Справа №338/1186/20
Провадження № 2/338/43/21
13 січня 2021 року селище Богородчани
Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Рибки Л.Я.,
з участю секретаря Полек Х.В.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника третьої особи Римарука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - орган опіки та піклування Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 22 жовтня 2020 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено орган опіки та піклування Богородчанської РДА.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що вони з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, в якому у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 . В 2012 році шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано. Після розлучення вони з малолітнім сином мешкають в будинку її батька ОСОБА_4 . Вона виховує та матеріально забезпечує дитину. Відповідач залишив сім'ю, коли синові було 2 роки, з того часу з ним не бачився. ОСОБА_2 не піклується про дитину, про фізичний стан, духовний розвиток ОСОБА_3 , не турбується його навчанням, не займається лікуванням сина в разі такої необхідності, не забезпечує, не вітає з днем народження, не спілкується в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення. Тобто відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків.
З огляду на викладене, посилаючись на вимоги ст. 164 Сімейного кодексу України, позивачка просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 .
В судовому засіданні позивачка заявлений позов підтримала, просила його задоволити. Зазначила також, що вона ніколи не створювала ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з сином. Відповідач не позбавлений інформації щодо місця перебування дитини, однак з 2012 року не виявляв бажання бачитись з сином чи брати участь в його вихованні. За місцем реєстрації не проживає, наскільки їй відомо, виїхав за межі України, місце його перебування їй не відоме. Незважаючи на визначений законом та рішенням суду обов'язок сплачувати аліменти на утримання сина, ОСОБА_2 тривалий час ігнорує свої зобов'язання, має значну заборгованість зі сплати аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_3 . Відповідач впродовж тривалого часу жодного разу не відвідав дитини та не поцікавився її здоров'ям, умовами проживання, не надавав моральної та матеріальної підтримки. Щодо понесених судових витрат, позивачка просила такі залишити за нею. Не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи.
Представник третьої особи в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у висновку органу опіки та піклування Богородчанської РДА про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_3 , зазначивши, що це відповідатиме інтересам дитини, оскільки відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, ухиляється від виховання та утримання сина.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку - шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання. Одночасно повідомлений про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Крім того, інформація щодо розгляду справи наявна на офіційній сторінці Богородчанського районного суду Івано-Франківської області в мережі Інтернет. Причини неявки суду не відомі. Своїм правом на подачу відзиву відповідач не скористався, будь-яких заяв чи клопотань щодо розгляду даної справи від нього не надходило.
На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення позивачки, представника третьої особи, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , дослідивши письмові докази у справі та з'ясувавши фактичні обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Частиною 2 ст. 157 Сімейного кодексу України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Згідно з ч. 2, 4 ст. 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 165 Сімейного кодексу України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду від 19 грудня 2008 року №20) судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
В даній справі судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 10 листопада 2010 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 15 червня 2012 року (а.с. 10).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_3 . Відповідно до наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про народження, виданого Марківською сільською радою Богородчанського району Івано-Франківської області 10 листопада 2010 року, серія НОМЕР_1 , його матір'ю є ОСОБА_1 , батьком - ОСОБА_2 (а.с. 9).
Дитина на даний час є малолітньою та фактично проживає з матір'ю, що підтверджується довідкою Марківської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області №1653 від 21 жовтня 2020 року (а.с. 16).
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 червня 2019 року у справі №338/401/19 змінено розмір аліменів, визначений рішенням суду від 06 грудня 2012 року, та ухвалено стягувати зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1 500 грн щомісячно до досягнення повноліття. 11 липня 2019 року на виконання зазначеного рішення суду видано виконавчий лист, який позивачкою звернено до примусового виконання (а.с. 23)
Як видно з довідки-розрахунку зі сплати аліментів, виданої головним державним виконавцем Богородчанського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), станом на 01 жовтня 2020 року сума заборгованості зі сплати ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 згідно виконавчого листа №338/401/19 становила 52 607 грн. Впродовж січня 2019 - вересня 2020 року ОСОБА_1 не отримувала аліментів за вищевказаним виконавчим листом (а.с. 24-25).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Богородчанської РДА №150/01-46/142 від 12 червня 2020 року, питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малолітнього сина ОСОБА_3 розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Богородчанської РДА.
У висновку зазначено, що шлюбні відносини між сторонами припинились ще у 2012 році, з того часу ОСОБА_2 сином не цікавиться, не спілкується з ним, не турбується його фізичним, духовним і моральним розвитком, не телефонує, не вітає з днем народження, не проявляє батьківської турботи та фактично усунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню і матеріальному утриманню дитини. Вихованням та матеріальним утриманням сина займається матір.
Враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини, орган опіки та піклування Богородчанської РДА вважає, що доцільно позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо його малолітнього сина ОСОБА_3 (а.с. 5 - 6).
Відповідно до характеристики, виданої 02 березня 2020 року Яблунською сільською радою Богородчанського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 виріс у багатодітній сім'ї, розлучений, має сина. Зі слів матері, з 2014 року перебуває за межами України. За час проживання в селі проявив себе як ввічливий, самостійний, дружелюбний, до матері та братів ставиться з повагою, зауважень з боку виконавчого комітету до нього не було (а.с. 19).
Як вбачається з акта обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї ОСОБА_1 від 27 лютого 2020 року, позивачка проживає разом з сином ОСОБА_3 в будинку свого батька ОСОБА_4 . Матеріально-побутові умови задовільні (а.с. 20).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в Марківській ЗОШ І-ІІІ ступенів (а.с. 21). Згідно з характеритикою від 02 березня 2020 року, виданою Марківською ЗОШ І-ІІІ ступенів, тільки мама бере участь у вихованні ОСОБА_3 . Вона систематично відвідує батьківські збори, цікавиться навчанням та поведінкою сина (а.с. 22).
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає по сусідству з позивачкою. Їй відомо, що відповідач у справі ОСОБА_2 більше як 7 років з дитиною та позивачкою не спілкується, не відвідує сина, не телефонує йому, на день народження не вітає, будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини позивачці не надає, має велику заборгованість зі сплати аліментів. ОСОБА_1 самостійно піклується про сина, забезпечує та виховує його. Їй відомо, що відповідач виїхав з країни і проживає за її межами.
Свідок ОСОБА_7 судовому засіданні пояснила, що живе неподалік позивачки. Раніше (до розлучення) ОСОБА_1 проживала в цьому будинку з колишнім чоловіком та їхнім спільним сином. Протягом останніх 8-9 років вона відповідача не бачила, зі слів позивачки їй відомо, що останній не спілкується з сином, не надає будь-яку матеріальну допомогу, має заборгованість зі сплати аліментів.
Згідно з ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що відповідач не проявляє жодної батьківської турботи про дитину, не відвідує сина, не спілкується з ним, не цікавиться його здоров'ям, не бере участі у вихованні, не дбає про фізичний і духовний розвиток, добровільно не надає коштів на його утримання, тобто свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Така поведінка відповідача, на думку суду, свідчить про незацікавленість його як батька у долі дитини, ухиленні від виконання своїх батьківських обов'язків. Будь-яких доказів на спростування вказаних обставин відповідачем суду не надано.
Згідно з положенням ч. 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
На підставі викладеного, з огляду на положення п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, оскільки судом в ході розгляду справи встановлено, що мала місце винна поведінка відповідача, яка проявилась у свідомому ухиленні останнього від виконання своїх батьківських обов'язків, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для застосування у даній справі такого крайнього заходу як позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , що відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.
Водночас суд вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_2 положення ч. 1, 3 ст. 169 Сімейного кодексу України, якими передбачено його право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав після усунення умов, які стали підставою для позбавлення його батьківських прав, й за умови, якщо на час вирішення питання судом про поновлення батьківських прав дитина не досягне повноліття.
Судові витрати залишити за позивачкою, яка просила залишити такі за нею та не стягувати з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 51 Конституції України, ст. 7, 150, 155, 157, 164, 165 Сімейного кодексу України, ст. 81, 263 - 265, 280 - 284 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачки - орган опіки та піклування Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав задоволити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Маркова Богородчанського району Івано-Франківської області, актовий запис про народження № 50 від 10 листопада 2010 року, свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане Марківською сільською радою Богородчанського району Івано-Франківської області.
Судові витрати залишити за позивачкою ОСОБА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивачкою заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Богородчанський районний суд Івано-Франківської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Третя особа: Богородчанська районна державна адміністрація Івано-Франківської області, місце знаходження: 77701, Івано-Франківська область селище Богородчани, вул.Шевченка, 66, ідентифікаційний код юридичної особи 23802966.
Суддя Л.Я. Рибка