Справа № 408/7268/19-ц
2/408/542/20
28 грудня 2020 року смт Біловодськ
Біловодський районний суд Луганської області у складі:
головуючого Соболєва Є.О.,
при секретареві Савенко Т.А.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , в якому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму боргу за договором позики в розмірі 143000,00 грн. та судові витрати в сумі 21268,40 грн.
Від імені позивача до суду з даним позовом звернулось адвокатське об'єднання «Ястребова і партнери», обґрунтовуючи який воно вказало, що 27 травня 2019 року ОСОБА_4 надала позику - грошові кошти в сумі 5000,00 доларів США ОСОБА_2 . Відповідно до розписки, що за своєю природою є договором позики, відповідач взяла в борг у ОСОБА_4 5000,00 доларів США і взяла на себе обов'язок повернути їх з урахуванням 100 доларів США за кожну використану тисячу доларів США в строк до 01 червня 2022 року. Під час складання відповідачем розписки, між сторонами відбулася усна домовленість, згідно якої ОСОБА_2 взяла на себе обов'язок повернути грошові кошти за першою вимогою ОСОБА_4 . Проте відповідач, незважаючи на письмову вимогу про повернення боргу, направлену адвокатським об'єднанням «Ястребова і партнери», борг не повернула.
У судовому засіданні від імені позивача брала участь адвокат Ястребова Є.Б., яка позов підтримала. Під час виступу наполягала, що між сторонами відбувся усний правочин, за яким відповідач зобов'язувалась повернути борг на першу вимогу позивача, однак цього не зробила, тому вони були вимушені звернутись до суду.
Відповідач та її представник позов не визнали, вважали його безпідставним. При цьому представник відповідача додала, що 21.06.2019 та 01.08.2020 відповідачем позивачу були передані 2000,00 доларів США. Розписку про повернення ОСОБА_2 з ОСОБА_4 не взяла, оскільки вони перебували у дружніх стосунках. Потім ОСОБА_2 привозила ОСОБА_4 залишкову суму боргу, але остання їх не взяла, хоча кінцевий строк виконання договору ще й настав.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
З копії розписки (а.с. 6), виданої ОСОБА_2 позивачеві ОСОБА_4 27.05.2019, оригінал якої був оглянутий в судовому засіданні, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 взяла в борг у позивача ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 5000,00 доларів США.
Цей факт відповідачем в суді не оспорювався і підтверджується тим, що розписка містить дані про обов'язок повернути вказану суму грошей в строк до 01 червня 2022 року. Крім того відповідач згідно розписки зобов'язувалась сплатити за користування грошима 100,00 доларів США за кожну задіяну тисячу доларів США на рік, або розрахувати, коли вони очікуються (по мірі виплати боргу).
Із цими умовами позики погодилась й позивач, про що свідчить її підпис на розписці, тобто сторони у цій розписці визначили розмір процентів за користування позиченими грошима, що не суперечить положенням ст. 1048 ЦК України.
Вказані обставини, що встановлені з аналізу змісту розписки, свідчать про те, що позивач отримала в борг від відповідача грошові кошти в сумі 5000,00 доларів США. Дані гроші вона зобов'язувалась повернути у будь-який момент повністю або частинами з кінцевим строком до 01 червня 2022 року, тобто борг брався на термін не більш ніж на 3 роки. Також відповідач зобов'язувалась виплатити проценти в розмірі 100,00 доларів США за кожну задіяну тисячу доларів США на рік, або провести їх розрахунок, коли вони очікуються (по мірі виплати боргу).
Отже, на підставі цієї розписки, сторони домовилися про умови повернення грошей і розмір процентів за користування позиченими грошима, з яких йдеться, що позивач у випадку використання усієї суми грошей протягом трьох років повинна сплатити позивачеві додатково 1500,00 доларів США. У випадку дострокового повернення грошей сума процентів розраховується за час використання цих грошей із розрахунку 100,00 доларів США за кожну задіяну тисячу доларів США на рік.
Відповідач заперечує факт домовленості з ОСОБА_4 щодо повернення боргу за першою вимогою.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За приписами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до наведених вище вимог ст. 1047 ЦК України договір позики на суму 5000,00 доларів США обов'язково повинен був укладений у письмовій формі. Саме на виконання цієї норми закону відповідачем позивачеві була видана розписка про отримання грошей, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 207 ЦК України, яка наголошує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).
Видана відповідачем позивачеві розписка про отримання грошей домовленості про обов'язок відповідача щодо повернення грошей на першу вимогу позивача не містить.
Стороною позивача суду не надано належних і допустимих письмових доказів на підтвердження домовленості щодо обов'язку ОСОБА_2 повернути борг на першу вимогу ОСОБА_4 .
Факт намагання відповідача віддати позивачеві борг раніше не свідчить про наявність такої домовленості, а відповідає умовам договору, наведеній в розписці.
Таким чином, доводи сторони позивача, що між позивачем та відповідачем під час складання розписки відбулась усна домовленість про обов'язок повернення грошей на першу вимогу кредитора, є не що іншим ніж припущенням і не тягне за собою будь-яких правових наслідків.
Крім того, ці доводи, тобто підстави позову, спростовуються вимогами закону. Так, ч. 1 ст. 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
За таких обставин пред'явлений позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи, що у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено в повному обсязі, тому відсутні підстави щодо стягнення з відповідача на її користь понесених судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_4 , яка зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 , до ОСОБА_2 , чка зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_2 , про стягнення боргу за договором позики - залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 273 Цивільного процесуального кодексу України, яке може бути оскаржене як безпосередньо, так й через Біловодський районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання та підписання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 12 січня 2021 року.
Головуючий: