Єдиний унікальний номер справи 185/3602/20
13 січня 2021 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.186, ч.2 ст.185 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 , -
Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому на 60 днів, у зв'язку з тим, що строк дії запобіжного заходу спливає, за провадженням проводиться судове слідство, підстав для звільнення обвинуваченого з під варти немає, останній обґрунтовано обвинувачується в скоєнні кримінальних правопорушень, які є нетяжким та тяжкими злочинами. Ризики, передбачені ст.177 КПК України, що були враховані при обрані та продовженні обвинуваченому запобіжного заходу, не відпали: ОСОБА_3 раніше був засуджений за корисні кримінальні правопорушення, стосовно обвинуваченого висунуто обвинувачення у вчиненні ряду злочинів, інкриміновані злочини останній вчинив в період умовно-дострокового звільнення, тому під загрозою можливого покарання обвинувачений може переховуватись від суду, знаходячись на свободі може перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків. Раніше обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту обвинувачений порушив, вчинив в цей час один з інкримінованих злочинів. Також існує ризик вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення. Інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Захисник заперечує проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наполягає на частковому задоволенні клопотання прокурора та обрані запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання обвинуваченого, зазначає, що заявлені прокурором ризики не підтверджені та не доведені, обвинувачений має місце проживання, батьків, тобто наявні міцні соціальні зв'язки. Крім того обвинувачений хворіє на хронічне захворювання, яке потребує лікування, що також впливає на продовження виключного запобіжного заходу.
Обвинувачений заперечував проти заявлених ризиків прокурором для продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримав позицію захисника.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд встановив наступне.
Відповідно до положень ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого, спливає 14.01.2021 року, однак, завершити кримінальне провадження до вказаної дати неможливо, оскільки є необхідність оголошення перерви з незалежних від суду причин на більш тривалий період для виклику та допиту свідків та потерпілих.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання зазначеним спробам.
Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
На виконання вказаних вимог Закону судом встановлено, що ОСОБА_3 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, що відносяться до категорії нетяжких та тяжкого злочину, покарання за вчинення якого, у разі доведеності вини, передбачено у вигляді позбавлення волі до 6 років. Вказані інкриміновані злочини згідно обвинувальних актів обвинувачений вчинив в період умовно дострокового звільнення від покарання та в період непогашених судимостей за вчинення корисних кримінальних правопорушень. Суд бере до уваги те, що обвинувачений неодружений, не працює, не має на своєму утриманні неповнолітніх дітей або непрацездатних батьків, що свідчить про відсутність у нього стійких соціальних зв'язків, а у сукупності із тяжкістю можливого покарання, у разі визнання винуватим, свідчить про наявність ризиків залишення ним свого місця проживання (у випадку застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу) з метою переховування від суду. Також має місце ризик можливого незаконного впливу обвинуваченого на свідків та потерпілих, адже в даному кримінальному провадженні вказані особи ще не допитані. Крім того, ризик вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення на даний час не втратив своєї актуальності, оскільки обвинувачений вже був засуджений двічі раніше за вчинення кримінальних правопорушень, був звільнений 24.04.2020 року умовно-достроково від відбування покарання, а вже 30.05.2020 року стосовно обвинуваченого направлено до суду обвинувальний акт за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, що розглядається на теперішній час.
Суд приходить до висновку, що дані про особу обвинуваченого, дані про можливість ухилення від суду разом із тяжкістю пред'явленого обвинувачення, схильність обвинуваченого до вчинення інших кримінальних правопорушень - свідчать на користь позиції сторони обвинувачення.
Тому з метою виключення вищевказаних ризиків суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відмовити в задоволенні заявленого клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.
Розмір застави, як альтернативний запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 та обсяг раніше визначених судом обов'язків, пов'язаних з її внесенням, - підлягають залишенню без змін.
Будь-яких документально підтверджених застережень або неможливості перебування обвинуваченого під вартою, зокрема стану здоров'я та необхідності лікування поза межами установи попереднього ув'язнення, суду не надано.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 331, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 - задовольнити.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4» до обвинуваченого ОСОБА_3 строком на 60 днів, тобто до 13 березня 2021 року, включно.
Строк дії ухвали - до 13 березня 2021 року, включно.
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому, начальнику ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4» для відома.
Ухвала в частині продовження дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1