Справа №: 343/734/17
Провадження №: 1-кп/0343/35/21
про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
13 січня 2021 року м. Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
в присутності запасного судді ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзвязку клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №12015240200000409 відносно обвинувачених:
ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч.4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 262 КК України,
ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КК України,
за участю: прокурора - ОСОБА_10 ,
перекладача грузинської мови- ОСОБА_11 ,
захисників: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
в Долинському районному суді Івано-Франківської області на розгляді перебуває вказане кримінальне провадження.
З урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та листа голови Ради суддів України 16 березня 2020 року про запровадження особливого режиму роботи судів України, у з"вязку з поданими учасниками кримінального провадження клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв"язку, про що не заперечили обвинувачені у судовому засіданні, колегія суддів 11.01.2021 постановила ухвалу здійснювати дистанційне судове провадження шляхом одночасної відеоконференції між Долинським районним судом Івано-Франківської області, ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань №12", куди прибули обвинувачені та перекладач грузинської мови, та Івано-Франківським апеляційним судом, куди з"явились захисники.
Згідно з ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20.11.2020 в судовому засіданні ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 продовжено раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 18 січня 2021 року.
Прокурор ОСОБА_10 11.01.2021 на електронну адресу суду подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обинуваченим. В обгрунтування клопотань покликається на те, що метою продовження дії запобіжного заходу обвинуваченим є забезпечення виконання обвинуваченими покладених процесуальних обов"язків. ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні низки тяжких та особливо тяжких злочинів у різних регіонах України. До злочинів готувались заздалегідь розробленим та узгодженим між всіма учасниками детального плану, вживали заходів конспірації та уникнення викриття вчинених злочинів, використовували зброю, транспорт та засоби зв"язку, а тому є підстави вважати, що кожен з них буде вчиняти перешкоди, спрямовані на знищення доказів у кримінальному провадженні, впливати на потерпілих та їх рідних, свідків, відомості про яких стали відомі під час ознайомлення з матеріалами відповідно до вимог ст. 290 КПК України з метою уникнення кримінальної відповідальності, завдавши значної шкоди для швидкого судового розгляду кримінального провадження. З метою уникнення від кримінальної відповідальності, обвинувачені можуть переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальногго правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у даному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Наведене свідчить по те, що існують ризики того, що обвинувачені, перебуваючи на волі, не будуть виконувати покладені на них процесуальні обов"язки та матимуть можливість перешкоджати швидкому судовому розгляду.
Окрім цього, обвинувачені ніде офіційно не працевлаштовані, джерела отримання доходів невідомі, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 є громадянами іншої держави, раніше несудимі в порядку ст. 89 КК України, і фактично не мають постійного місця реєстрації в Україні. ОСОБА_9 , який раніше неодноразово судимий, є жителем м. Новоград -Волинська Житомирської області. ОСОБА_6 зареєстрований в с. Поляниця Болехівської міської ради та до утримання під вартою проживав в АДРЕСА_1 , раніше несудимий в порядку ст. 89 КК України. Судовий розгляд вказаного кримінального провадження триває. Вважає, що ризики, які виправдовують тримання під вартою обвинувачених не зменшились. З наведених підстав просив задовольнити подані клопотання.
Прокурор в судовому засіданні підтримав подані ним клопотання та просив їх задовольнити.
Захисник ОСОБА_15 просив змінити ОСОБА_6 запобіжний захід на більш м"який, оскілький він займається підприємницькою діяльністю та має на утриманнні неповнолітню дитину.
Захисниця ОСОБА_19 просила змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 на більш м"який, не пов"язаний з триманням під вартою. Вважає, що її підзахисному слід змінити запобіжний захід на домашній арешт з місцем його проживання в АДРЕСА_2 , скерувавши електронною поштою клопотання про долучення до матеріалів справи договір оренди житлового приміщення, укладеного в інтересах ОСОБА_8 .
Захисник ОСОБА_13 також просив змінити його підзахисному ОСОБА_16 запобіжних захід на цілодобовий домашній арешт з визначенням місця його проживання м. Івано-Франківськ.
Захисник ОСОБА_12 в судовому засіданні просив змінити обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, оскільки на час інкримінованих йому злочинів, він перебував за межами України.
Обвинувачені ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 підтримали позицію своїх захисників.
Заслухавши прокурора, захисників та обвинувачених, дослідивши їх доводи, викладені в клопотаннях, вивчивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла такого висновку:
Відповідно до пунктів 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду, продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, тощо.
Згідно із ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Згідно із ч.ч. 1 - 3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу (ч. 4 ст. 331 КПК України).
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
В силу вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Крім того, обгрунтована підозра залишається у незмінному вигляді.
Ст. 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 "Про взяття під варту до суду" вказує, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Відповідно до п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Як вбачається з обвинувального акта кожному з обвинувачених інкриміновано ряд умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, які вчинені групою осіб та супроводжувались зухвалою поведінкою виконавців із застосуванням зброї та використанням заходів конспірації для уникнення викриття кримінальних правопорушень у різних областях України, за які, у разі визнання їх винуватими, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі. ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 та ОСОБА_8 без будь-яких сталих офіційних матеріальних доходів та соціальних зв"язків (протилежного матеріали справи не містять) а, отже, усвідомлюють неминучість покарання, що може спонукати їх переховуватись від суду та перешкоджати судовому провадженню.
Вагомим аргументом у підтвердження посилань прокурора в поданих клопотаннях є те, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 є громадянами іншої держави, вони без постійного місця реєстрації в Україні. Долучена захисницею копія договору оренди будинку в с. Сілець в Львівській області, укладеного на користь ОСОБА_8 01 грудня 2020 року, не може свідчити протилежного. Натомість встановлено, що ОСОБА_17 та ОСОБА_18 зареєстровані в Республіці Грузія.
ОСОБА_9 раніше неодноразово судимий.
ОСОБА_6 є жителем м. Долини Івано-Франківської області, який до моменту інкримінованих йому дій, спілкувався з потерпілим ОСОБА_20 . На час розгляду даного клопотання жодних даних про те, що ОСОБА_6 одружений чи має на утриманні неповнолітню дитину не надано та до клопотання не долучено. Окрім цього, в матеріалах справи та під час розгляду кримінального провадження колегія суддів не здобула даних, які б свідчили, що ОСОБА_6 за станом здоров"я не може брати участь в судових засіданнях та отримувати медичну допомогу при необхідності в умовах ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань №12". Натомість встановлено, що уповноваженими особами ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань №12" задовольняються клопотання сторони захисту та самого ОСОБА_6 про його систематичні обстеження у необхідних спеціалістів приватних лікувальних закладів та надання медичної допомоги.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обраний відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, наявних обґрунтованої підозри та ризиків на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Щодо посилання захисників про тривалий розгляд кримінального провадження та перебування обвинувачених під вартою, колегія суддів, хоч і констатує тривалість судового розгляду, однак ця обставина, у даному випадку, не свідчить, що вона перешкоджала чи могла перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, враховуючи складність кримінального провадження, об'єм матеріалів, які досліджуються судом, та соціальний інтерес до злочинів, у вчиненні яких обвинувауються ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , зокрема проти власності, громадської безпеки, волі, честі та гідності особи. Суд у складі колегії наголошує, що саме поведінка обвинувачених та захисників, які періодично зловживають своїми правами, створюють перешкоди для розгляду кримінального провадження, про що неодноразово наголошував суд.
Доводи сторони захисту з цього приводу не можуть слугувати підставою для застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, оскільки розгляд кримінального провадження триває, а вищевказані ризики продовжують існувати.
Окрім наведеного, при вирішенні поданих прокурором клопотань колегія суддів враховує поведінку обвинувачених під час розгляду кримінального провадження, які неодноразово вели себе агресивно, порушуючи порядок у залі судового засідання, нецензурно висловлювались в бік учасників судового провадження та суддів.
Неналежне виконання ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 обов'язків обвинувачених, які визначені КПК України, вказують на те, що у разі застосування судом до них більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, вони можуть навмисно ігнорувати та не виконувати відповідні процесуальні обов'язки, покладені на них цим запобіжним заходом, що може спонукати їх переховуватись від суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, враховуючи відомості щодо осіб обвинувачених, а також те, що строки, на які продовжені запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою відносно них спливають, виходячи з принципу презумпції невинуватості, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, та вважає, що застосування до ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 чи ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів, про які вказують захисники, на даний час не спроможний гарантувати їх належну поведінку. Жоден із інших альтернативних запобіжних заходів не може забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати.
Твердження сторони захисту про відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою обвинувачених та відсутність ризиків колегія суддів визнає безпідставними й до уваги не бере. А тому заявлені клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 чи ОСОБА_8 , на більш м"які, не пов"язані з утриманням під вартою, зокрема домашній арешт, не підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, суд дійшов переконання, що продовження строку утримання під вартою обвинувачених не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та узгоджується з п. 79 рішення у справі "Харченко проти України" від 10.05.2011, яке є остаточним, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Отже, суд у складі колегії вбачає достатньо підстав для задоволення клопотань, поданих прокурором, та продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою до 13 березня 2021 року включно.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.177, 197, 331, 336, 395 КПК України, суд у складі колегії суддів,
клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - задовольнити.
Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 13 березня 2021 року включно.
Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 13 березня 2021 року включно.
Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів -до 13 березня 2021 року включно.
Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів -до 13 березня 2021 року включно.
Ухвала в частині продовження строків тримання під вартою діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
У задоволенні клопотань захисників про зміну запобіжного заходу обвинуваченим на більш мя"кий, не пов"язаний з утриманням їх під вартою,- відмовити.
Виконання ухвали доручити начальнику Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12", направивши копію ухвали на електронну адресу е-mail UVP12@UKR.NET.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.
Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення через Долинський районний суд Івано-Франківської області.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді:
ОСОБА_2
ОСОБА_3