідомила, що її побив колишній співмешканець. Після цього, ОСОБА_4 прийшов до ОСОБА_6 додому (остання мешкає неподалік від обвинуваченого) та побачив її колишнього співмешканця, який сидів на табуреті. ОСОБА_4 , помітивши у ОСОБА_6 на обличчі гематому, спитав у чоловіка навіщо останній вдарив жінку. Проте чоловік нічого не відповів та ОСОБА_4 вдарив його долонею руки та останній впав на кучу одежі. Після цього, чоловік піднявся та знову сів на стілець. Після словесного конфлікту обвинувачений знову вдарив чоловіка в область голови зліва, показавши механізм нанесення удару, та ОСОБА_7 знову впав на пілогу. Після цього, ОСОБА_4 разом із співмешканцем своєї сестри ОСОБА_10 , прізвище якого ОСОБА_8 , взяли ОСОБА_7 за руки та ноги та винесли на узбіччя дороги, навпроти домоволодіння ОСОБА_6 , де поклали на дорогу. ОСОБА_7 піднявся, а ОСОБА_4 та ОСОБА_8 повернулися до домоволодіння ОСОБА_6 (а.п. 169-172);
- додатковий висновок експерта від 16.01.2019 № 12-14/5-Зм/19, згідно якого на тілі трупа ОСОБА_7 виявлені наступні тілесні ушкодження: голови: закрита черепно-мозкова травма у формі синців та садн на обличчі, кровоподтечності з крововиливами в м'які покриви голови збоку їх внутрішньої поверхні в лівій лобово-скроневій області, в правій скронево-потиличній області, крововиливів під тверду мозкову оболонку в лівій тім'яно-скроневій області, в потиличній області, крововиливів під м'які мозкові оболонки в тім'яній і скроневій області лівої півкулі головного мозку; тулуба: закрита тупа травма грудної клітки у формі закритих переломів 3, 4 ребер правої половини грудної клітки по середньо-ключичній лінії; кінцівок: синець в області лівого передпліччя, садно в області правої кісті.
Вказані вище тілесні ушкодження мають ознаки прижиттєвості їх утворення, і утворилися від неодноразової дії тупих предметів, з обмеженою травмуючою поверхнею по механізму удару, а вище згадані садна утворилися по механізму - тертя-ковзання, індивідуальні особливості яких своїй травмуючій поверхні не відобразилися, можливо, в результаті завдання ударів руками (кулаками) і озутими ногами нападаючого, і могли бути отримані в строк і при обставинах, вказаних підозрюваним ОСОБА_4 , дані ним в ході проведення слідчого експерименту з його участю, і в ході його допиту в якості підозрюваного, як вказано в ухвалі судді. Причиною смерті ОСОБА_7 явилася вищезгадана закрита черепно-мозкова травма, у формі травматичних субдуральних крововиливів, що ускладнилися у своїй течії розвитком набряку, набрякання головного мозку з дислокацією стволової частини, що і стало безпосередньою причиною смерті. По ступеню тяжкості вищезгадані синець в області правого передпліччя і садно в області правої кисті, як в сукупності, так і кожне окремо відносяться до легких тілесних ушкоджень (згідно п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6). По ступеню тяжкості закрита тупа травма грудної клітки у формі закритих переломів 3, 4 ребер правої половини грудної клітки по середньо-ключичній лінії кваліфікуються як середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, характерні для цього виду травми (згідно п. 2.2.1 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6). По ступеню тяжкості вищезгадана закрита черепно-мозкова травма, що утворилася по єдиному механізмі кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя (згідно п. 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6). Свідчення ОСОБА_4 , дані ним в якості підозрюваного, в ході проведення слідчого експерименту від 12.12.2018 року і в ході його допиту в якості підозрюваного, в цілому не суперечать судово-медичним даним, як в механізмі нанесення тілесних ушкоджень, так і в способі спричинення потерпілому ОСОБА_7 , і відповідають об'єктивним судово-медичним даним, отриманим в ході судово-медичної експертизи, і смерть ОСОБА_7 могла настати внаслідок ударів, нанесених ОСОБА_4 .
Враховуючи характер і локалізацію вищезгаданих тілесних ушкоджень, а також згідно висновків судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 (експ. № 12-17/172-ВЛ/18 від 27.11.2018) потерпілий ОСОБА_7 міг жити проміжок часу, що обчислюється декількома десятками хвилин, декількома годинами по мірі наростання явищ травматичних внутрішньочерепних крововиливів, і смерть ОСОБА_7 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 . Об'єктивних судово-медичних даних, що вказують на спричинення вищезгаданих тілесних ушкоджень самим ОСОБА_7 в результаті само спричинення або при падінні його з висоти власного росту - немає (а.п. 192-193);
- висновок судово-психіатричного експерта від 17.12.2018 № 928, згідно висновків якого ОСОБА_4 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі дисоціального розладу особистості. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними; у період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_4 перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_4 відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а.п. 166-168).
Зазначені докази сумнівів у їх достовірності не викликали, викладені чи посвідчені в них відомості є такими, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження.
Кожний з доказів визнається і оцінюється судом як належний та допустимий, а всі вони у сукупності - достатніми та взаємозв'язаними.
З огляду на викладене та з урахуванням положень кримінального закону суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Щодо доводів сторони захисту стосовно кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 , який умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_7 не мав, у зв'язку з чим дії обвинуваченого належить кваліфікувати як необережний злочин проти життя чи здоров'я, суд виходить з наступного.
Відповідно до висновків судово-медичних експертиз від 09.01.2019 № 12-17/172-ВЛ/18, від 16.01.2019 № 12-14/5-Зм/19 смерть потерпілого ОСОБА_7 настала та знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку із отриманою закритою черепно-мозковою травмою, у формі травматичних субдуральних крововиливів, що ускладнилися у своїй течії розвитком набряку та набряканням головного мозку.
Як пояснив судово-медичний експерт ОСОБА_11 між діями обвинуваченого, який наніс два удари тупим твердим предметом по голові потерпілого та від цих ударів настали наслідки у вигляді травматичних субдуральних крововиливів, що ускладнилися у своїй течії розвитком набряку, набрякання головного мозку з дислокацією стволової частини, що і стало безпосередньою причиною смерті, тобто існує опосередкований причинно-наслідковий зв'язок між нанесеннями тілесних ушкоджень і смертю потерпілого.
У суді першої інстанції експерт ОСОБА_11 підтримав даний ним висновок судово-медичної експертизи.
За нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв'язком між указаним діянням та наслідками, а із суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти шкоди здоров'ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України).
Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК України настає за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
У випадку, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії залежно від наслідків слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати за ст. 119 КК України чи ст. 128 КК України.
Отже, розмежування умисного протиправного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншій людині, що спричинило її смерть (ч. 2 ст. 121 КК України), і вбивство, вчинене через необережність (ч. 1 ст. 119 КК України), здійснюється як за об'єктивною, так і суб'єктивною сторонами цих злочинів, виходячи з фактичних підстав кваліфікації конкретного суспільно небезпечного діяння, зокрема способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень. Якщо особа цілеспрямовано наносячи удари, не конкретизує у своїй свідомості, яку саме шкоду здоров'ю (тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично спричинено ним потерпілому, то в цьому випадку особа діє з невизначеним (неконкретизованим) умислом, за якого вона хоча і бажає спричинити або свідомо припускає спричинення шкоди здоров'ю потерпілого, але при цьому не конкретизує точними межами у своїй свідомості тяжкість своєї шкоди. У таких випадках винувата особа має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_12 підтвердили факт нанесення ОСОБА_4 ударів кулаком по голові ОСОБА_7 , від яких останній декілька разів падав на підлогу. При нанесенні ударів потерпілий ОСОБА_7 сидів, а ОСОБА_4 стояв. Вказане узгоджується із протоколом слідчого експеремента за участю обвинуваченого ОСОБА_4 . Удари ОСОБА_4 наносив у життєво важливий орган голову, а саме, у скроневу частину, удари були значної сили, що підтверджується падінням потерпілого, який за зростом та вагою перевершував антропометрію обвинуваченого. Як наслідок, від цих ударів утворилися набряк головного мозку з дислокацією стовбурових структур у великий потиличний отвір, що потягло за собою смерть потерпілого. Отже, наносячи удари у життєво важливий орган голову потерпілого, обвинувачений ОСОБА_4 свідомо припускав спричинення шкоди здоров'ю потерпілого, але при цьому не конкретизував точними межами у своїй свідомості тяжкість своєї шкоди, тобто діяв з невизначеним умислом.
За таких обставин кваліфікація дій проводиться за наслідками, що настали.
Наведені обставини в сукупності з даними про кількість, характер та локалізацію утворення тілесних ушкоджень свідчать про те, що обвинувачений без будь-якого попередження умисно з великою силою завдаючи два удари кулаками по голові ОСОБА_7 та не менше двох ударів обутою ногою по тулубу потерпілого, передбачав і бажав настання наслідків у виді заподіяння, в тому числі і тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, тобто діяв щодо первинних наслідків з прямим умислом. Щодо спричинення смерті ОСОБА_7 , то має місце необережна форма вини ОСОБА_4 , оскільки завдаючи потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, засуджений не передбачав можливість настання смерті потерпілого, але повинен був і міг це передбачити.
Сталою судовою практикою (постанови Верховного Суду, ухвалені у провадженнях № 51-649км18, 51-2941км18, № 51-6829км18, № 51-654км20, № 51- 1584км20, постанови Верховного Суду України, ухвалені у справах № 5-8кс13, № 5-4кс15, № 5- 25кс15) визначено, що розмежування складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 1 ст. 119 КК України, здебільшого здійснюється за їх суб'єктивною стороною, виходячи з фактичних підстав кваліфікації конкретного суспільно небезпечного діяння, зокрема способу, знаряддя кримінального правопорушення, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень.
В контексті дій обвинуваченого ОСОБА_4 , які охоплювалися його інтелектуальним моментом у виді невизначеного умислу та проявились у вольовому моменті, у нанесенні кулаком цілеспрямованих ударів в життєво важливий орган голову потерпілого та нанесення ударів ного по тулубу ОСОБА_7 , наслідком яких став перелом ребер, що свідчить про його внутрішнє (суб'єктивне) ставлення до бажання спричинення тілесних ушкоджень будь-якого виду, в тому числі і тих, які настали, а саме, тяжких, та з урахуванням необережного ставлення за суб'єктивними ознаками складу кримінального правопорушення до кінцевих наслідків у вигляді смерті потерпілого, то доведеною є кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. Вказаний злочин передбачає подвійну форму вини, яка встановлена в ході судового розгляду.
Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, належить до категорії складних злочинів. З об'єктивної сторони цей злочин характеризується суспільно небезпечними, протиправними діяннями та двома суспільно небезпечними наслідками, що настали: первинні - тяжкі тілесні ушкодження, похідні - смерть. При цьому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинному зв'язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується двома формами вини - умислом (прямим/непрямим) щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого (похідні наслідки).
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував факту нанесення потерпілому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, проте, ставив під сумнів можливість настання смерті потерпілого в результаті його дій.
Така позиція обвинуваченого не узгоджується із висновками додаткової судово-медичної експертизи від 16.01.2019 № 12-14/5-Зм/19, за результатами якої встановлено, що враховуючи характер і локалізацію тілесних ушкоджень, наявних у ОСОБА_7 , останній міг жити проміжок часу, що обчислюється декількома десятками хвилин, декількома годинами по мірі наростання явищ травматичних внутрішньочерепних крововиливів.
Вказане свідчить, що між спричиненням ОСОБА_7 тілесних ушкоджень близько 20 год 00 хв 20.11.2018 та його смертю міг пройти час від 12 до 24 годин, відповідно до висновку есперта № 12-17/172-ВЛ/8 від 09.01.2019, та згідно цього висновку, отримані в цей період часу тяжкі тілесні ушкодження у виді травми голови стали безпосередньою причиною смерті ОСОБА_7 .
Крім того, свідчення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про наявність у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, завданих до часу події, а саме до 20.11.2018, не узгоджуються з об'єктивними судово - медичними даними згідно висновку експерта №12-17/172-ВЛ/18 від 09.01.2019, тому вони не можуть в цій частині нести інформацію щодо предмета доказування по даному кримінальному провадженні.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання, визнається рецидив злочинів.
При призначенні покарання ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 64-68 КК України, враховуючи: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, обставину, що обтяжує покарання, а сме, рецидив злочинів; особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за умисні тяжкі злочини, у тому числі і за злочин проти здоров'я особи, судимість за які не погашена та не знята в установленому законом порядку. Відповідно до висновку судово - психіатричного експерта № 928 від 17.12.2018 у ОСОБА_4 на даний час виявлені не хворобливі особливості особи з позиції нехтування існуючими соціальними правилами, з нездатністю отримувати користь із попередніх покарань. Відповідно до висновку вказаної експертизи ОСОБА_4 встановлено хронічне психічне захворювання у формі дисоціального розладу особистості (F60.2), клінічна картина якого становить типові прояви, що починаються вже в дитячому віці, є неслухняність, непокора, активне нехтування правилами і невизнання жодних авторитетів. Такі діти брехливі, часто тікають з дому, прогулюють заняття в школі, здатні до крадіжок, бійок, вживають алкоголь і наркотики. Типовими для них також є різні види протиправної поведінки. Надалі спостерігають грубу невідповідність між поведінкою і прийнятими в суспільстві соціальними нормами, байдужість до почуттів інших людей. Прояви емоцій такі особи вважають за слабкість, понад усе цінують силу та витривалість. Вважають, що кожен має дбати лише про себе і власні інтереси. Легко вступають у стосунки, але не здатні їх підтримувати, маніпулюють іншими людьми. Мають низьку толерантність до фрустрації, не терплять відмов і поразок, реагують агресією, включаючи насильство. На обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебував, за зареєстрованим місцем проживання скарг на нього не надходило, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини статті, що передбачає покарання за вказаний злочин.
Враховуючи наявність таких ризиків, як можливість вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення, та виключення можливості ухилитись від відбування призначеного судом покарання, що передбачено ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 діб.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_4 в строк відбутого покарання строк попереднього ув'язнення в період з 29.11.2018 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 (шість) місяців.
Застосований у відношенні ОСОБА_4 запобіжний захід - тримання під вартою в державній установі «Харківський слідчий ізолятор», продовжити до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 діб, тобто до 13 березня 2021 року.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з дня взяття під варту - 29 листопада 2018 року, зарахувавши попереднє ув'язнення у строк покарання у виді позбавлення волі із розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.
Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити обвинуваченому та прокурору.
Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя :