Справа № 191/3235/20
Провадження № 1-кс/191/12/21
11 січня 2021 року м. Синельникове
Слідчий суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Синельникове клопотання слідчого СВ Синельниківського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 погодженого прокурором Синельниківської місцевої прокуратури ОСОБА_4 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Синельникове, Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за участю:
прокурора - ОСОБА_4 ,
слідчого - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020040390000543 від 21.04.2020 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України та дослідивши докази по наданих матеріалах, заслухавши думку прокурора, -
Клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12020040390000543 від 21. 04. 2020 року, відповідає вимогам ст.ст. 177, 184 КПК України.
11.01.2021 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області доставлений ОСОБА_5 .
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановлені слідством час та місці, реалізуючи свій прямий злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів, з метою подальшого збуту вказаних засобів іншим особам за гроші, придбав у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, обіг якого заборонено, таким чином незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб з метою збуту.
Після цього, ОСОБА_5 , продовжуючи перебувати у невстановленому слідством місці, діючи умисно, усвідомлюючи, що у нього немає дозволу на здійснення будь-яких дій з наркотичними засобами, порушуючи норми Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 22.12.2006 року, реалізуючи свій раніше виниклий прямий злочинний умисел, направлений на незаконне зберігання наркотичних засобів з метою збуту, переніс вказаний особливо небезпечний наркотичний засіб за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де почав незаконно зберігати вказаний особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено з невстановленого слідством часу до 13 листопада 2020 року.
13.11.2020 о 11 годині 57 хвилин співробітниками поліції Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області у приміщенні гаражу, розташованого на території домоволодіння АДРЕСА_2 в ході проведення санкціонованого обшуку було виявлено та вилучено тринадцять сліп-пакетів з розфасованим особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, який ОСОБА_5 зберігав з метою подальшого збуту.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 2 ст. 307 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 перебуваючи у невстановлені слідством час та місці, реалізуючи свій раніше виниклий злочинний умисел направлений на незаконне придбання, зберігання вибухового пристрою та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, отримав у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб: предмет схожий на уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ з маркувальними позначеннями: «171-74 УЗРГМ 583», предмет схожий на корпус гранати РГД-5 з маркувальними позначеннями: «81-77Т»; предмет схожий на корпус гранати РГД-5 з маркувальними позначеннями: «110-83Т»; предмет схожий на корпус гранати РГД-5 з маркувальними позначеннями: «61-80Т», що являються конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини - тротил та фрагмент схожий на пластичну вибухову речовину, тим самим придбав вибухові пристрої та вибухові речовини без передбаченого законом дозволу.
Ігноруючи норми, що закріплюють встановлений законом правовий порядок поводження з вибуховими пристроями та вибуховими речовинами, порушуючи положення ст. 39 Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, не маючи дозволу, передбаченого положенням «Про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи незаконність своїх дій, почав зберігати вищезазначені придбані ним без передбаченого законом дозволу: предмет схожий на уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ з маркувальними позначеннями: « НОМЕР_1 », предмет схожий на корпус гранати РГД-5 з маркувальними позначеннями: «81-77Т»; предмет схожий на корпус гранати РГД-5 з маркувальними позначеннями: «110-83Т»; предмет схожий на корпус гранати РГД-5 з маркувальними позначеннями: «61-80Т», що являються конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини - тротил та фрагмент схожий на пластичну вибухову речовину у приміщенні господарської будівлі, що розташована на території домоволодіння за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 з невстановленого слідством часу до 13.11.2020.
13.11.2020 в період часу з 10 години 57 хвилин по 14 годину 37 хвилин, працівниками Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області на підставі ухвали Синельниківського міськрайонного суду проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 . Під час обшуку на території домоволодіння за вказаною адресою, у приміщенні господарської будівлі виявлено та вилучено уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ з маркувальними позначеннями: «171-74 УЗРГМ 583», предмет схожий на корпус гранати РГД-5 з маркувальними позначеннями: «81-77Т»; предмет схожий на корпус гранати РГД-5 з маркувальними позначеннями: «110-83Т»; предмет схожий на корпус гранати РГД-5 з маркувальними позначеннями: «61-80Т», що являються конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини - тротил та фрагмент схожий на пластичну вибухову речовину.
Згідно висновку судової вибухово-технічної експертизи № 19/104-11/1/372 від 16.12.2020, проведеної Дніпропетровським НДЕКЦ МВС: надані на дослідження предмети, є трьома конструктивно оформленими зарядами вибухової речовини, а саме спорядженими корпусами осколкової, наступальної ручної гранати РГД-5 та уніфікованим запалом дистанційної дії типу УЗРГМ, промислового виготовлення, які відносяться відповідно до категорій вибухових речовин та вибухового пристрою, та придатні до здійснення вибуху.
Згідно висновку судової вибухово-технічної експертизи № 19/104-11/1/371 від 18.12.2020, проведеної Дніпропетровським НДЕКЦ МВС: наданий на дослідження предмет, є засобом підриву - електродетонатором ЕДП-Р, промислового виготовлення та відноситься до категорії вибухових пристроїв. Наданий на дослідження предмет придатний до здійснення вибуху.
Дії ОСОБА_5 кваліфікуються за ч. 1 ст. 263 КК України, тобто зберігання вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
За сукупністю вчинених кримінальних правопорушень дії ОСОБА_5 кваліфікуються: за ч. 2 ст. 307 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту; за ч. 1 ст. 263 КК України, тобто зберігання вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Вищевикладені обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень підтверджуються матеріалами, зібраними під час проведення досудового розслідування, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 09.11.2020; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 09.11.2020; протоколом затримання ОСОБА_5 від 13.11.2020; висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 19/104-8/5686 від 16.11.2020; висновком судової вибухово-технічної експертизи № 19/104-11/1/372 від 16.12.2020; висновком судової вибухово-технічної експертизи № 19/104-11/1/371 від 18.12.2020; висновком судової трасологічної експертизи № 19/104-7/3/1881 від 15.12.2020 та іншими матеріалами кримінального провадження.
13.11.2020 о 15 годині 05 хвилин ОСОБА_5 затримано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України.
13.11.2020 ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України.
14.11.2020 слідчим СВ Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Синельниківської місцевої прокуратури ОСОБА_9 до Синельниківського міськрайонного суду направлено клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
16.11.2020 на підставі ухвали слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 12.01.2021.
13.1.2021закінчується двомісячний строк досудового розслідування з дня повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, однак завершити досудове розслідування у встановлений строк неможливо внаслідок складності провадження та необхідності додаткового часу для проведення та завершення відповідних процесуальних дій. На даний час в ході досудового розслідування необхідно виконати наступне: 1) отримати та долучити до матеріалів кримінального провадження висновки експертів по призначеним судовим експертизам наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів що на даний час тривають та перебувають на виконанні у відповідних експертів Дніпропетровського НДЕКЦ МВС; 2) отримати та долучити до матеріалів кримінального провадження висновок експерта по призначеній судовій експертизі за напрямком дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу, що на даний час триває та перебуває на виконанні у відповідних експертів Дніпропетровського НДЕКЦ МВС; 3) за результатами висновку судової експертизи за напрямком дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу, прийняти рішення про призначення судової вибухово - технічної експертизи; 4) за результатами проведених судових експертиз повідомити про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_5 ; 5) провести додатковий допит підозрюваного ОСОБА_5 ; 6) виконати вимоги ст. 290 КПК України; 7) у відповідності до вимог ст. 291 КПК України скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
11.01.2021 виконувачем обов'язків керівника Синельниківської місцевої прокуратури ОСОБА_10 прийнято рішення про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні - до трьох місяців, тобто до 13 лютого 2021 року.
Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 закінчується 12 січня 2021 року, однак завершити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою є неможливим через наступні обставини: складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для досудового розслідування, а саме: значна кількість призначених судових експертиз, що мають різні об'єкти дослідження та різні строки проведення даних досліджень, що перевищують 30 (тридцять) робочих днів; поведінка учасників кримінального провадження, а саме невизнання підозрюваним ОСОБА_5 винуватості у вчиненні інкримінуємих йому кримінальних правопорушень та відмова давати будь-які показання стосовно обставин кримінальних правопорушень у вчиненні яких він підозрюється.
Приймаючи до уваги обставини, що підозрюваний ОСОБА_5 не має офіційного місця працевлаштування, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_5 в разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях у вчиненні яких він підозрюється, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії «ТЯЖКИХ» кримінальних правопорушень, за вчинення яких передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 (десяти) років з конфіскацією майна - у зв'язку з чим виникає ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування або суду. Також, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 у вчиненні інкримінуємих йому кримінальних правопорушень свою провину не визнає, а основні свідки його протиправної діяльності являються його знайомими та проживають в м. Синельникове - виникає ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Вищевикладені обставини та доводи свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів може призвести до неможливості запобігання ризиків, зазначених у даному клопотанні.
Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 також слід обов'язково враховувати вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції», від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Крім цього у справі Феррарі-Браво проти Італії, Європейський суд з прав людини зазначив, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи сукупність вищевикладених обставин та обґрунтовану наявність ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, можна вважати, що продовження строку тримання під вартою є достатнім для забезпечення виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, слідчий просить продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком 13 лютого 2021 року.
Прокурор та слідчий у судовому засіданні підтримали клопотання, просять його задовольнити. Прокурор також зазначає, що випадку великого соціального резонансу кримінального правопорушення це є підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_5 та захисник в судовому засіданні проти клопотання слідчого заперечували та просили застосувати до нього більш м'який вид запобіжного заходу.
Захисник суду зазначив у письмових поясненнях та промові, що для застосування саме такого запобіжного заходу як тримання під вартою слідчий суддя, має встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
-наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
-наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
-недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 132 КПК України встановлено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 06 грудня 2007 року у справі «Попков проти Росії» підозрюваний повинен бути звільнений на час розслідування справи, якщо державні органи не зможуть надати достатньо вагомі підстави, які виправдовують його тримання під вартою. Органи влади повинні надати обґрунтовані підстави для будь-якого самого мінімального строку тримання під вартою.
У справі «Боротюк проти України» Європейський суд зазначає, що згідно статті 5 параграфа 3 Конвенції, особа, обвинувачена у вчиненні злочину має бути звільнена до суду, якщо держава не може довести, що є релевантні (тобто відповідні) і достатні причини, що виправдовують продовження утримання її під вартою.
Європейський суд визнає, що обґрунтована підозра у вчиненні злочину може бути підставою для початкового затримання. Однак Суд неодноразово постановляв, що тяжкість звинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого тримання під вартою до суду ( справа Єсіус проти Латвії № 34578/97). Натомість існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Аргументи за і проти звільнення не повинні бути «загальними і абстрактними» (справа Смірнова проти Росії № 46133/99 та 48183/99). Всякий раз, коли небезпеки втечі можна уникнути шляхом внесення застави або інших гарантій, обвинувачений може бути звільнений, при цьому національні органи влади зобов'язані завжди належним чином розглядати такі альтернативні заходи (справа Врєнцев проти Сербії №2361/05).
Рішення Європейського суду з прав людини є джерелом тлумачення Конвенції 1950 р. Саме з огляду на це суди України повинні застосовувати практику ЄСПЛ.
У якості підстави для обрання цього запобіжного заходу слідчим зазначено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, із чого вбачається, що він залишаючись на волі може продовжити свою злочинну діяльність, продовжити переховуватись від органів судового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином вчинити інше кримінальне правопорушення, може знищити або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, що в своїй сукупності свідчить про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України - підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Посилання слідчого на те, що ОСОБА_5 може знищити або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження теж є безпідставними, оскільки всі речі які мають істотне значення для даного кримінального провадження, вже були вилучені під час обшуку 13.11.2020 року і всі ці речі знаходяться у розпорядженні слідчого. На даний час з моменту пред'явлення підозри ОСОБА_5 пройшло майже 2 місяці, тому у слідчого була можливість повною мірою встановити всі обставини кримінального правопорушення, якщо таке мало місце.
Всі інші зазначені підстави, а саме, що ОСОБА_5 може продовжити свою злочинну діяльність, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином вчинити інше кримінальне правопорушення - є нічим іншим ніж голослівним припущенням слідчого, яке нічим не обґрунтоване.
Але у клопотанні не тільки не наведено ніяких обґрунтувань цих аргументів, але і не доведено необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_5 взагалі будь - якого запобіжного заходу.
Підозрюваний жодного разу не ухилився від виклику до слідчого або прокурора, як до повідомлення йому підозри, так і після цього, оскільки жодного разу він до них не викликався. Даних про виклик до слідчого або прокурора та підтверджень, що такий виклик був ним отриманий у матеріалах клопотання немає.
А відтак відсутні підстави вважати, що ОСОБА_5 буде переховуватись, а тим більше продовжити переховуватись від органів судового розслідування та суду.
Окрім того, не можна погодитись із тим, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження.
Адже, не зазначено конкретно на яких саме свідків або та інших учасників кримінального провадження і яким чином може впливати обвинувачений, тому такий аргумент я вважаю абстрактним.
Прокурором не доведено, що ОСОБА_5 може негативно вплинути на виконання зазначеним слідчим обов'язків, щодо 1) отримання та долучення до матеріалів кримінального провадження висновки експертів по призначеним судовим експертизам наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів що на даний час тривають та перебувають на виконанні у відповідних експертів Дніпропетровського НДЕКЦ МВС; 2) отриманні та долученні до матеріалів кримінального провадження висновків експерта по призначеній судовій експертизі за напрямком дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу, що на даний час триває та перебуває на виконанні у відповідних експертів Дніпропетровського НДЕКЦ МВС; 3) за результатами висновку судової експертизи за напрямком дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу, прийняти рішення про призначення судової вибухово - технічної експертизи; 4) за результатами проведених судових експертиз повідомити про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_5 ; 5) провести додатковий допит підозрюваного ОСОБА_5 ; 6) виконати вимоги ст. 290 КПК України; 7) у відповідності до вимог ст. 291 КПК України скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Прокурором не доведено що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Також додатково можна зазначити, що зокрема застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, що повністю б запобігало заявленим у клопотанні ризикам.
Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій статті 199 КПК України, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Слідчий суддя, заслухавши думку слідчого, прокурора, захисника та підозрюваної, вивчивши клопотання слідчого та додані до нього матеріали та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.
Згідно п.1 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі : вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За загальною практикою Європейського суду з прав людини, що склалась з рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32, SeriesА, №182, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою, що узгоджується з позицією, наведеною в рішенні ЄСПЛ у справі «Медвєдєв та інші проти Франції» (рішення ЄСПЛ від 29 березня 2010 року, § 76). Судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Крім того, під час визначення підстав для застосування конкретного виду запобіжних заходів також слід ураховувати правило, що закріплено ч. 3 ст. 176 КПК України, - слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику чи ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Отже, ще однією складовою підстав застосування конкретного запобіжного заходу є наявність відомостей про те, що іншими запобіжними заходами виконання завдання кримінального провадження є неможливим.
Частиною 4 ст.194 КПК України передбачено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме : прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю ( ч.5 ст.194 КПК України).
Згідно ч.1, 2, 6 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Враховуючи вказані обставини слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою необхідно відмовити, застосувавши до ОСОБА_5 такий запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт, який забезпечить дотримання підозрюваною процесуальних обов'язків під час досудового слідства та в суді, з покладенням на підозрювану низку обов'язків, передбачених у ч.5 ст.194 КПК України, оскільки за наведених вище підстав прокурором не доведено жодного ризику наведеного в клопотанні.
Строк дії ухвали встановити в межах строку досудового розслідування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 193, 194, 196, 205 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання слідчого СВ Синельниківського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 погодженого прокурором Синельниківської місцевої прокуратури ОСОБА_4 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 відмовити.
Клопотання підозрюваного про застосування запобіжного заходу відносно нього у вигляді цілодобового домашнього арешту, без застосування електронних засобів контролю задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, без застосування електронних засобів контролю.
Покласти на підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- прибувати до слідчого СВ Синельниківського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , прокурора або судді за першою вимогою;
- не залишати у період часу з 00.00 години по 24.00 години місце постійного проживання, розташованого по АДРЕСА_2 без дозволу слідчого, прокурора, або суду;
Зазначені зобов'язання застосовуються до підозрюваного ОСОБА_5 на строк до 13 лютого 2021 року.
Продовження строку можливе у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.
В разі невиконання вищевказаних зобов'язань може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід.
Вручити копію ухвали підозрюваній та її захиснику негайно після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ Синельниківського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1