Справа№592/14114/20
Провадження №2/592/418/21
(Заочне)
13 січня 2021 року м.Суми
Ковпаківського районний суд м. Суми у складі:
головуючого - судді Литовченка О.В.,
з участю секретаря судового засідання - Черей С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства Комерційного Банк «Приват банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 25.02.2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, згідно якого відповідач отримав кредит в сумі 400,00 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач, підписавши заяву, підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складає між ним і Банком Договір про надання банківських послуг. Банк за договором свої зобов'язання виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах договору і в межах встановленого ліміту. Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором не надав своєчасно грошові кошти на погашення кредиту, в зв'язку з чим станом на 11.10.2020 виникла заборгованість в розмірі 12046,79 грн., з яких: 11931,26 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 66,63 грн. - заборгованість за процентами, 48,90 грн. - пеня.
Ухвалою суду від 17.12.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву.
У судове засідання сторони не з'явилися. Представник позивача у позовній заяві просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
У судове засідання відповідач не з'явилася, належним чином повідмлена про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомила.
У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши та вивчивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 25.02.2016 року між акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, згідно якого відповідач отримала кредит в сумі 400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначено законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На думку суду умови договорів приєднання, які розроблені банком, повинні бути доступними та в повній мірі зрозумілими усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли умови на які він посилається. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 25.02.2016 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Судом встановлено, що позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 11.10.2020 виникла заборгованість в розмірі 12046,79 грн., з яких: 11931,26 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 66,63 грн. - заборгованість за процентами, 48,90 грн. - пеня.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 25.02.2016 року, посилається на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому позивачем не надано, а судом не здобуто доказів, що саме з наданими суду Умовами та Правилами надання банківських послуг (чинна редакція) відповідач ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Отже, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (25.02.2016 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (14.12.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Вказана правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року (провадження № 14-131цс19).
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу ОСОБА_1 . Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Отже у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в сумі 11931,26 грн. в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17).
На підставі викладеного суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог Банку в частині стягнення з відповідача пені і штрафів за несвоєчасну сплату кредиту, а також процентів за користування кредитними коштами.
Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд керується ст. 141 ЦПК України і вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачені судові витрати по справі в сумі 2102,00 грн., оскільки саме така сума відповідає мінімальному встановленому ЗУ «Про судовий збір» розміру судового збору для звернення юридичної особи до суду із майновими вимогами. Стягнення судом судового збору в сумі нижчій за встановлений мінімальний розмір - законом не передбачено.
Керуючись ст. ст. 10, 76, 83, 95, 133, 141, 259, 265 - 268 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного Банк «Приват банк» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного Банк «Приват банк» заборгованість за кредитним договором від 25.02.2016 року в сумі 11931,26 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного Банк «Приват банк» витрати на сплату судового збору в сумі 2102,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Ковпаківським районним судом м. Суми за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Судової палати у цивільних справах Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми в протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач - Акціонерного Товариства Комерційного Банку «Приват Банк», м. Київ вулиця Грушевського, будинок 1Д, ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя О.В. Литовченко