Справа № 204/6583/20
Провадження № 2/204/1854/20 р.
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
07 грудня 2020 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Зайченко О.В.
за участю позивачки ОСОБА_1
за участю відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання його повнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення ним 23 років. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що відповідач є його батьком. На даний час дитина є повнолітньою, однак продовжує навчання у Національній Металургійній Академії України на денній формі навчання та не має змоги влаштуватись на роботу.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги в повному обсязі і просила їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в позові відмовити.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні було встановлено, що відповідач доводиться батьком повнолітнього: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є студентом і навчається на третьому курсі денної форми навчання факультету механіко-машинобудівного Державного вищого навчального закладу «Національна металургійна академія України» 4 рівня акредитації, що підтверджується довідкою навчального закладу від 28 вересня 2020 року № 28 (а.с. 4).
Відповідач не надає належної матеріальної допомоги своїй дитині і ухиляється від покладеного на нього, відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу України, обов'язку з утримання повнолітньої дитини віком до 23 років в разі, якщо дитина продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а належних доказів зворотного, в порядку § 1 Глави 5 Розділу 1 чинного ЦПК України, суду не надано і не зазначено.
В свою чергу, згідно з положеннями ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також положеннями ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Так, статтею 23 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, встановлено, що дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства.
Згідно з ч. 1 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Позивач просила суд визначити аліменти на повнолітню дитину, що продовжує навчання, в частині від заробітку відповідача - в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.
В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зокрема згідно з ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Позивачем не надано і не зазначено належних і допустимих доказів того, що відповідач має фінансову можливість сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.
Судом встановлено, що відповідач є пенсіонером та отримує пенсію, що підтверджується довідкою (а.с. 26), а також те, що на його утриманні перебувають непрацездатні батьки, які до того ж є внутрішньо переміщеними особами - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується відповідним посвідченням (а.с. 28-30).
Проте, той факт, що відповідач не працює та на його утриманні перебувають непрацездатні батьки, не є достатньою підставою для зменшення розміру аліментів, а також не звільняє його від обов'язку утримувати до досягнення повноліття дитину, батьком якої він є. Зокрема до таких висновків прийшов й Верховний Суд у своїй постанові від 15 травня 2018 року у цивільній справі № 234/6207/17, зі змістом якої можна ознайомитися на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за наступним посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74022043.
Відповідно до ч. 2 ст. 416 ЦПК України, у постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так само, й згідно з ч. ч. 5-6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, суд зобов'язаний враховувати правовий висновок, викладений Верховним Судом в постанові від 15 травня 2018 року у цивільній справі № 234/6207/17 (провадження № 61-7802св18), оскільки право на відступлення від її правового висновку має лише суд касаційної інстанції, шляхом передачі такої справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.
В той же час, судом встановлено, що ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб виданим 23 січня 2015 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Серії НОМЕР_1 (а.с. 41). Крім цього, на його утриманні перебувають малолітні діти від цього шлюбу: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім цього, останній є дитиною-інвалідом (а.с. 45-46).
В судовому засіданні було оглянуто матеріали цивільної справи № 204/1832/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Згідно з рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2018 року позовні вимоги позивачки задоволено (а.с. 73-74). В той же час, у вищевказаному рішенні суду зазначено, що аліменти стягнуто на період навчання у конкретному навчальному закладі, у зв'язку з чим, виконавче провадження закінчено. Пізніше ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про виправлення помилки у рішенні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2018 року, втім в задоволенні заяви їй було відмовлено.
За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням положень ст. 182 СК України, суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання його повнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму, починаючи стягнення з 06 жовтня 2020 року і до закінчення дитиною навчання у навчальному закладі, але не більше ніж до 16 лютого 2023 року.
При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
З урахуванням вищевказаного, суд вважає необхідним допустити до негайного виконання рішення про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини в межах суми платежу за один місяць.
Крім того, в порядку ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача повинно бути стягнено в дохід держави судовий збір по справі в сумі 840 грн. 80. (в порядку ч. ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції на момент звернення до суду з даним позовом), оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 182, 191, 199, 200 СК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355, 416, 430 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання його повнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 06 жовтня 2020 року і до закінчення дитиною навчання у навчальному закладі, але не більше ніж до 16 лютого 2023 року.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити рішення про стягнення аліментів до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя В.В. Самсонова