Справа № 202/4260/20
Провадження № 2/202/358/2021
Іменем України
12 січня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Бєсєди Г.В.
за участю секретаря Голобородько О.М.
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, -
Позивач ОСОБА_3 звернувсь до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину у розмірі 14 512, 70 грн.
В позовній заяві, яка в подальшому була уточнена, позивач ОСОБА_3 зазначив, що після розірвання шлюбу з відповідачем, син проживає разом із ним. За судовим наказом, відповідач повинна сплачувати аліменти на утримання сина, однак ОСОБА_1 ухиляється від сплати аліментів та станом на 31.05.2020 року має заборгованість в сумі 18 028, 80 грн. Наголошував, що займається вихованням та утриманням дитини самостійно, відповідач жодної участі у вихованні дитини та утриманні не приймає. Позивач за період з квітня 2019 року по серпень 2020 року поніс додаткові витрати на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на загальну суму 29 025, 40 грн., у тому числі витрати на розвиток здібностей дитини, у зв'язку із хворобою, підготовною дитини до школи. Посилаючись на ст.ст. 180, 185 СК України просить суд стягнути половину вказаної суми, а саме 14 512,70 грн.
ОСОБА_1 надала відзив на позовну заяву в якому зазначила, що відповідно до судового наказу з її заробітної плати були здійсненні відрахування для сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4 . Звертала увагу суду, що позивач в позові не пояснює та не надає доказів про додаткові витрати на дитину, зумовлених особливими обставинами.
Представник ОСОБА_3 надав заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх.
ОСОБА_1 та її представник з'явилися в судове засідання, заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзові.
Дослідивши докази по справі, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 30.06.2010 року, виданим Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, 30.06.2010 року.
Судовим наказом Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.07.2019 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 05.07.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по аліментам за виконавчим документом № 2-н/202/101/2019 про стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_1 розмір заборгованості станом на 31.05.2020 року складає 18 028, 80 грн.
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по аліментам за виконавчим документом № 2-н/202/101/2019 про стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_1 заборгованість станом на 31.08.2020 року відсутня.
Згідно ч.1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.
У п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року роз'яснено, що відповідно до ст. 185 СК України до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Додаткові витрати на утримання дитини мають бути викликані особливими обставинами. У зв'язку із особливими обставинами (розвиток здібностей дитини, тяжка хвороба, каліцтво дитини, тощо) потрібні значні додаткові витрати, тому розмір додаткових витрат, що стягується, повинен визначатися залежно від дійсно понесених або передбачуваних витрат.
Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батьків незалежно від сплати ним аліментів. Чинним законодавством не передбачена можливість повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
Аналізуючи положення ст. 185 СК України слід дійти висновку, що додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
До таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 13.09.2017 року у справі № 6-1489цс17.
Оскільки тягар доказування покладено на позивача, то заявляючи додаткові витрати, позивач в будь-якому випадку повинен їх обґрунтувати та надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Дані додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами. Тобто, якщо стягнення аліментних зобов'язань викликане необхідністю дитини у харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя, то додаткові витрати заявляються саме у зв'язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров'ям дитини, або у разі обставин, які пов'язані з розвитком здібностей дитини.
Тому, заявляючи вимоги про одноразове стягнення додаткових витрат на дитину, необхідно надати докази усієї суми фактично понесених витрат, в той час, як заявляючи про періодичні або постійні витрати, позивач повинен довести їх необхідність.
Тобто, якщо ці витрати пов'язані з особливим станом здоров'я дитини, то необхідно надавати медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини в Україні чи за кордоном, тривалості та періодичність лікування та з урахуванням цього розрахунок його вартості, а також про вартість ліків, які необхідно придбавати дитині.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Позивач надав копії чеків про придбання одягу, шкільного приладдя, засобів гігієни, іграшок та інші витрати на розваги, які не можуть вважатися додатковими витратами в розумінні ст. 185 СК України, оскільки не викликані особливими обставинами.
Копії чеків про придбання ліків суд також не може прийняти до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що зазначені витрати понесені у зв'язку із лікуванням дитини, а саме відсутні історії хвороби дитини, призначення лікарів.
Враховуючи встановлені по справі обставини, вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Повний текст рішення складено 13.01.2021 року.
Суддя: Г.В. Бєсєда