Справа № 638/88/21
Провадження № 2/638/79/21
про залишення позовної заяви без руху
12 січня 2021 року суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Щепіхіна В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, -
Адвокат Чумак Р.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру, звернувся до суду з позовною заявою про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Під час вивчення матеріалів заяви було встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, зокрема.
Згідно п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Згідно із п.2 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Положеннями п.5 ч.3 ст.175 та ч.5 ст.177 ЦПК України визначається, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Згідно з вимогами ст. 69 Сімейного Кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК).
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст.60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується придбання майна, що є предметом даного спору, під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а також зазначити, чим підтверджується спільна участь подружжя коштами або працею в набутті спірного майна.
Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У наданому позові заявлені вимоги про поділ спільного майна подружжя.
З позовної заяви вбачається, що ціна позову становить 990 000 грн. 00 коп., проте позивачем не підтверджено зазначену суму відповідними доказами.
Ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна (п.2 ч.1ст. 176 ЦПК України).
Пунктом 16 постанови пленуму ВС України № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» передбачено, що «Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки такий обов'язок покладається на позивача».
Позивачу необхідно надати суду звіт про оцінку майна, яке є предметом позову, а також квитанцію про сплату судового збору, як за подання позову майнового характеру або подати документи про наявність пільг щодо сплати судового збору.
Вказані недоліки перешкоджають відкриттю провадження у справі і підлягають усуненню.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, позовну заяву потрібно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків протягом десяти днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали у встановлений строк, вказані недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - залишити без руху.
Повідомити позивача та його представника про необхідність усунення встановлених судом недоліків позовної заяви у строк не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Роз'яснити позивачу та його представнику, що у разі невиконання вимог суду у встановлений термін, заява буде вважатися неподаною і повернена заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Щепіхіна